Постанова № 38406641, 23.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р. Справа № 804/5412/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБукіна Л. Є. при секретарі судового засіданняЧервяченко Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, у якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Березуцького Євгена Юрійовича №6058328 від 20.09.2013 року;

- зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за ОСОБА_3 право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1, а саме: літ.А-1, прим.1-4, 1-5, 1-6, житловою площею 25,7 кв.м, прибудова літ. А2 - 1 прим. 1-1, 1-2, 1-3, площею 17,0 кв.м, житлова прибудова літ. А3 - 1 прим.1-7, житловою площею 9,2 кв.м, веранда літ. А4 - 1 прим. 1-І, площею 25,8 кв.м. Житловий будинок літ. А-1 кв.№1 загальною площею 77,7 кв.м, житловою площею 34,9 кв.м убиральня літ. Д, споруди №1,2,10, ІІІ, ІV, без додаткових актів введення в експлуатацію, згідно рішення Кіровського райсуду м.Дніпропетровська від 25.08.2010 року у цивільній справі №2-1865/2010.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при прийнятті державним реєстратором оскарженого рішення ним фактично висловлено незгоду зі змістом судового рішення, яке набрало законної сили та обов'язкове для виконання, чим порушені права позивача як власника майна.

У судове засідання представник позивача не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечення на позовну заяву не надав.

З урахуванням неявки сторін та заявленого клопотання, відповідно до вимог статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.08.2010 року у справі №2-1865/2010 визнано за ОСОБА_3 право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1, а саме: літ.А-1, прим.1-4, 1-5, 1-6, житловою площею 25,7 кв.м, прибудова літ. А2 - 1 прим. 1-1, 1-2, 1-3, площею 17,0 кв.м, житлова прибудова літ. А3 - 1 прим.1-7, житловою площею 9,2 м2, веранда літ. А4 - 1 прим. 1-І, площею 25,8 кв.м. Житловий будинок літ. А-1 кв.№1 загальною площею 77,7 кв.м, житловою площею 34,9 кв.м убиральня літ. Д, споруди №1,2,10, ІІІ, ІV, без додаткових актів введення в експлуатацію. Рішення набрало законної сили 07.09.2010 року.

Позивач звернулась до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою для реєстрації права власності зазначеного нерухомого майна, проте державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Березуцький Євген Юрійович прийняв рішення від 20.09.2013 року №6058328 про відмову у державній реєстрації права власності. Відмова у реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно мотивована тим, що порушено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним.

Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обтяжень та правочинів щодо нерухомості, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини 1 статті 19 зазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

На момент виникнення спірних правовідносин процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, встановлює Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 23 зазначеного Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При прийнятті оскарженого рішення відповідач посилається на те, що порушено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461.

Проте, відмова у державній реєстрації прав з цих підстав не передбачена статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пунктів 26, 27 зазначеного Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Тобто, виходячи із наведених норм суд дійшов висновку, що позивач виконав усі визначені чинним законодавством приписи, надав органу реєстрації права власності передбачені чинним законодавством України документи, а посилання відповідача на п.23 Порядку №703 є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо посилання відповідача на порушення вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Такий порядок встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461.

Разом з тим, згідно рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.08.2010 року у справі №2-1865/2010 право власності на спірний об'єкт нерухомості визнано за позивачем без введення в експлуатацію.

Крім того, Кіровським районним судом м.Дніпропетровська у справі №2-1865/2010 встановлено, що відповідно до висновку від 30 листопада 2009 року Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (ліцензія АБ №205927, термін дії з 04.10.2005 по 04.10.2010), згадана самочинна будівля, житлова прибудова та квартира АДРЕСА_1, відповідає архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим чинним нормам та правилам, знаходяться в нормальному стані та придатні до подальшої експлуатації і відповідають цільовим призначенням.

А отже твердження відповідача в оскаржуваному рішенні, щодо порушення порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів є безпідставними.

З огляду на викладене, при наявності рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.08.2010 року у справі №2-1865/2010, яким визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 без прийняття в експлуатацію, державний реєстратор, відмовляючи позивачу в реєстрації права власності, вийшов за межі своїх повноважень.

Оскільки відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, рішення щодо відмови позивачу у реєстрації права власності на нерухоме майно протиправне та підлягає скасуванню, та з метою належного захисту прав позивача суд доходить висновку про зобов'язання відповідача - Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, як органа державної реєстрації прав, зареєструвати за позивачем право власності на зазначене майно.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Березуцького Євгена Юрійовича від 20.09.2013 року №6058328.

Зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за ОСОБА_3 право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1, а саме: літ.А-1, прим.1-4, 1-5, 1-6, житловою площею 25,7 кв.м, прибудова літ. А2 - 1 прим. 1-1, 1-2, 1-3, площею 17,0 кв.м, житлова прибудова літ. А3 - 1 прим.1-7, житловою площею 9,2 кв.м, веранда літ. А4 - 1 прим. 1-І, площею 25,8 кв.м. Житловий будинок літ. А-1 кв.№1 загальною площею 77,7 кв.м, житловою площею 34,9 кв.м убиральня літ. Д, споруди №1, 2, 10, ІІІ, ІV, без додаткових актів введення в експлуатацію, згідно рішення Кіровського райсуду м.Дніпропетровська від 25.08.2010 року у цивільній справі №2-1865/2010.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 25 квітня 2014 року.

Суддя Л.Є. Букіна