Постанова № 38400368, 15.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 р. Справа № 805/3283/14

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Скріпніка А.І.,

суддів: Бабаш Г.П., Дмитрієва В.С.,

при секретарі судового засідання Гусєвій Л.С.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 - згідно договору;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до: 1 - Державної реєстраційної служби України; 2 - Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції; 3 - державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Клюковського Максима Володимировича; 4 - державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича; про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2014 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Клюковського Максима Володимировича про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12 листопада 2013 року № 7841918, визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23 січня 2014 року № 10215050, зобов'язати Державну реєстраційну службу України (державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України) зареєструвати за позивачем право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 35,7 кв.м., в тому числі житловою площею 18,6 кв.м. та стягнути з відповідача - Державної реєстраційної служби України (державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України) на користь позивача моральну шкоду у розмірі 6090 (шість тисяч дев'яносто) гривень.

Судом встановлено наступне.

02.03.2011 року між позивачем та громадянами ОСОБА_5 і ОСОБА_6 був укладений договір про грошову позику, відповідно до якого позивач надав останнім позику у сумі 272646 грн. 26 коп. (а.с. 91).

З метою забезпечення даного договору позики, 02.03.2011 року між позивачем та громадянами ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (надалі-іпотекодавці) був укладений договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований у реєстрі за № 1093 (а.с. 25-26).

Відповідно до п. 2.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 35,7 кв. м., в тому числі житловою площею 18,6 кв. м., яка належала на праві приватної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі договору дарування квартири, посвідченого 06.05.2008 р. приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8 по реєстру № 1732, зареєстрованого 06.05.2008 року в державному реєстрі правочинів за номером правочину 2874857, зареєстрованого КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов'янську 15.08.2008 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 5331179, номер запису 280 в книзі 2а/149.

На підставі п. 6.2. вказаного договору сторони домовилися, що у разі невиконання іпотекодавцями основного зобов'язання іпотекодержатель задовольняє забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно п. 6.3. договору у разі порушення іпотекодавцями умов основного зобов'язання, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям письмову вимогу про усунення порушення не менше, ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги у спосіб зазначений у п. 6.2. цього договору.

Із п. 6.4. договору слідує, що сторони домовилися, що документом який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцями письмової вимоги іпотекодержателя буде свідоцтво про передачу заяви, видане в порядку, встановленому ст. 84 Закону України «Про нотаріат».

Пункт 6.5. договору передбачає, що у разі невиконання вимоги іпотекодержатель приймає рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, у порядку, встановленому ст. 182 Цивільного Кодексу України.

У зв'язку із тим, що іпотекодавці не виконали основного зобов'язання за договором позики, 10.04.2013 року, позивач через приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до вимог ст. 33,35,36,37 Закону України «Про іпотеку», ст. 84 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 6.2.,6.3.,6.4. договору подав заяву, в якій надіслав свою письмову вимогу про усунення порушення у тридцятиденний термін (а.с. 27).

Вказана письмова вимога була отримана ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а 17.04.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 були отримані їх письмові заяви, в яких вони підтвердили отримання моєї письмової вимоги та заявили про неможливість виконання ними основного зобов'язання - повернення боргу (а.с. 29-30).

22.04.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. 84 Закону України «Про нотаріат» та п.6.4. договору було видано свідоцтво, яке зареєстровано в реєстрі за № 1510, яким, зокрема, було підтверджено, що письмова вимога позивача про усунення порушень до іпотекодавців отримана ними і вони повідомили про свою неспроможність виконати зобов'язання, забезпечене іпотекою (а.с. 31).

Після спливу тридцятиденного строку на виконання вказаної письмової вимоги про усунення порушень основного зобов'язання, 28.05.2013 року, фахівцями ТОВ «Агентство оцінки «ГРОШ ЦЕНА» була проведена оцінка предмета іпотеки, відповідно до якої вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, становить 227799 грн. (а.с. 32).

30.10.2013 року представник позивача звернувся із заявою до реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області для здійснення державної реєстрації переходу права власності за позивачем.

Відповідно до картки прийому заяви № 7371197 (а.с. 35), представником позивача було надано наступні документи: договір іпотеки, договір дарування, рішення про задоволення вимог як іпотекодержателя шляхом набуття права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, виданого 01.06.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та свідоцтво, яке було видано 22.04.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7

12.11.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковським Максимом Володимировичем було винесено рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 7841918 (а.с. 36).

Підставою для прийняття зазначеного рішення зазначено наступне:

- заявником не надано завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень;

- не подано звіт про оцінку предмета іпотеки;

- не подано копію документу, що посвідчує повноваження представника фізичної особи;

- подані копія паспорту та картки обліку платника податків набувача майна не відповідають вимогам ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів».

16.12.2013 року представник позивача повторно звернувся із заявою до Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області для здійснення державної реєстрації переходу права власності на дану квартиру за позивачем.

Відповідно до картки прийому заяви № 9089370 (а.с. 37), представником позивача було надано наступні документи: довіреність, яку було видано 01.06.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, копія паспорта гр. України позивача, копія дублікату картки платника податків позивача, копія паспорта гр. України ОСОБА_9, копія картки платника податків ОСОБА_9, свідоцтво, яке було видано 22.04.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, договір іпотеки, договір дарування, рішення про задоволення вимог як іпотекодержателя шляхом набуття права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, виданого 01.06.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, звіт фахівців ТОВ «Агентство оцінки «ГРОШ ЦЕНА» про оцінку предмета іпотеки, лист приватного нотаріусу Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 із додатками, а саме: вимога про усунення порушень, надіслана іпотекодержателем ОСОБА_2 іпотекодавцям ОСОБА_6, ОСОБА_5, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного забов'язання щодо 30-денного строку на попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимог; заява ОСОБА_2 від 10.04.2013 року із проханням передати ОСОБА_6, ОСОБА_5 вимогу про усунення порушень; заява ОСОБА_5 від 12.04.2013 року про згоду на звернення стягнення на квартиру; заява ОСОБА_6 від 12.04.2013 року про згоду на звернення стягнення на квартиру.

23.01.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчук Андрієм Вікторовичем було винесено рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 10215050 (а.с. 38).

Підставою для прийняття зазначеного рішення зазначено наступне:

- відповідно до ч, 3 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав

на нерухоме майно та їх обтяжень», разом із заявою про державну реєстрацію подаються

оригінали документів та їх копії, засвідчені в установленому порядку.

- подані копії заяв іпотекодавців не засвідчені;

- в порушення п. 6.3. договору іпотеки від 02.03.2011 року, п. 34 «Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», не подано документ, що підтверджує надіслання іпотекодавцям письмової вимоги про усунення порушення.

Позивач не погоджується з діями відповідачів та вважає, що вищезазначені рішення були винесені всупереч чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Представник відповідача 1 через канцелярію суду надав заперечення на адміністративний позов, у яких просив суд відмовити у задоволенні позову.

Інші сторони до суду не з'явилися, були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 ст. 128 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до п. 1,2 ч. 1 ст. 4 Закону України, від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон 1952), обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (надалі - Постанова № 703, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 - 30 цього Порядку, подає документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем або органом державної податкової служби на відчуження або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі.

Також суд зазначає, що відповідно до приписів Постанови № 703 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

3) звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

4) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

5) заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповідно до картки прийому заяви № 7371197 (а.с. 35), 30.10.2013 року представником позивача було надано до відповідача 2 невичерпний перелік документів, передбачених приписами Постанови № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, а тому, на переконання суду, відповідач 3 цілком правомірно прийняв рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 7841918 від 12.11.2013 року.

Проте, 16.12.2013 року при повторному поданні представника позивача заяви до Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області для здійснення державної реєстрації, ним було виконано усі вимоги, передбачені законодавцем.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Як вбачається з наданих представником відповідача 2 матеріалів реєстраційної облікової справи (а.с. 110-183), представником позивача було надано усі необхідні документи, передбачені приписами Постанови № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, а саме: довіреність, яку було видано 01.06.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, копія паспорта гр. України позивача, копія дублікату картки платника податків позивача, копія паспорта гр. України ОСОБА_9, копія картки платника податків ОСОБА_9, свідоцтво, яке було видано 22.04.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, договір іпотеки, договір дарування, рішення про задоволення вимог як іпотекодержателя шляхом набуття права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, виданого 01.06.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, звіт фахівців ТОВ «Агентство оцінки «ГРОШ ЦЕНА» про оцінку предмета іпотеки та лист приватного нотаріусу Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 із додатками, а саме: вимога про усунення порушень, надіслана іпотекодержателем ОСОБА_2 іпотекодавцям ОСОБА_6, ОСОБА_5, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного забов'язання щодо 30-денного строку на попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимог; заява ОСОБА_2 від 10.04.2013 року із проханням передати ОСОБА_6, ОСОБА_5 вимогу про усунення порушень; заява ОСОБА_5 від 12.04.2013 року про згоду на звернення стягнення на квартиру; заява ОСОБА_6 від 12.04.2013 року про згоду на звернення стягнення на квартиру.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Таким чином, у даному випадку при винесенні оскаржуваного рішення, відповідач 4 діяв всупереч Закону та за межами повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

Крім того, суд вважає доречним звернути увагу на приписи п. 13 Постанови № 703, де, зокрема, зазначено, що у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття. Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію видає або надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення заявникові таке рішення. У разі коли заявник особисто отримує рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію він пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документи, що зазначені в пункті 9 цього Порядку, та подає картку прийому заяви про державну реєстрацію, яку орган державної реєстрації прав, нотаріус повертає заявникові з відміткою про отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яка підписується заявником із зазначенням дати та часу отримання такого рішення. Державний реєстратор зупиняє розгляд заяви про державну реєстрацію на строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту отримання заявником рішення про зупинення розгляду такої заяви. Державний реєстратор з моменту усунення обставин, що були підставою для прийняття ним рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, приймає рішення про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію. Перебіг строку державної реєстрації продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Державної реєстраційної служби України (державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України) (02002 м. Київ. вул. Марини Раскової, 15; код ЄДРПОУ: 37508344) зареєструвати за позивачем право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 35,7 кв.м., в тому числі житловою площею 18,6 кв.м., суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права), що виникають на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець; на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; на цілісні майнові комплекси підприємств; на новосформовані земельні ділянки лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду загальною площею понад 1 га; на земельні ділянки загальною площею понад 1 га, які відводяться за рахунок земель лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду (у тому числі із зміною цільового призначення); на підставі договорів про інвестування та/або договорів про спільну діяльність, однією із сторін у яких є держава в особі органу управління майном або територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування або підприємства, установи, організації державної чи комунальної форми власності; на гідротехнічні споруди водних об'єктів загальнодержавного значення та на земельні ділянки під такими спорудами; на підставі договору оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки між організатором земельних торгів і переможцем торгів; на земельні ділянки, сформовані у порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної форми власності у разі підготовки лотів до проведення земельних торгів; на нерухоме майно загальною площею понад 5000 кв. метрів, а також у випадку подання рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання органу державної реєстрації прав та/або державного реєстратора речових прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав вчинити дії щодо реєстрації, скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідною заявою або без неї щодо вищезазначених речових прав державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводяться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів - Державної реєстраційної служби України (державних реєстраторів прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України) на користь позивача моральної шкоди у розмірі 6090 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до приписів ст. 23 Цивільного Кодексу України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, моральна шкода може полягати, зокрема:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, оскільки при розгляді справи позивачем та його представником не було підтверджено наявність вищезазначених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до: 1 - Державної реєстраційної служби України; 2 - Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції; 3 - державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Клюковського Максима Володимировича; 4 - державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича; про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23 січня 2014 року № 10215050.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 45,67 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Скріпнік А.І.

Судді Бабаш Г.П.

Дмитрієв В.С.