Рішення № 38402477, 23.04.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 квітня 2014 р. Справа № 903/244/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства «Стар Трейд 1»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 6 418, 16 грн.

Суддя: Гончар М. М.

при секретарі судового засідання: Лівандовському Т.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Куцупира А.С. (довіреність від 01.03.2014р.)

від відповідача: н/з

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Волинської області № 01-2/46 від 22.04.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Кравчука В.О. на лікарняному здійснено повторний автоматичний перерозподіл справ та розприділено справу № 903/244/14 судді Гончар М.М.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін. Клопотання про здійснення фіксації судового процесу не заявлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач - приватне підприємство «Стар Трейд 1» звернулося з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6 418, 16 грн., з них 4 994, 58 грн. заборгованості за поставлений товар, пені 320, 66 грн., 1 028, 92 грн. - 20% штрафу, 74, 00 грн. - 3 % річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав. Через канцелярію суду від відповідача двічі поверталися ухвали суду із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1, куди були надіслані ухвали суду.

Відповідно до п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. адресат вважається повідомлений про час і місце розгляду справи судом в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації-адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась обов'язковою, тому судом вважається, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву та витребувані документи суду не подані, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача позов підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Оглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, господарський суд Волинської області,-

ВСТАНОВИВ:

08.01.2013р. між Приватним підприємством «Стар Трейд 1» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки №01.01.13/л з оплатою товару на умовах відстрочення платежу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору тютюнові вироби та аксесуари в асортименті (а.с. 8-9).

Стаття 173 Господарського кодексу України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених даним Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, оплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як зазначено в позовній заяві, відповідно до умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 7 844, 40 грн., що підтверджується копіями накладних (а.с.11-36).

Згідно п. 2.4. договору оплата товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару.

Як зазначає позивач, відповідачем частково було оплачено товар, несплаченим залишився товар на суму 5 144, 58 грн., що підтверджується актом звірки заборгованості між сторонами за вересень 2013 року (а.с.10).

Ч.1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов?язання повинно виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з умовами договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З цими нормами кореспондуються і приписи статті 193 Господарського кодексу України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов?язань. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставити одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 6.2. договору в випадку несвоєчасного виконання своїх договірних зобов'язань винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, що підлягає поставці, або суми боргу за кожний день прострочення. Пеня стягується за весь час прострочення платежу. Нарахування пені припиняється в день погашення заборгованості або винесення рішення суду про стягнення заборгованості.

П. 6.3. договору передбачено, що у випадку прострочення платежу більше ніж на 30 календарних днів, покупець крім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого в строк товару.

Згідно ст. 611 ЦК України, при порушені зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема сплата неустойки (штрафу).

Відповідно до ст. 199 ГК виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечувати виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною 1 ст. 216 ГК передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види такої відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили, зокрема, в п. 6.2, п. 6.3 договору.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГКУ штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 3 ст.549 ЦКУ визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем в межах шестимісячного строку пеня в розмірі 320, 66 грн. підставна та підлягає до стягнення з відповідача.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штраф і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено цивільно - правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки-пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Позивачем згідно п. 6.3. договору нарахований штраф у сумі 1 028, 92 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 74, 00 грн. - 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нараховані позивачем 74, 00 грн. - 3 % річних (розрахунок штрафних санкцій в матеріалах справи, а.с. 4) підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 199, 216, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 611, 625, 712 ЦК України, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити в сумі 6 418, 16 грн.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Стар Трейд 1» (м.Одеса, вул. Космонавта Комарова, 12, код ЄДРПОУ 33139581) 4 994, 58 грн. - заборгованості; 320, 66 грн. - пені; 1 028, 92 грн. - 20 % штрафу; 74, 00 грн. - 3 % річних та 1 827, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення

складено 25.04.2014р.

Суддя М. М. Гончар