Постанова № 38406683, 16.04.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 року Справа № П/811/751/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мирошниченка В.С.

за участю: секретаря с/з - Озерна М.О.

представників позивача - Богданової М.Г., Прилуцького О.С. представників відповідача - Анцибор Л.В., Колєснікової В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слєзук" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Кіровоградській області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слєзук" (далі по тексту - ТОВ "Слєзук", позивач) звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту - Світловодська ОДПІ, відповідач) про скасування рішення №0001291701 від 21.02.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 18 грудня 2013 року відповідно до рішення зборів його було обрано директором ТОВ "Слєзук", який в першу чергу поставив собі за мету виплатити заробітну плату працівникам і налагодження функціонування роботи підприємства. Водночас вказав, що з долученого до оскаржуваного рішення розрахунку штрафної санкції і пені неможливо встановити і перевірити правильність здійсненних вказаних донарахувань, крім того визначено процент пені від суми недоїмки у розмірі 10%, тоді як відповідно до ч.10 ст.25 Закону України загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-УІ (далі - Закон № 2464-УІ ) на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення. При цьому вказав, що на виконання вимоги про сплату боргу в лютому ним було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування на загальну суму 33 377,14 грн., про що свідчать надані суду банківські виписки. Таким чином, позивач вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0001291701 від 21.02.2014 р. суперечить вимогам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Представники відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях просили у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на правомірність винесення спірного рішення. Пояснили, що 01.10.2013 р. органами Міндоходів розпочато процедуру адміністрування єдиного соціального внеску, а в грудні 2013 почала працювати програма АІС «Податковий блок». Станом на 01 жовтня 2013 р. загальний борг підприємства становив 20306,89 грн. згідно з поданими звітами про суми нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів. На підставі цього, в лютому, до ТОВ "Слєзук", у зв'язку з порушенням підприємством строків сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у спірному періоді, були застосовані штрафні санкції та нарахована пеня.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ "Слєзук" є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Світловодської міської ради 15.01.2003 р. що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 836939 (а.с.8).

Основним видом діяльності є лісопильне та стругальне виробництво. З 06.04.1995 р. перебуває на обліку в Пенсійному фонді України в м. Світловодську та Світловодському районі як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.11).

Судом встановлено, що відповідно до поданих відповідачем звітів за період липень-січень 2013 року щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становить 69859,66 грн. (а.с.145-184). З облікової картки платника вбачається, що станом на 31.01.2014 р. податковий борг по єдиному соціальному внеску складав 29 576,76 грн. (а.с.78-80).

З метою погашення відповідачем заборгованості, Світловодською ОДПІ було сформовано та надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю -4/4 від 05.02.2014 р. на суму 29 576,76 грн. (а.с. 14). Дана вимога у визначений законом строк не оскаржувалася, а тому вважається узгодженою.

На виконання зазначеної податкової вимоги ТОВ «Слезук» було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування на загальну суму 33377,14 грн., а саме 06.02.2014 р. на суму 7761,56 грн., 06.02.2014 р. на суму 8204,01 грн., 28.02.2014 р. на суму 17421,57 грн., що підтверджується наданими до суду виписками по банківським рахункам (а.с.16-21).

21.02.2013р. відповідачем прийнято рішення № 0001291701 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого на ТОВ "Слєзук" накладено штраф у розмірі 3301,77 грн. (10%) та нараховано пеню у розмірі 3464,62 грн. (0,1% від суми недоїмки) за період з 23.07.2013р. до 06.02.2014 р. (а.с.12).

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував той факт, що ним було порушено граничні строки сплати єдиного внеску за період з 23.07.2013 р. по 06.02.2014 р. Крім того, наполягав, щоб відповідач надав його обґрунтований розрахунок штрафних санкцій та пені з метою визначення правильності нарахування сум пені та періоду. На його думку, у судовому засіданні не було доведено правомірності винесення спірного рішення, тому просив суд його скасувати.

Надаючи юридичну оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ ).

Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VІ визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

В розумінні зазначеної статті Закону № 2464-VІ відповідач є платником єдиного внеску.

Згідно п.4 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Порядок сплати єдиного внеску визначено у ст.9 Закону № 2464-VІ та розділі VI Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. №455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 р. за №1622/24154 (надалі - Інструкція №455)

У п.4.1 ст.4 Інструкції № 455 зазначено, що єдиний внесок нараховується на суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. (ч.8 ст.9 Закону № 2464-VІ).

Дані положення кореспондуються з п.4.3.6. п.4.3 Інструкції №455, яким передбачено, що нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платником шляхом перерахування безготівкових коштів з його банківського рахунку не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом, є календарний місяць. Єдиний внесок підлягає сплати незалежно від фінансового стану платника.

За нормами п. 6.2 Інструкції №455 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до положень статті 25 № 2464-VІ суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою і в строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державну податкову та митну політику надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з лня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органів доходів і зборів вищого рівня або в судовому порядку.

Частиною 11 ст.9 Закону № 2464-VІ передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Зазначеним нормам законодавтсва відповідає п.7.2.2 п. 72. вказаної Інструкції, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

Для платників, зазначених у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, - календарний рік, для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, - календарний квартал відповідно;

Представник позивача, на підтвердження заявлених позовних вимог посилався в судовому засіданні зокрема на порушення відповідачем вимог п.п.7.2.2. Інструкції, в якій передбачено, що при застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період. Зважаючи на те, що ТОВ «Слєзук» погашалася заборгованість по єдиному внеску, хоча і несвоєчасно, тому, на його думку, рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені повинні були прийматися після фактичної сплати страхувальником боргу за кожен базовий звітний період. Всупереч зазначеній нормі рішення по кожному окремому випадку протягом тривалого періоду не приймалися, а було винесено лише одне оскаржуване рішення №0001291701 від 21.02.2014 р. по всім фактам несплати заборгованості.

Представник відповідача у судовому засідання зазначив, що вищевказані норми спростовуються наказом Міністерства доходів і зборів «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 09.09.2013 р. № 455, відповідно до п.6.2 якого за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Посилання представника позивача про зміну власника та скрутне фінансове становище підприємства суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до норм чинного законодавства єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Суд також критично сприймає доводи позивача в частині неможливості визначити правильність здійснених розрахунків штрафної санкції та пені та періоду такого нарахування, оскільки в рішенні вказано про порушення норм ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" та період з 23.07.2013 р. по 06.02.2014 р. Водночас, будь-яких інших обґрунтованих доказів щодо неправомірного застосування відповідачем штрафної санкції та нарахування пені позивачем до суду не надано.

З огляду на викладені обставини, враховуючи, визнання позивачем порушення строків сплати єдиного внеску, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача про скасування рішення №0001291701 від 21.02.2014 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, при подачі адміністративного позову підприємством було сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн., що підтверджується квитанцією від 27.02.2014 р. № 15.

Оскільки під час розгляду справи встановлено правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ТОВ «Слєзук» решти судового збору в сумі 1644,30 грн. (1827 грн. - 182,70 грн.).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариству з обмеженою відповідальністю "Слєзук" відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Слєзук" (код ЄДРПОУ 143436620) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УДК у м. Кіровограді, 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ""Слєзук" Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1644,3 грн. (тисяча шістсот сорок чотири гривні три копійки).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградській окружний адміністративний суд шляхом подання в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду В.С. Мирошниченко