Рішення № 38402884, 23.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/24624/13 23.04.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації

про стягнення 1 006 435,09 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Пясецька Г.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: Давидюк О.В. - представник за довіреністю;

Рішення прийняте 23.04.2014, у зв'язку з оголошенням перерви 31.03.2014 на 23.04.2014.

У судовому засіданні 23.04.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія «Київводоканал»" до Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення 1 006 435,09 грн. заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору від 01.04.2008 №08205-А/2-09 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2013 по 30.09.2013 у розмірі 927 689,38 грн., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 26 846,68 грн., 3 % річних у розмірі 5 514,56 грн. та штраф - 46 384,47 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2013 порушено провадження у справі №910/24624/13, розгляд справи призначено на 20.01.2014.

В судовому засіданні 20.01.2014 оголошено перерву на 05.02.2014.

В судовому засіданні 05.02.2014 оголошено перерву на 26.02.2014 та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

У зв'язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, розпорядженням в.о.Голови господарського суду міста Києва від 26.02.2014 справа №910/24624/14 передана на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою від 26.02.2014 справу прийнято до провадження судді Мельника В.І., розгляд справи призначено на 19.03.2014.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.02.2014 справу передано на розгляд судді Літвінової М.Є., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою від 27.02.2014 справу прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначено на 17.03.2014.

Ухвалою від 17.03.2014 розгляд справи відкладено на 31.03.2014 в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 31.03.2014 оголошено перерву на 23.04.2014.

У відзиві на позов, відповідач заперечив проти стягнення заборгованості за послугу постачання холодної води для виготовлення гарячої води та її відведення. Відповідач зазначив, що акти про зняття показань лічильників не підписував, враховуючи також, що умови укладеного між сторонами договору не містять зобов'язань відповідача щодо оплати вартості води, що йде на підігрів. Крім того, відповідач вказав, що теплові пункти не знаходяться на балансі відповідача.

В судовому засіданні 23.04.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством "АК "Київводоканал" та Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві ради було укладено договір від 01.04.2008 № 08205-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно статуту ВАТ "АК "Київводоканал" було перейменовано на ПАТ "АК "Київводоканал". Правонаступником ВАТ "АК "Київводоканал" є ПАТ "АК "Київводоканал".

Між позивачем та відповідачем укладено договір №08205-А/2-09 від 01.04.2008 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент в свою чергу сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами № 65 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору. (пункти 3.1, 5.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджених наказом №190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України).

Розділом 2 договору № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 сторони передбачили облік води, порядок розрахунків та вартість послуг, а п. 2.1.1 зазначеного вище договору сторони погодили, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об»єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Відповідно до п. 2.1.2 укладеного сторонами правочину зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому, останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до п.2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів строків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

За змістом пунктів 2.1.5 та 2.1.6 договору № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 абонент веде первинний облік водопостачання та водовідведення у журналі обліку споживання води і облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальнком підписаного повноважними особами акта звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Відповідно до пункту 2.2.2 вказаного договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що за надані послуги з водопостачання та водовідведення з 01.04.2013 по 30.09.2013 на суму 4 185 585,14 грн., з яких сплачено 3 264 847,24 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 927 689,38 грн. (з урахуванням перерахунків на суму 6 951,48 грн.). Додатково абонентом сплачено 203 219,53 грн. відповідно до вказаного призначення платежу було зараховано в погашення боргу, що утворився в попередній період.

Крім того, позивач заявив до стягнення 5 514,56 грн. 3 % річних, пеню - 26 846,68 грн., штраф - 46 384,47 грн.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог в частині заборгованості за послугу холодної води, яка йде на підігрів та її відведення та вказав, що на балансі підприємства не перебувають та не передавались в управління, повне господарське відання, користування, концесію земельні ділянки, будинки та споруди, в тому числі теплові пункти (котельні).

Відповідач вважає недоведеним об»єм та вартість стоків гарячої води, що обліковуються позивачем за кодом 51567. Проти нарахування 3 % річних, пені відповідач заперечив також.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, для обліку заборгованості за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за Договором, позивачем було присвоєно відповідачу абонентські коди: 9-1567, 9-1647, 9-1648. Також, позивач відкрив відповідачу абонентський код 9-51567 для обліку кількості питної води, яка йде на підігрів та відведення відповідного об»єму стоків.

Позивач, зазначив, що відкриття кодів абонента є особливістю ведення товариством бухгалтерського (фінансового) обліку.

Позивач стверджує, що за період з 01.04.2013 по 30.09.2013 відповідачу було надано послуг з водопостачання та водовідведення (в т.ч. і з постачання води, що йшла на підігрів та її відведення), на загальну суму 4 185 585,14 грн. (2 946 828,99 грн. по кодах 9-1567, 9-1647, 9-1648 та 1 238 756,15 грн. за кодом 951567), з яких сплачено лише 3 264 847,24 грн. (2 568 537,47 грн. за кодами 9-1567, 9-1647, 9-1648 та 696 309,77 грн. за кодом 9-51567, з них: 316 267,16 грн. за послугу питна вода (стоки) та 380 042,61 грн. за послугу питна вода (вода)), заборгованість становить 927 689,38 грн., з яких 382 177,48 грн. за кодами 9-1567, 9-1647, 9-1648 (з урахуванням перерахунків на суму 3 885,96 грн. у квітні 2013 року), 545 511,90 грн. за кодом 9-51567.

Позивачем надані акти зняття показників з приладу обліку за спірний період, якими підтверджується обсяг спожитої відповідачем питної води, та прийнятих від нього стоків.

Так, згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, та зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 та зареєстровані в Мінюсті 07.10.2008 за № 936/15627; далі - Правила № 190) передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1. Правила № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно до ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частиною четвертою статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Сторонами не заперечується факт надання позивачем у спірний період послуг з постачання питної води та водовідведення, у заявленому позивачем та документально підтвердженому обсязі (за кодами 9-1567, 9-1647, 9-1648).

Разом з цим, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За змістом статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Із листа Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації №108-6886/01 від 04.06.2013 вбачається, що теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, та за якими позивач виставляє рахунки відповідачу, не знаходяться на балансі, у володінні та користуванні відповідача.

Отже, з матеріалів справи та пояснень, судом встановлено, що за спірний період (04.2013 року по 09.2013 року) на балансі відповідача не знаходились теплові пункти (бойлери).

А відтак, відповідач не є балансоутримувачем зазначених бойлерів. Зворотного позивачем суду доведено не було. У своїх поясненнях від 04.02.2014 відповідач повідомив суд, що власником теплових пунктів з яких відбувається постачання гарячої води - ПАТ "Київенерго". Даний факт також не спростований позивачем.

Окрім того, за правилами статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Оскільки Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, то підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання такої води, суд не вбачає.

Така є правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2014 по справі №910/12493/13,

Отже, підстав для стягнення з відповідача заборгованості за воду, обліковану позивачем за кодами 9-51567, як на підігрів для виготовлення гарячої води, суд не вбачає. Нараховані на вказану суму заборгованості 3% річних, пеня та штраф також не підлягають стягненню.

У частині позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання питної води та водовідведення за Договором у період з 01.04.2013 по 30.09.2013, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до п. 3.7 Правил користування № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов Договору.

Тому суд зазначає, що відповідач зобов'язаний розраховуватися за надані послуги з постачання питної води, водовідведення її стоків, а також за водовідведення стоків обсягів води, яка обліковувалась позивачем за кодами 9-51567.

Тобто, не залежно від того, ким і для яких подальших потреб використовувалась вода, облікована позивачем за вказаним кодом, за умовами Договору та наведених вище положень чинного законодавства, відповідач повинен платити за її стоки згідно обрахованих позивачем обсягів цих стоків, та за тарифами, встановленими Постановою від 10.02.2012 № 82 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Враховуючи, що позивач у власних розрахунках суми боргу, наводить спільний розрахунок водопостачання, води, що йде на підігрів та її стоки, за вказаними кодами, та враховуючи, що у задоволенні стягнення вартості води, що йде на підігрів, суд відмовив, тому, суд робить власний розрахунок заборгованості відповідача з оплати наданих по Договору послуг з водовідведення гарячої води, у обсягах, що підтверджені документально, наступним чином.

Розрахунок заборгованості за водовідведення води, облікованої позивачем за кодом 9-51567 (водовідведення гарячої води).

періодОбсяг м. куб.Сума нарахувань з ПДВ, грн.Сплачено грн.Перерахунки грн.Заборгованість грн.04.201382032114188,54148 161,093 065,52 - 154 659,9905.20137051298 152,70141 182,12- 06.20135418575 425,5286 512,81- 07.20135644278 567,2694 430,41- 08.20135831981 180,04103 216,80- 09.20136542491 070,20122 806,54- всього538 584,26-- всього696 309,773 065,52 При розрахунку у графі "сплачено" враховані суми надходження коштів, які позивач зараховував у рахунок оплати за воду, що йшла на підігрів та стоків за цю воду.

Отже, згідно здійсненого судом розрахунку, відповідач не має заборгованості перед позивачем за надані останнім послуги за Договором із постачання питної води та приймання стічних вод, відповідач розраховувався своєчасно та в повному обсязі, та за наведений позивачем період нарахування заборгованості з 01.04.2013 по 30.09.2013 має місце переплата, тому підстави для задоволення судом позову про стягнення заборгованості в суду відсутні. Також, оскільки судом не встановлено прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача за Договором у вказані позивачем періоди нарахування заборгованості за приймання стічних вод, то заявлені позивачем 3% річних, пеня та штраф, також не підлягають стягненню.

Судом відхиляються посилання позивача, що оскільки Договором не звільнено відповідача від оплати питної води на підігрів, то він зобов'язаний за неї платити.

Суд зауважує, що відповідача не зобов'язано ні умовами Договору, ні положеннями закону сплачувати позивачу за питну воду, що поставляється на підігрів, та поставка такої води взагалі не передбачена умовами Договору, а відтак, будь-які зняття позивачем показників лічильників не покладають на відповідача обов'язку оплатити таку воду, якщо її постачання відповідачу та споживання ним не передбачено умовами укладеного між сторонами Договору або положеннями чинного законодавства.

Акти про зняття показань з водолічильника, якими позивач підтверджує позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кодами 9-51567, судом не приймаються як належні, оскільки акти по коду 9-51567 не підписані абонентом.

Доводи Позивача про правомірність набуття ним коштів як таких, що сплачені за обсяги води для підігріву є необґрунтованими, оскільки суперечать вимогам статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яка не передбачає такого виду комунальних послуг, як вода для підігріву.

При цьому, зарахування судом сум, які надходили від відповідача в рахунок виконання умов Договору та були безпідставно зараховані позивачем у рахунок оплати води для підігріву, не змінює призначення платежу, позаяк дані кошти надходили саме за Договором в рахунок оплати передбачених ним послуг, яким, як зазначалося вище, не передбачена оплата води для підігріву. Позивачем також вказані кошти були віднесені у рахунок оплати за Договором, і не повертались назад як безпідставно набуті.

Щодо нарахування позивачем відповідачу за послуги з водопостачання та водовідведення за кодами 9-1567, 9-1647, 9-1648, за період з 01.04.2013 по 30.09.2013 судом встановлено наступне.

За вказаний період позивачем надано відповідачу послуги за цими кодами (холодна вода та її стоки) та виставлено на оплату - 2 946 828,99 грн., сплачено відповідачем у розмірі 2 568 537,47 грн., таким чином заборгованість становить 382 177,48 грн. (враховуючи перерахунки - 3 885,96 грн.).

Надання послуг з постачання холодної води та її стоків за цими кодами позивач підтвердив актами про зняття показань з приладів обліку, розшифровками рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування та вартість наданих послуг. Крім того, суду надано платіжні вимоги, що виставлялись на оплату (залучені до матеріалів справи), відомості розщеплення сплат КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" КМДА, банківські виписки, за спірний період.

Заперечень щодо розрахунків за цю послугу (9-1567, 9-1647, 9-1648) сторони не мають.

Таким чином, існування заборгованості за надані послуги за кодами 9-1567, 9-1647, 9-1648 у розмірі 382 177,48 грн. позивачем належним чином доведено, наведений розрахунок перевірений судом, а відповідачем вартість наданих послуг за вказаний період не сплачена у вказаному обсязі, протилежного суду відповідач не довів належними доказами.

Отже, вимога позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 382 177,48 грн. за вказаними кодами підлягає задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, після звернення позивача з позовом до суду, відповідач не здійснив жодних проплат щодо погашення заборгованості.

За невиконання зобов'язання щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення (за кодами 9-1567, 9-1647, 9-1648 позивач нарахував пеню у розмірі 11 026,97 грн., 3 % річних - 2 269,07 грн.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 4.2 договору, у разі порушення строків виконання зобов'язань по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем, та вважає, що він виконаний з у рахуванням умов Договору, в тому числі п. 4.2 та ч. 6 ст.232 ГК України.

Враховуючи наведене, суд перевірив розрахунок пені, в результаті чого за перерахунком суду розмірі пені, що підлягає задоволенню становить 10 284,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм законодавства та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати послуг з водопостачання та водовідведення проценти річні у розмірі 2 269,07 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню проценти річних - 2 269,07 грн.

Відповідно до п. 4.6 Договору, позивач заявив до стягнення штраф 5 % від суми, яку абонент відмовився сплатити.

Враховуючи, що сума основного боргу, яка судом визнана обгрнунтована та задоволена в частині 382 177,48 грн., тому штраф підлягає задоволенню у розмірі 19 108,85 грн. виходячи із задоволеної суми боргу.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками учасників процесу пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 413 840,00 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Чоколівське» Соломянської районної у м. Києві державної адміністрації (03087, м.Київ, вул. Волинська, 4-А, код 35756971) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код 03327664) заборгованість у розмірі 382 177,48 грн. (триста вісімдесят дві тисячі сто сімдесят сім гривень 48 коп.), пеню - 10 284,60 грн. (десять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 60 коп.), 3 % річних - 2 269,07 грн. (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять гривень 07 коп.), штраф - 19 108,85 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто вісім гривень 85 коп.) та 8 276, 80 грн. (вісім тисяч двісті сімдесят шість гривень 80 коп.) судового збору.

3.В іншій частині у позові відмовити.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.04.2014

Суддя М.Є. Літвінова