Рішення № 38405318, 24.04.2014, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/453/2014

130/1109/14-ц

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

"24" квітня 2014 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Камінського В.П.

при секретарі - Ковальської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Браїлівчанка» про визнання незаконним наказу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

08.04.2014 року позивач звернувся до суду з цим позовом і вказав, що він працює з 1983 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Браїлівчанка» на посаді охоронця; з 2013 року через суд намагається відстояти своє право на житло, яке йому надав відповідач; і в зв'язку з цим адміністрація підприємства почала грубо порушувати відносно позивача законодавство про працю; 13.03.2014 року поштою позивач отримав наказ №3 від 06.03.2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників», виданий відповідачем, де п.3 вирішено звільнити позивача від виконання обов'язків працівника охорони згідно п.1 ст.40 КЗпП України з 06.05.2014 року.

Позивач вважає, що оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки він належним чином не був попереджений про наступне вивільнення за 2 місяці; відповідач не з'ясував питання проте, хто з чотирьох охоронців підприємства він має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, хоча у позивача стаж роботи більше 30 років; позивач має на утриманні інваліда-дружину та неповнолітнього сина; відповідач не запропонував позивачу іншу роботу на підприємстві; звільнення з роботи 06.05.2014 року проводилось під час перебування позивача у відпустці, в якому позивач за наказом відповідача перебуває з 07.04.2014 року. Оскаржуваним наказом позивачу завдано важких душевних страждань, в колективі почуває себе безпідставно вигнаним з роботи. Позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача №3 від 06.04.2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників», в частині відносно позивача; стягнувши з відповідача на його користь 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с.3-4).

В зв'язку з тим, що відповідач своїм наказом №6 від 07.04.2014 року скасував наказ №3 від 06.03.2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників», позивач та його представник адвокат ОСОБА_2 14.04.2014 року надали суду клопотання про залишення без розгляду вимогу позовної заяви в частині скасування наказу №3 від 06.03.2014 року відносно позивача. Ухвалою суду від 14.04.2014 року клопотання позивача і його представника було задоволено (а.с.27).

В судовому засіданні позивач і його представник зменшили позовні вимоги, надавши суду письмову заяву, і просили суд визнати незаконним наказ відповідача №3 від 06.03.2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників» в частині відносно позивача; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн.; та витрати на правову допомогу в розмірі 1948,80 грн. і судовий збір в дохід держави (а.с.30-32).

В судовому засіданні позивач і його представник підтримали зменшенні позовні вимоги і просять їх задовольнити, на підставах викладених в позові. Додали, що відповідач свій наказ №3 від 06.03.2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників» і скасував свій наказ наказом №6 від 07.04.2014 року лише після того, як позивач звернувся до суду з даним позовом 04.04.2014 року, відповідно до поштової відмітки на конверті. За час дії наказу №3 від 06.03.2014 року позивач і його сім'я зазнала душевних страждань, пов'язаних із винесенням наказу про його звільнення з роботи. Представник позивача вказує, що визнання незаконним оскаржуваного наказу в подальшому унеможливить порушення відповідачем трудових прав позивача.

Представник відповідача Шестаковський Г.А. позов не визнав повністю посилаючись на те, що позовні вимоги позивача є безпідставними і необґрунтованими. Не заперечує проти того, що відповідачем був виданий наказ №3 від 06.03.2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників», яким в зв'язку з скороченням чисельності і штату працівників підприємства мав бути звільнений і позивач. Вказаний наказ не був погоджений з профспілковим комітетом, який є на підприємстві. Оскільки вказаний наказ був підготовлений не фахівцем і не відповідав вимогам законодавства, адміністрація сама скасувала його 07.04.2014 року наказом №6. Вважає, що позивачу не спричинено моральної шкоди, виданим відповідачем наказом №3 від 06.03.2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників», так і його скасуванням наказом №6 від 07.04.2014 року, оскільки позивач не був відсторонений від роботи і з 07.04.2014 року перебуває у відпустці (а.с.22), а тому підстав для задоволення позову відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи з наданими сторонами доказами, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно ч.1 ст.23 ЦК України фізична особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань і ступеню вини особи, яка завдала моральної шкоди. Виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

З наказу від 06.03.2014 року видно, що відповідач видав наказ №3 «Про скорочення чисельності і штату працівників» в зв'язку з надзвичайно скрутним фінансовим становищем підприємства, відсутністю замовлень на виробництво продукції, яким проведено скорочення працівників, в тому числі і позивача - працівника охорони підприємства за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.5).

З штампу на поштовому конверті видно, що позивач направив по пошті 04.04.2014 року (а.с.10а) до суду позовну заяву, яку суд отримав 08.04.2014 року.

З наказу від 07.04.2014 року видно, що відповідач видав наказ №6, яким скасував наказ №3 від 06.03.2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників» (а.с.20).

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачу, виходячи із засад розумності та справедливості, суд враховує обставини справи, тривалість душевних страждань позивача,

пов'язаних з дією наказу про його звільненням з роботи, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, вважає, що моральна шкода, завдана позивачеві, підлягає частковому задоволенню. З наказу відповідача №3 від 06.03.2014 року видно, що позивач звільнений за скороченням; про даний наказ позивач взнав лише 13.03.2014 року, отримавши його поштовою кореспонденцією; 04.04.2014 року звернувся до суду з даним позовом; відповідач наказом №6 від 07.04.2014 року, через місяць скасував свій наказ №3 від 06.03.2014 року; і за цей час позивач і його сім'я зазнала душевних страждань, пов'язаних із звільненням позивача з роботи.

Відповідно до ст.84 ЦПК України - витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони; ст.88 ЦПК України - стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і матеріально підтверджені судові витрати.

Позивачем надано договір про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_2, та розрахунок часу, витраченого на надання правової допомоги (а.с.14-15,33), з яких видно що витрати на правову допомогу становить 1948,80 грн..

Ці докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог закону, ніким не заперечуються та не суперечать один одному.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача проте, що відповідач не спричинив позивачу моральної шкоди виданням наказу №3 від 06.03.2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників», так і його скасуванням наказом №6 від 07.04.2014 року, так як це спростовується вищенаведеним.

Керуючись ст.ст.5,8,10,60,61,209,210,212-214 ЦПК України, ст.23 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ №3 від 06.03.2014 року директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Браїлівчанка» «Про скорочення чисельності і штату працівників» в частині ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Браїлівчанка» (23130, Вінницька область, Жмеринський район смт. Браїлів вул. Леніна 13, р/р 26000401801 в АТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 00308560 ІПН 00308560, свід.№200121263) на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1, 200 (двісті) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; 1 948 (одну тисячу дев'ятсот сорок вісім) грн. 80 коп. за надання правової допомоги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Браїлівчанка» (23130, Вінницька область, Жмеринський район смт. Браїлів вул. Леніна 13, р/р 26000401801 в АТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 00308560 ІПН 00308560, свід.№200121263) на користь держави судовий збір 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп..

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя: В.П. Камінський