Ухвала суду № 38398600, 17.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 р. Справа № 821/4563/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду із адміністративним позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013р. № 0000562200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на 329726,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 82432,0 грн.

Суд першої інстанції своєю постановою від 10 січня 2014 року задовольнив повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013р. № 0000562200.

Каховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Каховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.78.1 ст.78, ст. 79 ПК України відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "ВВВВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту від операцій з ТОВ "АРТ Компані" за період липень, серпень 2012 року, результати якої оформлені актом від 07.06.2013р. № 167/22/36719773 (далі - акт № 167).

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013р. № 0000562200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на 329726,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 82432,0 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

17.07.2012 року між ТОВ "ВВВВ" та ТОВ "АРТ Компані" укладено договір купівлі - продажу №170712. Предметом даного договору є те, що постачальник зобов'язується поставити в обумовлені договором строки олію соняшникову нерафіновану наливом першого сорту надалі "Продукція", а покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити Постачальнику її договірну вартість.

На виконання умов даного договору ТОВ "АРТ Компані" поставлено товар (олію соняшникову нерафіновану наливом першого сорту), що підтверджується наданими доказами, а саме: видатковими накладними від 18.07.2012 № РН-0000006, від 20.07.2012 № РН-0000008, від 21.07.2012 № РН-0000009, від 03.08.2012 № РН-0000027, від 04.08.2012 № РН-0000028, від 06.08.2012 № РН-0000030.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "АРТ Компані" проводились у безготівковій формі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями від 20.07.2012 № 192, від 23.07.2012 № 210, від 24.07.2012 № 212, від 24.07.2012 № 214, від 07.08.2012 № 291, від 09.08.2012 № 309.

Доставка товару здійснювалась за рахунок продавця, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними серії БЗС № 838307 від 17.07.2012, серії БЗС № 838308 від 18.07.2012, серії БЗС № 838314 від 20.07.2012, серії БЗС № 838316 від 21.07.2012, серії БЗС № 842580 від 02.08.2012, серії 01АА № 158285 від 04.08.2012, серії 01АА № 158286 від 05.08.2012.

Придбаний товар оприбуткований на склад та використаний у власній господарській діяльності позивача (олія перероблена на власних потужностях - рафінована та дезодорована), що підтверджується бухгалтерськими довідками про рух товару та коштів за липень, серпень 2012 року, у яких відображено оприбуткування товару на склад, списання його у виробництво, надходження готової продукції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі товару (олії соняшникової) та подальшого його використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставним.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п.п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача щодо порушень податкового законодавства п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставним.

Також слід зазначити, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України. У своєму рішенні від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а10 Верховний Суд України зазначив: "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Крім того, рішення Верховного Суду України узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником своїх зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" рішення Європейського Суду з прав людини застосовується в Україні як джерело права.

На підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013р. № 0000562200 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан