Рішення № 38405230, 23.04.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" квітня 2014 р. Справа № 926/371/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб Сиру»

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості - 341100,47 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Дарчук О.І.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 2071 від 19.03.2014 року)

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб Сиру» звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 341100,47 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 30 вересня 2013 року між сторонами було укладено дистрибуторський договір № КП-534, згідно умов якого та відповідно до видаткових накладних № ТД-0017335, № ТД-0017338 від 08.10.2013 року, № ТД-0018120, № ТД-0018139від 15.10.2013 року, № ТД-0019906, № ТД-0019909 від 29.10.2013 року, № ТД-0020692, № ТД-0020694від 05.11.2013 року, № ТД-0021473, № ТД-0021474 від 12.11.2013 року, № ТД-0022264, № ТД-0022265 від 19.11.2013 року, № ТД-0023219, № ТД-0023224 від 26.11.2013 року, № ТД-0024810 від 10.12.2013 року, № ТД-0025672, № ТД-0025673 від 17.12.2013 року, № ТД-0026433, № ТД-0026434 від 24.12.2013 року, № ТД-0000866 від 14.01.2014 року, № ТД-0001516, № ТД-0001517 від 21.01.2014 року відповідач отримав від позивача продукцію загальною вартістю 551067,89 грн. Далі позивач стверджує, що відповідно до банківських виписок від 07.10.2013 року, від 14.10.2013 року, від 28.10.2013 року, від 20.11.2013 року, 25.11.2013 року, 27.11.2013 року, 04.12.2013 року, 05.12.2013 року, 10.12.2013 року, 03.01.2014 року, 10.01.2014 року, 19.02.2014 року, 27.02.2014 року, 04.03.2014 року відповідач частково оплатив отриману ним продукцію у сумі 456903,65 грн., а також згідно видаткових накладних № ПГ-0000691 від 15.01.2014 року та № ПГ-1440 від 11.02.2014 року повернув продукцію на суму 36809,91 грн., а тому станом на день підписання позовної заяви у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 57354,33 грн. Також, за неналежне виконання грошового зобов'язання позивачем нарахована відповідачу пеня у сумі 283746,14 грн. Таким чином, у поданому позові позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь основний борг у сумі 57354,33 грн. та пеню у сумі 283746,14 грн.

07 квітня 2014 року позивач подав суду письмову заяву, в якій вказав, що перерахував розмір пені за прострочення оплати поставленої продукції, розмір якої становить 1010,60 грн. Також, у поданій заяві позивач зазначив, що відповідач згідно видаткових накладних № ПГ-0001441 та № ПГ-00001493 від 11.02.2014 року здійснив повернення продукції на суму 9703,48 грн., а також здійснив оплату за отриману продукцію у сумі 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 108 від 11.03.2014 року. Таким чином, позивач у поданій заяві просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму пені у розмірі 282735,54 грн., припинити провадження у справі в частині стягнення 14703,48 грн. основного боргу у зв'язку із частковим поверненням продукції на суму 9703,48 грн. та часткової оплати отриманої продукції у сумі 5000,00 грн. з дати подачі позовної заяви, стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 42650,85 грн. та пеню у сумі 1010,60 грн., а також повернути судовий збір у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

23 квітня 2014 року у судовому засіданні представник відповідача подав суду письмову заяву, в якій вказав, що з урахуванням поданої позивачем 07 квітня 2014 року заяви про зменшення позовних вимог та часткового припинення провадження у справі визнає позовні вимоги в сумі основного боргу в розмірі 42650,85 грн. та пені у сумі 1010,60 грн.

Так, подані сторонами заяви не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає їх. Однак, подану позивачем заяву задовольняє частково.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

30 вересня 2013 року між сторонами було укладено дистрибуторський договір № КП-534 згідного умов якого, сторони об'єднали свої зусилля для створення та розвитку системи постачання населення продукцією, а також, просування продукції на території дистрибуції. Також, сторони відповідно до статті 2 договору взяли на себе такі зобов'язання: позивач зобов'язався постачати відповідачу продукцію виключно для її наступного перепродажу на умовах договору, а відповідач зобов'язався прийняти поставлену продукцію та оплатити її ціну в строки та в порядку, передбаченому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткових накладних № ТД-0017335, № ТД-0017338 від 08.10.2013 року, № ТД-0018120, № ТД-0018139від 15.10.2013 року, № ТД-0019906, № ТД-0019909 від 29.10.2013 року, № ТД-0020692, № ТД-0020694від 05.11.2013 року, № ТД-0021473, № ТД-0021474 від 12.11.2013 року, № ТД-0022264, № ТД-0022265 від 19.11.2013 року, № ТД-0023219, № ТД-0023224 від 26.11.2013 року, № ТД-0024810 від 10.12.2013 року, № ТД-0025672, № ТД-0025673 від 17.12.2013 року, № ТД-0026433, № ТД-0026434 від 24.12.2013 року, № ТД-0000866 від 14.01.2014 року, № ТД-0001516, № ТД-0001517 від 21.01.2014 року відповідач згідно умов укладеного між сторонами договору № КП-534 від 30 вересня 2013 року отримав від позивача продукцію загальною вартістю 551067,89 грн., що підтверджується підписами уповноважених осіб сторін та їх печатки у видаткових накладних, а також не заперечується представниками сторін у судовому засіданні.

Згідно з пунктом 5.2. укладеного між сторонами договору № КП-534 від 30 вересня 2013 року дистрибутор зобов'язався оплатити поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше спливу наданої постачальником відстрочки платежу, яка, відповідно до пункту 5.3 договору, складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати відвантаження партії продукції для перевезення, яка фіксується у відповідній видатковій (товарній) накладній на певну партію продукції.

Відповідно до пункту 4.19. укладеного між сторонами договору № КП-534 від 30 вересня 2013 року дистрибутор має право повернути постачальнику весь обсяг отриманої фасованої продукції з будь-яких причин, що не пов'язані з недоліками якості продукції, а постачальник зобов'язаний прийняти таке повернення продукції.

Відповідно до платіжних доручень № 503 від 07.10.2013 року, № 514 від 14.10.2013 року, № 542 від 28.10.2013 року, № 574, 577 від 20.11.2013 року, № 587 від 25.11.2013 року, № 590 від 26.11.2013 року, № 600 від 01.12.2013 року, № 601 від 04.12.2013 року, № 619 від 10.12.2013 року, № 658, 662, 663 від 31.12.2013 року, № 9 від 10.01.2014 року, № 61 від 19.02.2014 року, № 78 від 27.02.2014 року, № 91 від 04.03.2014 року, № 108 від 11.03.2014 року та банківських виписок від 07.10.2013 року, від 14.10.2013 року, від 28.10.2013 року, від 20.11.2013 року, 25.11.2013 року, 27.11.2013 року, 04.12.2013 року, 05.12.2013 року, 10.12.2013 року, 03.01.2014 року, 10.01.2014 року, 19.02.2014 року, 27.02.2014 року, 04.03.2014 року, від 12.03.2014 року відповідач частково оплатив отриману ним продукцію у сумі 461903,65 грн., а також згідно видаткових накладних № ПГ-0000691 від 15.01.2014 року, № ПГ-1440 від 11.02.2014 року, № ПГ-0001441 та № ПГ-00001493 від 11.02.2014 року повернув продукцію на суму 46513,39 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання згідно укладеного між сторонами договору № КП-534 від 30 вересня 2013 року належним чином не виконав, а саме, сплатив лише частково за отриману продукцію кошти у сумі 461903,65 грн. та повернув продукцію на суму 46513,39, в результаті чого у нього перед позивачем існує заборгованість у сумі 42650,85 грн.

Також, за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань позивачем нарахована відповідачу пеня у сумі 1010,60 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Тобто, відповідач порушуючи умови укладеного між сторонами договору № КП-534 від 30 вересня 2013 року не оплатив у встановлений строк повну вартість прийнятої від позивача продукції, а тому, зобов'язаний сплатити позивачу існуючу заборгованість у сумі 42650,85 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.3. укладеного між сторонами договору № КП-534 від 30 вересня 2013 року передбачено, що у випадку, якщо дистрибутор порушує умови оплати продукції, постачальник має право нарахувати дистрибутору пеню за прострочення оплати поставленої продукції в розмірі 10 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Однак, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Отже, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідач має сплати позивачу пеню у сумі 1010,60 грн.

При цьому, оскільки відповідачем 11 лютого 2014 року здійснено повернення позивачу продукції згідно видаткових накладних № ПГ-0001441 та № ПГ-00001493 на суму 9703,48 грн., а саме, до подання позивачем позову до суду (06.03.2014 року), суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні поданої ним заяви про припинення провадження у справі в цій частині.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 9703,48 грн. за безпідставністю.

Одночасно, враховуючи те, що відповідачем 11 березня 2014 року платіжним дорученням № 108 здійснено часткову оплату позивачу за отриману продукцію у сумі 5000,00 грн., а саме, після подання позивачем позову до суду (06.03.2014 року), суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 5000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також, суд повертає позивачу судовий збір у сумі 4995,01 грн., з наступних підстав.

Частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

При подачі до суду позовної заяви позивачем платіжним дорученням № 64 від 05 березня 2014 року внесено судовий збір у сумі 7114,57 грн., що становить більше 2 відсотків ціни позову (сума позову 341100,47 грн. * 2% = 6822,01 грн.). Тобто, позивачем внесено судового збору в більшому розмірі на суму 292,56 грн.

07 квітня 2014 року позивачем зменшено розмір позовних вимог на суму 282735,54 грн. пені, і сума позову з врахуванням зменшення розміру позовних вимог становить 58364,93 грн., а 2 відсотки від даної ціни позову становлять суму у розмірі 1167,30 грн., яка менша за 1,5 розміру мінімальної заробітної плати. А тому, до позивача за позовними вимогами у сумі 58364,93 грн. встановлюється ставка судового збору, яка не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, а саме - 1827,00 грн.

Пунктом 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, враховуючи те, що позивачем внесено судового збору в більшому розмірі та в процесі розгляду спору зменшено розмір позовних вимог, внесена відповідачем сума судового збору у розмірі 4995,01 грн. (7114,57 грн. - 292,56 грн. - 1827,00 грн.) підлягає поверненню.

Одночасно, судові витрати з судового збору суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам, а саме, на позивача у сумі 303,74 грн. та на відповідача у сумі 1523,26 грн.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 11 частини першої статті 80, статтями 42, 43, 22, 43, 49, 78, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб Сиру» - м. Київ, вул. Саксаганського, 119, код 36413692 основний борг у сумі 42650,85 грн., пеню у сумі 1010,60 грн. та судовий збір у сумі 1523,26 грн.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 9703,48 грн.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 5000,00 грн.

5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Клуб Сиру» - м. Київ, вул. Саксаганського, 119, код 36413692 внесений платіжним дорученням № 64 від 05 березня 2014 року судовий збір у сумі 4995,01 грн.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23 квітня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25 квітня 2014 року.

Суддя О.С. Тинок