Постанова № 38400536, 21.03.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/172/14-a

21 березня 2014 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі

головуючої судді Подлісна І.М.

при секретарі судового засідання Субтельній Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, третя особа ОСОБА_2, Служба у справах дітей при Тернопільській міській раді про визнання дій протиправними та поновлення реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, третя особа ОСОБА_2, Служба у справах дітей при Тернопільській міській раді про визнання дій управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області стосовно зняття з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправними та просила зобов'язати відповідача поновити реєстрацію, посилаючись на те, що відповідачем незаконно без згоди матері та законних підстав було знято з реєстрації неповнолітніх дітей, чим порушено їх права та охоронювальні законом інтереси.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, визнати дії управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області стосовно зняття з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправними та зобов'язати відповідача поновити реєстрацію дітей.

Представник відповідача управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечила та пояснила, що дії відповідача щодо зняття з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 є правомірними, а вимоги позивача безпідставними.

Третя особа ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги не визнали, проти їх задоволення заперечили.

Представник третьої особи Служба у справах дітей при Тернопільській міській раді повторно в судове засідання не завився, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справи, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи із наступних підстав.

15.11.2013 р. Тернопільським міським відділом УДМС у Тернопільській обл. прийнято рішення про зняття з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі заяви їх батька ОСОБА_2 від 12.11.2013 р. та рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 р., яким визначено їх місце проживання разом із матір'ю ОСОБА_1 АДРЕСА_2.

Вважаючи такі дії неправомірними позивачка ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання дій управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області стосовно зняття з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправними та просила зобов'язати відповідача поновити реєстрацію дітей.

Відповідно до ч. 2 от. 19 Конституції України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України „Питання Державної міграційної служби України" від 06.04.2011 № 405 передбачено, що Державна міграційна служба Україна відповідно до покладених на неї завдань здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки.

Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати, територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 29 Цивільного кодексу України визначено, що місце проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше примішек придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від деся" чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка-не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Чинне законодавствовідрізняє поняття реєстрація місця проживання фізичної особи та прописка. Якщо прописка ґрунтувалася на „дозвільній системі" і мала за мету певні обмеження вибору місця проживання, переміщення громадян тощо, то призначення реєстрації - фіксувати знаходження фізичної особи у вільно обраному нею місці проживання.

Законом України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено: місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Судом встановлено, що 12.11.2013 на адресу Тернопільського міського відділу УДМС у Тернопільській області надійшла заява ОСОБА_2 про зняття з реєстрації місця проживання його дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28.10.2010 по справі № 2-7566/10 р.

Керуючись ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", 15.11.2013 Тернопільським міським відділом вказаних осіб знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Дії працівників УДМС у Тернопільській області відповідають вимогам чинного законодавства України, виходячи із наступного.

Статтею 161 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

На підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28.10.2010 по справі № 2-7566/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Тернопільської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей встановлено, що суд визначив місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з матір'ю ОСОБА_1 АДРЕСА_2.

Статтею 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника.

Статтею 242 Цивільного кодексу України передбачено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх неповнолітніх дітей.

Отже, з заявою щодо зняття з реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_4 ззернувся батько, тобто законний представник неповнолітніх осіб, при цьому посилався на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28.10.2010 по справі № 2-7566/10, що набрало законної сили, яким визначено місце проживання дітей з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно законні підстави для відмови з задоволенні заяви ОСОБА_2 відсутні.

При цьому представник позивача не заперечила, що неповнолітні ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 прожвають разом із позивачкою ОСОБА_1 АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28.10.2010 по справі № 2-7566/10 р. вбачається, що діти проживають із ОСОБА_1 за місцем її реєстрації АДРЕСА_2 та що у судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшли спільної згоди щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, враховуючи їх вік разом із матірю ОСОБА_1 АДРЕСА_2.

В силу приписів ч. 1 ст. 72 КАС України сторона по справі, що могла спростовувати ту чи іншу обставину в іншому (адміністративному, цивільному, господарському) процесі і не зробила цього, не може спростовувати цю обставину і при розгляді адміністративної справи. Це правило застосовується у разі, якщо всі особи, які беруть участь у справі, брали участь й у справі, у якій було встановлено обставини.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи за умови, що в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому ні сторона ні третя особа не заперечує проти обставин, які брали участь у розгляді цивільної справи і рішення у якій є преюдиційним (обов'язковим для врахування).

Таким чином дії посадових осіб УДМС у Тернопільській області щодо зняття з реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, є такими, що вчинені відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

керуючись ст.ст. 50, 71, 86, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, третя особа ОСОБА_2, Служба у справах дітей при Тернопільській міській раді про визнання дій протиправними та поновлення реєстрації - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Подлісна І.М.