Постанова № 38402340, 24.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року № 813/2345/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.

з участю представників:

позивача - Синявська Н.В.

відповідача - Сенюк В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ «Марка» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов»язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю НВФ «Марка» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області у якому, після уточнення позовних вимог, просить:

-визнати протиправними дії по проведенню перевірки, оформленої актом від 25.02.2014 р. №100/22-04/38557981;

-визнати протиправними висновки, викладені в акті перевірки від 25.02.2014 р. №100/22-04/38557981 щодо нереальності операцій із покупцем ТОВ « Станіславський» та завищення податкового зобов»язання по податку на додану вартість при реалізації товарів контрагенту покупцю «Станіславський» на суму 44298,35 грн.;

-визнати протиправними висновки, викладені в акті від 25.02.2014 р. №100/22-04/38557981 щодо нереальності операцій із продавцем ТОВ «Бумпак плюс» та відповідно завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 44298,35 грн.;

- зобов»язати відповідача відобразити в Автоматизованій інформаційній системі співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України дані у податкових деклараціях, що були подані за період, що перевірявся щодо відкорегованого (зменшеного) податкового зобов»язання на суму 44298,35 грн. та податкового кредиту на суму 44298,35 грн. з податку на додану вартість, по контрагенту ТзОВ «Бумпак плюс» та ТОВ «Станіславський» на підставі висновків, викладених в акті перевірки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем проведена перевірка з питань фінансово-господарських відносин з контрагентами-постачальниками товару, який реалізований покупцю ТОВ «Станіславський» за жовтень 2013 року та з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Станіславський» за період жовтень 2013 року. Відповідачем встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, та п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України. Результати перевірки відображено в Автоматизованій інформаційній системі співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та проведено відповідні коригування задекларованих позивачем сум податкового зобов»язання та податкового кредиту по податку на додану вартість. Вважає, що висновки щодо безтоварності операцій необґрунтованими, безпідставними та протиправними, так як перевіряючими не було враховано первинні документи, які складені відповідно до норм законодавства, а враховано лише акти перевірки контрагентів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, у яких зазначає, що висновки акта перевірки не є рішенням суб»єкта владних повноважень, що порушують права та обов»язки платника податків та не породжують будь-яких правових наслідків.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - ТзОВ НВФ «Марка » як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа, зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської міської ради 08.01.2003 року.

ТзОВ НВФ «Марка» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова станом на 12.02.2014 року.

ТзОВ НВФ «Марка» є платником ПДВ відповідно виданого ДПІ у Галицькому районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.04.2013 року № 200115702.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ НВФ «Марка» з питань фінансово-господарських відносин з контрагентами-постачальниками товару, який реалізований покупцю ТОВ «Станіславський» за жовтень 2013 року та з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Станіславський» за період жовтень 2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 25.02.2014 р. № 100/22-04/38557981.

Як вбачається з даного акту, податковим органом встановлено порушення:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України ТзОВ НВФ «Марка» безпідставно сформовано податкове зобов»язання з податку на додану вартість при реалізації товарів контрагентами-покупцями на загальну суму 44298,35 грн., в т.ч. по періодах жовтні 2013 р. на суму 44298,35 грн.;

- п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України ТзОВ НВФ «Марка» по взаємовідносинах з ТзОВ «Бумпак плюс» завищено податковий кредит за жовтень 2013 року в результаті чого занижено податкове зобов»язання з податку на додану вартість за жовтень 2013 р. до сплати в сумі 44298,35 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкові повідомлення - рішення не приймались.

В процесі перевірки встановлено факт безпідставного відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з ТзОВ «Станіславський» та «ТзОВ «Бумпак плюс» оскільки такі фактично не відбулись.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено акт ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 23.12.2013 р. № 2003/20-30-22-03/33815343 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки «ТзОВ «Бумпак плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2013 по 31.10.2013 р.».

Відповідачем встановлено відсутність реальної можливості отримання товарів ТзОВ НВФ «Марка» від контрагента постачальника, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Складений за результатами перевірки акт відповідачем внесено до програмного продукту АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та проведено відповідні коригування задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підтверджується витягом з АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" .

Відповідно до п. 75.1 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктом 4 пп. 75.1.2 п.75.1 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено у ст.78 ПК України.

У п. 78.1 даної статі визначено обставини проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п. 78.1.1 ст.78 ПК України за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.78.4 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011р. № 213, відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Податкового Кодексу України про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

Як встановлено в судовому засіданні відповідачем скеровувався письмовий запит щодо надання пояснення та їх документальне підтвердження щодо господарських відносин з ТОВ «Бумпак плюс» та ТзОВ «Станіславський».

12.02.2014 року відповідачем винесений наказ №124 про проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань фінансово-господарських відносин з контрагентами-постачальниками товару, який реалізований покупцю ТОВ «Станіславський» за жовтень 2013 року та з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Станіславський» за період жовтень 2013 року. Даний наказ вручено під розписку директору ТзОВ НВФ «Марка» Федаку А.Д.

Позивач оскаржує дії відповідача по проведенню перевірки з підстав викладення в акті перевірки висновків щодо безтоварності операцій. Суд вважає, що так як підстави та порядок проведення перевірки відповідачем порушено не було, з чим погоджується позивач, то позовна вимога про визнання протиправними дій по проведенню перевірки не підлягає до задоволення.

З приводу вимог про визнання протиправними висновків, викладених в акті перевірки від 25.02.2014 р. №100/22-04/38557981 щодо нереальності операцій із покупцем ТОВ « Станіславський» та продавцем ТОВ «Бумпак плюс», то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як передбачено п.8 ч.1 ст.3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

З аналізу наведених норм вбачається, що необхідною умовою захисту особи в судовому порядку є наявність порушення права особи з боку суб'єкта владних повноважень, зокрема його рішення, дії чи бездіяльність повинні нести певні несприятливі наслідки для цієї особи.

Абзацом 1 п.58.1 ст.58 ПК України визначено, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 за №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, викладення відповідачем в акті перевірки висновків про порушення платником податків податкового законодавства є нічим іншим як передбачений законодавством спосіб фіксації такого порушення, який без прийняття податковим органом відповідного рішення (податкового повідомлення-рішення) не порушує прав такого платника.

За таких обставин, у зв'язку з відсутністю у позивача права, яке підлягає захисту, суд вважає, що вимоги про визнання протиправними висновків викладених в акті перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських відносин платника податків зі своїми контрагентами є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про зобов»язання відповідача відобразити в Автоматизованій інформаційній системі співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України дані у податкових деклараціях, що були подані за період, що перевірявся щодо відкорегованого (зменшеного) податкового зобов»язання на суму 44298,35 грн. та податкового кредиту на суму 44298,35 грн. з податку на додану вартість, по контрагенту ТзОВ «Бумпак плюс» та ТОВ «Станіславський» на підставі висновків, викладених в акті перевірки, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.74.1 ст.74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 4.6 наказу ДПА України від 24.05.2011 року № 306 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість)" у разі якщо згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення про розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань, зроблений за результатами перевірки, за формою "Р" згідно з додатком 2 до наказу № 985.

Одночасно, згідно п.п. 6.1 п. 6 (Облік результатів перевірок) вказаного наказу підрозділи обліку та звітності органів державної податкової служби у день надходження інформації, вказаної у пунктах 3.11, розділу 3 (на підтверджену до відшкодування суму ПДВ) та пункті 4.8 розділу 4 (на суму бюджетного відшкодування ПДВ, щодо нарахування якої на дату формування довідки не виявлено фактів порушень законодавства) цих Методичних рекомендацій, здійснюють відповідні облікові операції в картках особових рахунків платників ПДВ.

Отже, зміни в облікові дані операцій по ПДВ здійснюються лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України.

Відтак внесення змін до облікових карток платника податків, що не пов'язані із зміною податкового навантаження (тобто, податкової звітності, розшифровки результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.

У матеріалах справи відсутні винесені на підставі складеного за результатами перевірки акта податкові-повідомлення рішення про визначення позивачеві сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів. Згідно п.1.3 розділу 1 зазначеного Порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів. Пунктом 2.8 Наказу № 266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Крім того, позивачем на підтвердження господарських операцій з ТзОВ «Бумпак плюс» надано суду реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні № Рн-10-1401 від 14.10.2013 р., № Рн-10-1801 від 18.10.2013 р., № Рн-10-2101 від 21.10.2013 р., № Рн-10-2201 від 22.10.2013 р., № Рн-10-2301 від 23.10.2013 р., податкові накладні №146 від 14.10.2013 р., №179 від 18.10.2013 р, №206 від 21.10.2013 р, №214 від 22.10.2013 р, №236 від 23.10.2013 р., товарно-транспортні накладні,виписку з особового рахунку.

Позивачем на підтвердження господарських операцій з ТзОВ «Станіславський» надано суду реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні №19/11-3 від 19.11.13 р., №19/11-5 від 19.11.13 р., №19/11-8 від 19.11.13 р., №19/11-4 від 19.11.13 р., №19/11-6 від 19.11.13 р., №19/11-7 від 19.11.13 р., №19/11-1 від 19.11.13 р., №19/11-2 від 19.11.13 р., податкові накладні №3 від 16.10.2013 р., №5 від 16.10.2013 р., №9 від 30.10.2013 р., №4 від 16.10.2013 р., №6 від 16.10.2013 р., №7 від 16.10.2013 р., №1 від 16.10.2013 р., №2 від 16.10.2013 р., товарно-транспортні накладні ( відправка товару здійснювалась Новою Поштою),копії довіреностей на отримання товару, копії рахунків, сертифікати відповідності, декларації на відповідність продукції вимогам Технічних регламентів.

Відповідно до підп. 14.1.178 п. 14.1. ст.14 ПК України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; виключено; виключено; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 186.1. ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Слід зауважити, що згідно з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі "Булвес" АД проти Болгарії та ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що для повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до Автоматизованої інформаційної системи співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей про результати перевірки позивача та зобов'язати відповідача відобразити в Автоматизованій інформаційній системі співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України дані у податкових деклараціях, що були подані за період, що перевірявся щодо відкорегованого (зменшеного) податкового зобов»язання на суму 44298,35 грн. та податкового кредиту на суму 44298,35 грн. з податку на додану вартість, по контрагенту ТзОВ «Бумпак плюс» та ТОВ «Станіславський» на підставі висновків, викладених в акті перевірки.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекцієї у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо внесення до Автоматизованої інформаційної системи співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ «Марка», за результатами якої складено акт від 25.02.2014 року за №100/22-04/38557981.

Зобов»язати Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відобразити в Автоматизованій інформаційній системі співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України дані зазначені Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ «Марка» у податкових деклараціях, що були подані за період, що перевірявся, щодо відкорегованого (зменшеного) податкового зобов»язання на суму 44298,35 грн. та податкового кредиту на суму 44298,35 грн. з податку на додану вартість, по контрагенту ТзОВ «Бумпак плюс» та ТОВ «Станіславський» на підставі висновків, викладених в акті перевірки.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ «Марка» 36,54 (тридцять шість грн.54 коп). грн.. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н.А. Кухар

Повний текст постанови виготовлено 25.04.2014 року.