Рішення № 38405245, 25.04.2014, Господарський суд Чернігівської області

Україна

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

23.04.2014 Справа № 927/404/14

за позовом: Заступника Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері,

вул. Шевченка, 57, м. Чернігів, 14030;

в особі позивача: 8 навчального центру Державної спеціалізованої служби транспорту,

вул. Щорса, 18, м. Чернігів, 14017;

до відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство «Чернігівське» Національної академії аграрних наук України»,

с. Ягідне, Чернігівський район, Чернігівська область, 15562;

про стягнення 36093,25 грн.

Суддя А.В.Романенко

за участю представників сторін від:

позивача О.В. Борисович, помічник начальника навчального центру з правової роботи, довіреність від 27.03.2014 №428;

відповідача: не з'явився;

прокуратури: М.П. Кузьмич, прокурор Чернігівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері посвідчення від 02.11.2012 №012526.

У судовому засіданні 23.04.2014 на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Заступником Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі позивача - 8 навчального центру Державної спеціальної служби транспорту подано позов до Державного підприємства «Дослідне господарство «Чернігівське» Національної академії аграрних наук України» про стягнення 33 342,00грн основного боргу та 1751,60 грн пені за договором №10/38 від 12.08.2013, а також 3% річних у розмірі 425,79 грн та 573,85 грн інфляційних втрат.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №03101091 від 17.04.2014 (отримано за довіреністю), але повноважного представника в судове засідання не направив, причин нез'явлення суду не повідомив, документів на вимогу суду не надав.

До початку судового засідання через канцелярію суду позивачем подано заяви:

1) про зменшення позовних вимог б/н та б/д (з додатком), в якій посилаючись на норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та на погашення відповідачем основного боргу в сумі 33 342,00грн просить зменшити розмір позовних вимог на суму 33 342,00грн, та стягнути з відповідача 1751,60грн пені, 573,85грн інфляційних нарахувань і 3% річних за неправомірне користування коштами сумі 425,79грн.

В якості додатку надано банківську виписку по рахунку позивача за 15.04.2014 на підтвердження перерахування відповідачем, зокрема, 33 342,00грн, а саме: 3 342,00грн з призначеннями платежу „за отримані послуги згідно акту №2 від 06.11.2013" та 30 000,00грн з призначеннями платежу „за отримані послуги згідно акту №2 від 11.10.2013, №2 від 06.11.2013".

2) про відмову від частини позовних вимог б/н та б/д, в якій посилаючись на норми ст.ст. 22 та 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою від стягнення з відповідача: 1751,60грн пені, 573,85грн інфляційних та 3% річних за неправомірне користування коштами у сумі 425,79грн просить припинити провадження у справі 927/404/14 в цій частині, про що винести ухвалу.

У судовому засіданні представником позивача та прокурором подано письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які прийнято судом, залучено до справи.

В усних поясненнях представник позивача повідомив про сплату відповідачем 33 342,00грн основного боргу, у зв`язку з чим підтримав клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог на цю суму та відмову від частини позовних вимог у сумі 2751,24грн, яка складається з 1751,60грн пені, 573,85грн інфляційних та 3% річних за неправомірне користування коштами у сумі 425,79грн.

Одночасно, представником позивача подано погоджену прокурором заяву про покладення судових витрат на відповідача.

Враховуючи, що як зменшення позовних вимог, так і відмова від позову, є правом позивача, яке передбачено ст. 22 ГПК України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказані заяви до розгляду.

Судом з`ясовано думку прокурора щодо поданих позивачем заяв.

В усних поясненнях прокурор заперечив проти заяви позивача про відмову від позовних вимог у сумі 2751,24грн, яка складається з 1751,60грн пені, 573,85грн інфляційних та 3% річних за неправомірне користування коштами у сумі 425,79грн. Позовні вимоги у цій частині підтримав, наполягав на розгляді справи по суті.

Частиною шостою ст. 29 ГПК України визначено, що відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Частиною п`ятою п. 5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляду справ, підвідомчих господарським судам» визначено, зокрема, що відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті.

Враховуючи вище наведені норми чинного законодавства України, а також те, що присутність представника відповідача судом обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні, господарський суд вважає за можливе розглянути даний позов на підставі ст.75 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи та подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та прокурора, господарський суд встановив:

12.08.2013, між Державним підприємством «Дослідне господарство «Чернігівське» Національної академії аграрних наук України» та 8 навчальним центром Державної спеціалізованої служби транспорту було укладено договір №10/38 (надалі - Договір), який за своєю правовою суттю є договором підряду.

Нормами ст.ст. 837 та 875 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, зокрема, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як вбачається з розділу 1 Договору виконавець (позивач) взяв на себе зобов'язання виконати загальнобудівельні роботи в рослинництві за завданням замовника (відповідача), а останній своєчасно прийняти та оплатити вказані роботи.

Склад та обсяги робіт визначено кошторисом, який є невід`ємною частиною Договору.

У п. 3.1. та розділі 6 Договору сторонами узгоджено, що ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід'ємною частиною Договору, є тверда і складає шістдесят одну тисячу триста п'ятдесят сім гривень 72 коп., з урахуванням ПДВ - десять тисяч двісті двадцять шість гривень 62 коп.

Розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та Актів прийняття виконаних робіт (форма КБ-2в).

Виконавець визначає фактичні обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує документи визначені в п. 6.1. Договору і подає їх для підписання замовнику до 25 числа звітного місяця. Замовник зобов'язаний протягом 3 днів підписати подані виконавцем документи, що підтверджують виконання робіт. Оплата виконання робіт здійснюється протягом 10 днів з дня підписання вказаних документів замовником.

Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначаються із урахуванням обсягів виконаних робіт виконавця, підтверджених відповідними документами.

Замовник протягом 7 днів з дня підписання Договору перераховує на розрахунковий рахунок підрядника аванс у розмірі 30% від договірної ціни.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивачем виконано послуги згідно довідок про вартість виконаних робіт /та витрат/ (форма КБ-3) та актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в): за серпень 2013 року - на суму 12 500,40грн, за вересень 2013 року - на суму 11 222,40грн та за жовтень 2013 року - на суму 22119,60грн. Всього на суму 45842,40грн.

Вказані документи підписано керівниками та скріплено печатками сторін, будь-які заперечення стосовно викладених у них даних відсутні /копії знаходяться в матеріалах справи/.

Обов'язок замовника щодо оплати виконаних робіт за договором будівельного підряду законодавчо врегульовано нормами ст.879 ЦК України. Зокрема, п.4 вказаної статті передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач роботи прийняв, будь-яких заперечень не надав.

У жовтні 2013 року провів частковий розрахунок за виконані роботи на загальну суму 12 500,40грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 11.10.2013 у розмірі 10 000,00грн та за 16.10.2013 у розмірі 2 500,00грн /копії знаходяться в матеріалах справи/.

Натомість у повному обсязі за отримані роботи не розрахувався, у зв`язку з чим позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 10.01.2014 №18 з проханням сплатити заборгованість за виконані роботи в сумі 33 342,00грн.

Відповідачем претензію отримано 16.01.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком №5388 від 14.01.2014 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, але її залишено без відповіді, а заборгованість у сумі 33 342,00грн непогашеною.

У судовому засіданні 23.04.2014 представником позивача подано докази сплати відповідачем 15.04.2014 основного боргу в сумі 33 342,00грн /копія виписки банку міститься в матеріалах справи/.

Відповідно до п.1-1 частини першої ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 33 342,00грн підлягає припиненню.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору, закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст.ст. 599, 610 та частини першої ст. 612 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов Договору, у п.8.2. сторони передбачили, що замовник несе відповідальність за порушення зі своєї вини грошових зобов'язань, несвоєчасну оплату виконаних робіт у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення враховуючи день оплати.

На підставі вищевказаного пункту Договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період: з 11.09.2013 по 10.10.2013 в сумі 40.07грн; з 11.10.2013 по 15.10.2013 в сумі 4,45грн; з 23.10.2013 по 17.11.2013 в сумі 103,92грн та з 18.11.2013 по 01.04.2014 в сумі 1603,16грн. Всього на суму 1751,60грн.

Положеннями ст.216, частини першої ст.218 ГК України визначено, зокрема, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша ст.230 ГК України).

Нормами ст.549 ЦК України визначено, зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, яку боржник повинен передати кредиторові.

У свою чергу, ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Керуючись вказаною нормою у позові заявлено також вимогу про стягнення з відповідача:

- 3% річних за період: з 11.09.2013 по 10.10.2013 у сумі 30,82грн; з 11.10.2013 по 15.10.2013 - 1,03грн; з 23.10.2013 по 17.11.2013 в сумі 23,98грн; з 18.11.2013 по 01.04.2014 -369,96грн. Всього 425,79грн;

- індексу інфляції за період: з 11.09.2013 по 10.10.2013 у сумі 50,00грн; з 11.10.2013 по 15.10.2013 - 10,00грн; з 23.10.2013 по 17.11.2013 - 78,67грн; з 18.11.2013 по 01.04.2014 - 435,18грн. Всього 537,85грн.

З огляду на вимоги ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного періоду часу, протягом якого, на думку заявника, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного заявником максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п.1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Нормами ст.ст. 33-34 та 36 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Користуючись своїм правом, господарський суд здійснив перевірку заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та індексу інфляції, та дійшов висновку, що заявлена вимога не відповідає вимогам чинного законодавства України з наступних підстав.

Так, з наявних у матеріалах справи копій довідок про вартість виконаних робіт /та витрат/ (форми КБ-3) та актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) за вересень - жовтень 2013 року вбачається, що в останніх відсутні дати їх підписання сторонами, що унеможлює встановлення дат виникнення зобов'язання у відповідача по оплаті прийнятих робіт та дат його прострочення.

Беручи до уваги зазначені обставини, а також враховуючи, що прокурором не здійснено та не подано суду належного розрахунку штрафних санкцій з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд приходить висновку, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1751,60грн, 3%річних у сумі 435,79грн та індексу інфляції в сумі 573,85грн за вказані у позові періоди є не обґрунтованими.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 1751,60грн, 3%річних у сумі 435,79грн та індексу інфляції в сумі 573,85грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України з нього в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 1 827грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, п. 1-1. ст.80, ст. 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 33 342,00грн.

2. У решті позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Чернігівське» національної академії аграрних наук України», 15562, Чернігівська область, с. Ягідне, код ЄДРПОУ 00415712, (р/р 26003000110967, Філія АТ Укрексімбанк у м. Чернігові, МФО 353649) в доход державного бюджету (р/р 31217206783002 отримувач УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 22030001, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22030001) 1827,00грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2014.

Суддя А.В.Романенко