Рішення № 38402720, 22.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2324/14 22.04.14

За позовом Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд"

до Дочірнього підприємства "Автотранспортне підприємство № 6 Відкритого акціонерного товариства "Міськбудтранс"",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід груп"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1, укладеного 26.08.2010 р. між Акціонерним товариством Холдингова компанія "Київміськбуд" та Дочірнім підприємством "Автотранспортне підприємство № 6" Відкритого акціонерного товариства "Міськбудтранс"

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Єфімова Т.В. за довіреністю № 00182/0/14-13 від 24.12.2013 р.

від відповідача: Онопрієнко О.П. за довіреністю № 3/1 від 06.12.2013 р.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Холдингова компанія "Київміськбуд" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Автотранспортне підприємство № 6 Відкритого акціонерного товариства "Міськбудтранс"" (відповідач) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1, укладеного 26.08.2010 р. між Акціонерним товариством Холдингова компанія "Київміськбуд" та Дочірнім підприємством "Автотранспортне підприємство № 6 Відкритого акціонерного товариства "Міськбудтранс"".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на дату укладення спірного договору рішення Наглядової ради Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд", правонаступником якого є позивач, про погодження цього правочину було відсутнє, а тому віце-президент Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" Мазотов Петро Сергійович, який підписав спірний договір, вийшов за межі наданих йому статутом Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" повноважень. За таких обставин позивач вважає, що спірний договір укладений з порушенням вимог, встановлених статтями 203 та 207 Цивільного кодексу України, що в свою чергу, є підставами для визнання його недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. порушено провадження у справі № 910/2324/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

26.02.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

13.03.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності. Відповідно до наведеного клопотання відповідач зазначив, що спірний договір між позивачем та відповідачем укладено 26.08.2010 р., а отже з наступного дня позивачу стало відомо про порушення його права, тому, враховуючи приписи ст.ст. 253-257, 260, 267 Цивільного кодексу України, трирічний строк позовної давності на звернення позивача з відповідним позовом до суду сплинув 27.08.2013 р., тоді як фактично позивач звернувся з позовом до суду лише 13.02.2014 р. За таких обставин відповідач просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог про визнання недійсним спірного договору, в задоволенні позову відмовити.

13.03.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (векселя).

13.03.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (довіреності).

13.03.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду від 17.02.2014 р. надійшло письмове повідомлення про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/23238/13, в якості додатку залучено довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АГ № 643922) стосовно відповідача станом на 20.12.2013 р.

17.03.2014 р. через відділ діловодства суду представник позивача надав на виконання вимог ухвали суду від 17.02.2014 р. наступні документи: витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача станом на 06.03.2014 р. (серія АД № 472215), станом на 24.06.2010 р. (серія АД № 521632), станом на 26.07.2010 р. (серія АД № 105853).

В судове засідання, призначене на 17.03.2014 р., з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2014 р. подав заяву про залучення третьої особи, відповідно до якої зазначив, що спірний договір та акт приймання-передачі векселів до цього договору від 26.08.2010 р. були підписані також повіреним - Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід груп" (03065, м. Київ, вул. Козелецька, буд. 24), що діяло на підставі ліцензії серії АГ № 399013, яка була видана ДКЦПФР 29.07.2010 р., у зв'язку з чим представник позивача просив суд залучити вказане товариство до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Заява передана до відділу діловодства суду для реєстрації та буде розглянута в наступному судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.03.2014 р. підтримав подані ним 13.03.2014 р. через відділ діловодства суду клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні 17.03.2014 р. здійснювався розгляд клопотань відповідача про витребування доказів, а саме: довіреності, яка була видана Мазотову П.С., та векселя серії АА № 0533776, який було складено 19.08.2010 р. Клопотання судом задоволені.

В судовому засіданні 17.03.2014 р. судом прийняте до розгляду клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2014 р. надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог. Позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.03.2014 р. заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 17.03.2014 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України суд оголосив перерву до 31.03.2014 р. об 11:20 год.

В судове засідання, призначене на 31.03.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 31.03.2014 р., подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії векселя серії АА № 0533776 від 19.08.2010 р. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 31.03.2014 р. здійснювався розгляд заяви позивача про залучення третьої особи, яка була подана в судовому засіданні 17.03.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні 31.03.2014 р. зазначив, що на його думку, результати розгляду даної справи можуть вплинуть на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід груп", а тому, з метою встановлення дійсних обставин справи, прийняття об'єктивного та законного рішення по справі, вважає за необхідне залучити зазначену юридичну особу до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.03.2014 р. не заперечував проти задоволення вищезазначеного клопотання та залишив вирішення зазначеного питання на розсуд суду.

Враховуючи положення ст. 27 ГПК України та обставини справи, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 31.03.2014 р. не надав на виконання вимог суду довіреність, яка була видана Мазотову П.С., а також не надав письмові пояснення на клопотання про застосування строку позовної давності, подане відповідачем 13.03.2014 р. через відділ діловодства суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 ГПК України, господарський суд може уповноважити на одержання необхідних доказів заінтересовану особу.

Враховуючи необхідність витребування довіреності, яка була видана Мазотову П.С., у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального органу ОСОБА_4, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 38 ГПК України, зобов'язав відповідача, як заінтересовану особу, одержати у нотаріуса вищезазначену довіреність та надати її суду.

Представники сторін в судовому засіданні 31.03.2014 р. подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання сторін про продовження строку вирішення спору, необхідність витребування нових доказів та положення п.п. 1, 2 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 31.03.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 14.04.2014 р. о 12:20 год. та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід груп".

01.04.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про видачу копії ухвали. Клопотання судом задоволене.

11.04.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог: по-перше,у зв'язку із спливом строку позовної давності на звернення позивача з відповідним позовом до суду; по-друге, з огляду на ненадання позивачем доказів внесення ним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.08.2010 р. даних про обмеження повноважень віце-президента Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" Мазотова П.С. на вчинення певних правочинів, до того ж відповідач зазначив, що Мазотов П.С. при підписанні оспорюваного договору діяв не на підставі Статуту позивача, а на підставі довіреності від 11.02.2010 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального органу ОСОБА_4, по-третє, оскільки позивачем були вчинені фактичні дії на виконання оспорюваного договору, зокрема, прийнято вексель, який був предметом цього договору, проведені часткові оплати по цьому договору. Разом з відзивом представник відповідача надав суду засвідчену копію довіреності від 11.02.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2014 р.

В судове засідання, призначене на 14.04.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 14.04.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 31.03.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 14.04.2014 р., судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. та встановлено, що відповідач вимоги зазначеної ухвали виконав, а позивач - не виконав.

Враховуючи вищезазначене та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 14.04.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. відкладено розгляд справи на 22.04.2014 р. о 09:40 год.

16.04.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

22.04.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів документів на підтвердження направлення третій особі копії позовної заяви і доданих до неї документів.

22.04.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли доповнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач вважає, що під час укладення оспорюваного договору було порушено порядок оформлення передачі векселів, було порушено вимоги законодавства до оформлення індосаменту на векселях, було порушено порядок обігу векселів, визначений спеціальними правовими актами чинного в Україні законодавства, в тому числі, але не обмежуючись, порушено порядок здійснення оплати за векселем, можливість векселедержателя у майбутньому пред'явити оригінал векселя до виконання засвідченого боргового зобов'язання та підтвердити (або не підтвердити) своє право власності на нього.

22.04.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов відзив на заяву відповідача про сплив строків позовної давності, відповідно до якого позивач вважає, що оскільки укладення оспрюваного договору не було погоджено рішенням Наглядової ради у визначеному Статутом позивача порядку та даний договір не містив підписів директора і бухгалтера позивача, то про зміст цього договору позивач дізнався лише з претензії, яка надійшла від відповідача 21.11.2013 р. Зазначена дата надходження претензії, на думку позивача, повинна розглядатись як початок перебігу строку позовної давності, у зв'язку з чим позивач просить відмовити в задоволенні заяви відповідача про сплив строку позовної давності та вважати подання позивачем позовної заяви таким, що здійснено з дотриманням строків, визначених чинним законодавством.

22.04.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, копій банківських виписок на підтвердження здійснення позивачем в період з 31.08.2010 р. по 31.03.2011 р. перерахувань грошових коштів на рахунок відповідача на підставі оспорюваного договору.

В судове засідання, призначене на 22.04.2014 р., з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 22.04.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 31.03.2014 р. та від 14.04.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 22.04.2014 р. без участі представника третьої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 22.04.2014 р. підтримав позовні вимоги з урахуванням доповнень до позовної заяви, поданих ним 22.04.2014 р. через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні 22.04.2014 р. судом здійснювався розгляд поданих позивачем доповнень до позовної заяви.

Зокрема, судом було встановлено, що подані позивачем 22.04.2014 р. доповнення до позовної заяви фактично є заявою про зміну підстав позову, яка подана позивачем вже після початку розгляду господарським судом справи по суті, що підтверджується матеріалами справи, а також те, що до вказаних доповнень до позовної заяви позивачем не додані жодні докази їх направлення відповідачу у справі, що є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

Враховуючи наведене, доповнення до позовної заяви, подані позивачем 22.04.2014 р. через відділ діловодства суду, не прийняті судом до розгляду та повернуті позивачеві без розгляду, у зв'язку з чим в судовому засіданні 22.04.2014 р. судом винесено відповідну ухвалу.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.04.2014 р. заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, в т.ч. і у зв'язку із спливом строку позовної давності на звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні 22.04.2014 р. просив суд відмовити в задоволенні заяви відповідача про сплив строку позовної давності, так як позовна заява подана позивачем з дотриманням строків, визначених чинним законодавством.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.04.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2010 року між Акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд", в особі віце-президента Мазотова Петра Сергійовича, що діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (надалі - покупець), та Дочірнім підприємством "Автотранспортне підприємство № 6 Відкритого акціонерного товариства "Міськбудтранс", в особі директора Теслюка Юрія Борисовича, який діяв на підставі статуту, представлене Повіреним - Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід груп", юридичною особою, яка зареєстрована у відповідності із законодавством України, що діяло на підставі ліцензії серії АГ № 399013, яка була видана ДКЦПФР 29.07.2010 р., Договору доручення № Б/2010/041 від 26.08.2010 р. (надалі - продавець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1 (надалі - Договір).

Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (позивач) є правонаступником прав та обов'язків Акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (п. 1.1 Статуту ПАТ "ХК "Київміськбуд").

Відповідно до пункту 1.1 Договору, продавець (відповідач) зобов'язувався передати у власність покупцю (позивачу), а останній зобов'язався належним чином прийняти цінні папери, зазначені у пункті 1.2 Договору (вексель простий серії АА № 0533776, емітент: АТ "ХК "Київміськбуд", ЄДРПОУ 23527052, дата складання: 19.08.2010, дата погашення: 19.08.2013, номінальна вартість: 1200000,00 грн., договірна вартість: 1176000,00 грн., загальна кількість: 1 штука), і сплатити за них грошову суму, вказану в пункті 1.5 Договору - 1176000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору покупець (позивач) зобов'язався до 1 грудня 2010 року включно сплатити на банківський рахунок продавця (відповідача) загальну суму Договору, тобто 1176000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору продавець (відповідач) зобов'язався в строк до 26 серпня 2010 року включно передати покупцю (позивачу) цінний папір, який є предметом Договору. В момент передачі цінного паперу сторони підписують акт приймання-передачі.

26.08.2010 р. на виконання Договору сторонами було підписано Акт прийому-передачі векселів до Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1 від 26 серпня 2010 року (далі - Акт прийому-передачі векселя), відповідно до якого продавець (відповідач) передав у власність покупця (позивача), а покупець (позивач) прийняв цінний папір з такими характеристиками: вексель простий серії АА № 0533776, емітент: АТ "ХК "Київміськбуд", ЄДРПОУ 23527052, дата складання: 19.08.2010, дата погашення: 19.08.2013, номінальна вартість: 1200000,00 грн., договірна вартість: 1176000,00 грн., загальна кількість: 1 штука.

Згідно з пунктом 7.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання продавцем (відповідач) і покупцем (позивач), тобто з дати, вказаної в преамбулі цього Договору, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором або до його розірвання в порядку, передбаченому законодавством України.

Договір та Акт прийому-передачі векселя були також підписані Повіреним - Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід груп", що діяло на підставі Ліцензії серії АГ № 399013, яка була видана ДКЦПФР 29.07.10, Договору доручення № Б/2010/041 від 26 серпня 2010 року.

З боку Акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", правонаступником якого є позивач, Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1 від 26.08.2010 р. підписаний віце-президентом АТ "ХК "Київміськбуд" Мазотовим Петром Сергійовичем.

Позивач стверджує, що станом на 26.08.2010 р. Мазотов П.С. не мав права підписувати вказаний договір, оскільки питання укладення договору купівлі-продажу простого векселя позивачем не було погоджено з Наглядовою радою АТ "ХК "Київміськбуд".

Так, згідно із положеннями Статуту АТ "ХК "Київміськбуд" (в редакції, чинній на дату підписання спірного договору), до повноважень Наглядової ради належало питання погодження рішення про укладення договорів (угод) оренди, лізингу, довірчого керування, інших договорів, що передбачають передачу майна Компанії (п.п. 8.3.4 п. 8.3 Статуту).

За вказаних обставин, на думку позивача, наявна підстава для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки він укладений з порушенням вимог, встановлених статтями 203 та 207 Цивільного кодексу України, а саме: підписаний віце-президентом АТ "ХК "Київміськбуд" Мазотовим Петром Сергійовичем з перевищенням повноважень. Інші підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним позивачем станом на час початку розгляду судом справи по суті не заявлялись.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

- позивач звернувся з відповідним позовом до суду зі спливом строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові;

- позивачем не надано доказів внесення ним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.08.2010 р. (дата укладення оспорюваного договору) даних про обмеження повноважень віце-президента Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" Мазотова П.С. на вчинення певних правочинів;

- віце-президент АТ "ХК "Київміськбуд" Мазотов П.С. при підписанні оспорюваного договору діяв не на підставі Статуту позивача, а на підставі довіреності від 11.02.2010 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального органу ОСОБА_4;

- позивачем були вчинені фактичні дії на виконання оспорюваного договору, зокрема, прийнято вексель, який був предметом цього договору, проведені часткові оплати по цьому договору, що фактично свідчить про наступне схвалення позивачем оспорюваного договору та унеможливлює визнання такого договору недійсним.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані сторонами суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Згідно положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини другої стаття 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України також визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно абз. 4 п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 13 від 17.12.2013 р.) (надалі - постанова Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р.) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як зазначено в абз. 1 п.п. 3.3 п. 3 вищенаведеної постанови Пленуму ВГСУ, у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Пленум Вищого господарського суду України в абз. 2, 3 п.п. 3.3 п. 3 вищенаведеної постанови № 11 від 29.05.2013 р. також вказав, що вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати, зокрема, що письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (абз. 5 п.п. 2.10 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11).

Судом встановлено, що Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1 від 26.08.2010 р. підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін, зокрема, від імені Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд", правонаступником якого є позивач, даний договір підписаний віце-президентом Мазотовим Петром Сергійовичем, що діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов оспорюваного договору, оскільки вказаний договір містить предмет, ціну та строк дії, тощо, та підписаний сторонами.

Посилання позивача на те, що оспорюваний договір укладений з перевищенням повноважень віце-президента Мазотова Петра Сергійовича, оскільки питання укладення договору купівлі-продажу простого векселя позивачем не було погоджено з Наглядовою радою АТ "ХК "Київміськбуд", судом відхиляється з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 8.3.1 п. 8.3 Статуту АТ "ХК "Київміськбуд" (тут і надалі - в редакції від 20.07.2009 р., чинній на дату підписання оспорюваного договору) Наглядова рада представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням Загальних зборів акціонерів (вищий орган Компанії) в межах компетенції, визначеної Статутом, здійснює контроль за діяльністю Правління Компанії.

Правління Компанії є виконавчим органом Компанії, який здійснює керівництво її поточною діяльністю (п.п. 8.4.1 п. 8.4 Статуту АТ "ХК "Київміськбуд").

Голова та члени Правління є посадовими особами Компанії. Голова правління є президентом Компанії, члени правління є віце-президентами Компанії (абз. 2 п.п. 8.4.5 п. 8.4 Статуту АТ "ХК "Київміськбуд").

Як вище було зазначено, оспорюваний договір віце-президент Мазотов Петро Сергійович підписав від імені Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

В матеріалах справи наявна копія довіреності від 11.02.2010 р., якою Акціонерне товариство Холдингова компанія "Київміськбуд" іменоване далі "Компанія", в особі Голови Правління - Президента Можара Василя Михайловича, який діє на підставі Статуту Компанії, уповноважив Віце-президента Компанії Мазотова Петра Сергійовича бути представником Компанії в усіх підприємствах, установах та організаціях України незалежно від форм власності та господарювання …, у тому числі з питань вчинення правочинів, спрямованих на набуття, зміну та припинення цивільних, господарських прав та обов'язків", для чого надавалось право "укладати та підписувати договори (контракти) … у тому числі, але не обмежуючись: … договори … купівлі-продажу цінних паперів" (надалі - довіреність від 11.02.2010 р.).

Зі змісту довіреності від 11.02.2010 р. вбачається, що вона була видана строком на два роки та дійсна до 11.02.2012 р. без права передоручення, разом з тим вказана довіреність містить напис про її скасування листом АТ ХК "Київміськбуд" від 12.10.10 р. за вих. № 6624/0/2-10.

Судом також встановлено, що довіреність від 11.02.2010 р. посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, нотаріальну дію зареєстровано в реєстрі під № 463.

Приписами ст. 237 ЦК України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до ч.ч 1, 3 якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє (ст. 239 ЦК України).

Довіреність відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Таким чином, підписуючи 26.08.2010 р. Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1, Віце-президент Компанії Мазотов Петро Сергійович діяв виключно на підставі довіреності від 11.02.2010 р. в межах повноважень (в т.ч. на укладення та підписання договорів купівлі-продажу цінних паперів), наданих йому Компанією в особі Голови Правління - Президента Можара Василя Михайловича, який, в свою чергу, діяв на підставі Статуту Компанії. При цьому станом на дату підписання оспорюваного договору вказана довіреність була дійсною.

При цьому суд зазначає, що позивач не заперечував той факт, що Голова Правління - Президент Можара Василь Михайлович станом на час видачі вищенаведеної довіреності від 11.02.2010 р. був наділений достатнім обсягом повноважень для того, щоб видавати за своїм підписом відповідні довіреності на представництво інтересів Компанії, а рівно такий факт не спростовується відповідними положеннями Статуту АТ "ХК "Київміськбуд" стосовно повноважень Голови Правління (п.п. 8.4.11, 8.4.12, 8.4.13).

Згідно ч. 2 ст. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печатками.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що до компетенції Віце-президента Компанії Мазотова Петра Сергійовича належало укладання оспорюваного Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1 від 26.08.2010 р., а також судом встановлено, що оспорюваний договір містить визначені законом істотні умови договору.

Крім того, наявні в матеріалах справи копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно АТ "ХК "Київміськбуд" станом на 24.06.2010 р. (серія АД № 521632), а також спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно АТ "ХК "Київміськбуд" за електронним запитом судді за № 18581853 станом на 26.08.2010 р. (дату укладення оспорюваного договору), додатково підтверджують, що станом на дату укладення оспорюваного договору у Голови Правління - Президента Можари Василя Михайловича та у Віце-президента Мазотова Петра Сергійовича були відсутні обмеження повноважень, які б були внесені до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим судом було досліджено, що згідно із положеннями п.п. 8.3.4 п. 8.3 Статуту АТ "ХК "Київміськбуд" до повноважень Наглядової ради належало питання погодження рішення про укладення договорів (угод) оренди, лізингу, довірчого керування, інших договорів, що передбачають передачу майна Компанії.

Судом також було досліджено, що рішення Наглядової ради Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" про погодження оспорюваного договору відсутнє.

Згідно частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.

Відповідно до абзацу першого частини третьої вищенаведеної статті, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, наведений припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас, як роз'яснено господарським судам в абз. 6 п.п. 3.3 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р., саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (абз. 7 п.п. 3.3 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р.).

Фактично позивачем не доведено суду тієї обставини, що відповідач знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника юридичної особи позивача (Голови Правління - Президента Можари Василя Михайловича, Віце-президента Мазотова Петра Сергійовича), але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав погодження Наглядової ради особи, яку представляють).

В ході розгляду справи по суті, судом встановлено, що позивачем були вчинені фактичні дії на виконання оспорюваного договору, а саме:

- прийнято вексель, який був предметом цього договору, що підтверджується Актом прийому-передачі векселів до Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1 від 26 серпня 2010 року;

- в період з 01.09.2010 р. по 31.03.2011 р. проведені часткові оплати на підставі оспорюваного договору в загальній сумі 410000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Такі дії позивача свідчать про наступне схвалення ним оспорюваного правочину, вчиненого від його імені представником (без погодження з Наглядовою радою Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд"), що, в свою чергу, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Вищенаведений висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в абз. 1 п.п. 3.4 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р., де також зазначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Таким чином, за вище встановлених обставин, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" до Дочірнього підприємства "Автотранспортне підприємство № 6 Відкритого акціонерного товариства "Міськбудтранс"" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1, укладеного 26.08.2010 р. між Акціонерним товариством Холдингова компанія "Київміськбуд" та Дочірнім підприємством "Автотранспортне підприємство № 6 Відкритого акціонерного товариства "Міськбудтранс"", задоволенню не підлягають.

Крім того, суд, розглянувши клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, яке було подано 13.03.2014 р. через відділ діловодства суду, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/2010/041-1, укладеного 26.08.2010 р. між Акціонерним товариством Холдингова компанія "Київміськбуд" та Дочірнім підприємством "Автотранспортне підприємство № 6 Відкритого акціонерного товариства "Міськбудтранс"", так як оспорюваний договір було укладено 26.08.2010 р., тож від цього дня позивач довідався про порушення свого права або про особу, яка його порушила, у зв'язку з чим з цієї дати розпочався перебіг загальної позовної давності тривалістю у три роки, а отже строк позовної давності у спірному випадку сплинув 27.08.2013 р., тоді як фактично позивач звернувся з даним позовом до суду 13.02.2014 р., що підтверджується матеріалами справи.

При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, згідно якої щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України, з урахуванням водночас наведеного в підпунктах 2 і 3 пункту 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 N 4176-VI). Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті (абз. 1 п.п. 2.8 п. 2 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р).

Твердження позивача, викладені у поданому через відділ діловодства суду 22.04.2014 р. відзиві на заяву відповідача про сплив строків позовної давності, зокрема, про те, що про зміст оспорюваного договору позивач дізнався лише з претензії, яка надійшла від відповідача 21.11.2013 р., яка повинна розглядатись як початок перебігу строку позовної давності, суд відхиляє як необґрунтовані та такі, що повністю спростовуються матеріалами справи. Так, матеріали справи містять копії банківських виписок, які підтверджують проведені позивачем в період з 01.09.2010 р. по 31.03.2011 р. часткові оплати на рахунок відповідача саме на підставі оспорюваного договору.

В той же час, судом були враховані роз'яснення, надані господарським судам в п. 2.2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", а саме: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, оскільки в ході розгляду справи по суті судом не встановлено порушення прав позивача, то підстави для застосування позовної давності в спірному випадку відсутні.

Судовий збір, відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.04.2014 р.

Суддя Гумега О.В.