Ухвала суду № 38406004, 23.04.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/763/13-ц Головуючий у 1-й інст. Сікан В.М.

Категорія 27 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Широкової Л.В., Борисюка Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Ходаківської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2,

на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 березня 2014 року, -

встановила:

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 120327,34 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ним умов кредитного договору №003-05501-080512 від 08.05.2012 року, та про звернення стягнення на предмет іпотеки, належний ОСОБА_3, яким було забезпечено виконання умов зазначеного кредитного договору.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 березня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, зменшивши розмір пені за прострочення сплати кредиту та відсотків, відмовити у задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, яке відбулось 13 березня 2014 року, що позбавило його можливості подати заяву про зменшення розміру пені та докази про часткове погашення суми боргу по кредитному договору. На думку апелянта, часткове погашення боргу, неспівмірність суми боргу сумі пені, відсутність негативних наслідків для банку простроченням виконання зобов'язання, є підставами для зменшення розміру пені. Крім того, апелянт вважає, що у зв'язку з погашенням поточної заборгованості та знаходженням на розгляді у позивача заяви про реструктуризацію заборгованості по кредитному договору, рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставним.

Заслухавши доводи апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що вимоги позивача про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на іпотечне майно, яким забезпечено виконання кредитного договору, є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, враховуюче наступне.

Судом встановлено, що 02 березня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 20000,00 дол. США зі сплатою 13,75 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 02 березня 2017 року. З метою забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно з яким майновий поручитель передав позивачу в іпотеку приміщення готелю "Жовтень", а саме приміщення №19, 20, 23, 26, 27 загальною площею 73,6 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1. Визначена сторонами вартість предмета іпотеки на дату укладання договору становила 207025,00 грн. ОСОБА_2 неналежним чином виконував зобов'язання щодо щомісячного погашення кредиту та відсотків у розмірах і у строки, передбачені договором, внаслідок чого станом на 07.02.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 15 054,09 дол. США (120327,34 грн.), з них: по тілу кредиту - 7812,65 доларів США (62446,51 грн.), по відсотках - 1745,74 доларів США (13953,70 грн.), по пені за прострочення кредиту та відсотків - 5495,70 доларів США (43927,13 грн.). Направлені боржнику та майновому поручителю досудові вимоги про усунення порушень та погашення заборгованості, залишені ними без задоволення (а.с. 21-22).

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним. Якщо договором встановлений обов'язку позичальника повернути позику частинами, то Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (ч.2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи, що боржник не виконує належним чином зобов'язання за договором, не здійснює щомісячне погашення кредиту та не сплачує відсотки у розмірах і у строки, передбачені договором, досудові вимоги банку про усунення порушень божником та майновим поручителем залишені без задоволення, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України, які б давали суду можливість зменшити розмір неустойки, визначеної кредитним договором, основний боржник ОСОБА_2 та його представник, як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції не надали, тому доводи апелянтів в цій частині є необґрунтованими.

Строки позовної давності до всіх правовідносин за договором, в тому числі щодо обчислення пені, збільшені пунктом 12.5 вищезазначеного кредитного договору до трьох років, а тому розмір неустойки розрахований банком правильно. Крім того, заява про застосування таких строків відповідачами не заявлялись, а договір в цій частині недійсним не визнавався.

Помилковими є доводи апелянтів щодо можливого зменшення розміру неустойки з підстав неспівмірності розміру пені (5495,70 доларів США) сумі заборгованості (по тілу кредиту - 7812,65 доларів США, по відсотках - 1745,74 доларів США), оскільки зазначене суперечить вимогам ч.3 ст. 551 ЦК України.

Посилання апелянтів на часткове погашення заборгованості в сумі 1949,93 доларів США, колегією суддів вважаються безпідставними, оскільки заборгованість судом стягнута станом на 07.02.2013 року, а часткове погашення боргу проведено після звернення банком з позовом до суду і може бути враховано при виконанні судового рішення. Зазначена обставина також не впливає на можливість зменшення пені по договору та звернення стягнення на майно.

Наявність на розгляді банку заяви про реструктуризацію боргу, за відсутності заяви останнього про залишення позову без розгляду або відмову від нього, не впливає на правильність судового рішення.

Погашення поточної суми заборгованості відповідачем після пред'явлення позову не має правового значення для вирішення спору, оскільки направлені вимоги про погашення заборгованості відповідачами залишені без задоволення, а тому банк правомірно використав право звернення до суду з вимогами про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність судового рішення не впливають.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: