Ухвала суду № 38399579, 18.04.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 271/6306/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3873/2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Сачко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 18 березня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся відповідач ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були задоволені позовні вимоги товариства: суд стягнув з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 29 385 грн. 96 коп. та судові витрати.

Суд першої інстанції виходив з того, що 13 серпня 2008 року відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «ПростоФінанс» уклали кредитний договір, за яким позичальник отримав у банку кредитні кошти у сумі 39 897 грн. під 9,99% річних строком до 10 серпня 2013 року для придбання автомобіля.

Оскільки відповідач не виконував належним чином свої обов»язки за кредитним договором, станом на 07 жовтня 2013 року утворилась заборгованість у загальній сумі 29 385 грн. 96 коп.

Суд також установив, що 18 травня 2012 року ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким товариство «Кредитні ініціативи» передало грошові кошти в розпорядження товариства «ПростоФінанс», яке відступило товариству «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких вказаний у додатку № 1 до укладеного між товариствами договору відступлення вимог.

Суд першої інстанції установив, що 18 жовтня 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» надсилало на адресу боржника ОСОБА_1 вимогу про досудове урегулювання спору щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки заборгованість погашена не була, суд стягнув суму боргу з позичальника на користь кредитної установи.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним, таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи та не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Так, суд першої інстанції не прийняв його доводи та зроблений ним розрахунок про те, що станом на 13 жовтня 2011 року він погасив понад 70% кредиту, тобто розмір заборгованості, наведений позивачем та прийнятий судом, не відповідає дійсному розміру боргу.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно не застосував строк позовної давності до тих правовідносин, що виникли, та не врахував, що позовна давність обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

До того ж, позивач як новий кредитор не був стороною у кредитному договорі, тому не має права нараховувати неустойку на суму заборгованості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги товариства є підставними та обґрунтованими.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2008 року відповідач та ТОВ «ПростоФінанс» уклали кредитний договір, за яким позичальник отримав кредитні кошти у сумі 39 897 грн. строком до 10 серпня 2013 року для придбання автомобіля ВАЗ 21134-120-20 (а.с.7-9, 12).

Сторони узгодили графік погашення кредиту (а.с.10).

Оскільки позичальник нерегулярно та не у повному обсязі проводив погашення кредиту, станом на 07 жовтня 2013 року утворилась заборгованість за кредитом у сумі 18 197, 97 грн., по відсотках - 5 166, 16 грн., по комісії - 2 458, 40 грн. та пеня у сумі 3 563, 43 грн.

Саме вказану суму боргу суд першої інстанції і стягнув з відповідача на користь банку.

Апеляційний суд не може прийняти доводи відповідача про те, що сума боргу була розрахована банком невірно, що насправді він повернув кредитні кошти більше, ніж на 70%, оскільки той розрахунок боргу, який зробив відповідач самостійно та додав до апеляційної скарги, не підтверджується ніякими об»єктивними доказами.

Апеляційний суд також не може прийняти доводи апеляційної скарги про те, що суд не застосував строк позовної давності, оскільки у відповідності до вимог ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Натомість зі справи вбачається, що таку заяву боржник до суду не подавав, тому суд першої інстанції не мав права на самостійне застосування строку позовної давності.

Що стосується договору купівлі-продажу кредитного портфелю, укладеного між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», то закон не вимагає згоди з боку позичальників кредитної установи на проведення такого договору, тому апеляційний суд не може прийняти доводи відповідача про обмеження прав нового кредитора.

Усі інші доводи апеляційної скарги також були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 18 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: