Ухвала суду № 38398565, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1839/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Бистрик Г.М., Оксененко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболоньскому районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Транс-Оболонь» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

12.02.2014р. Публічне акціонерне товариство «Транс-Оболонь» (надалі ПАТ«Транс-Оболонь») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2013 №0007872201 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 72 906,00 грн., у тому числі: 58 325,00 грн. - основний платіж, 14 581,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 10.09.2013 №0007862201 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 72 906,00 грн., у тому числі: 58 325,00 грн. - основний платіж, 14 581,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, які прийняті за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки. Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» (надалі ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані») , є необґрунтованими та безпідставними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2014 р. адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 10.09.2013 №0007872201 та від 10.09.2013 №0007862201.

Суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України, на підтвердження обставин реальності здійснення правочинів, укладених позивачем з контрагентом ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що діяльність ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» не була направлена на ведення підприємницької та господарської діяльності в розумінні чинного законодавства. Операції між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» носили безтоварний характер, а надані первинні документи не відповідають вимогам норм закону.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.2 ч. ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Транс-Оболонь» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» за період квітень, травень, липень 2012 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 14.08.2013 №34/26-54-22-01-10/5475216 (а.с.8-25).

Згідно висновків податкового органу позивачем порушено приписи податкового законодавства через відсутність факту реальності господарських операцій з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за договором від 01.01.2011 №42/01-2011. Отже, зроблені висновки про порушення ПАТ «Транс-Оболонь» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 55 548,00 грн. та пунктів 138.1, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 58 325,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 10.09.2013 №0007872201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 72 906,00 грн., у тому числі: 58 325,00 грн. - основний платіж, 14 581,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.31) та від 10.09.2013 №0007862201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69 435,00 грн., у тому числі: 55 548,00 грн. - основний платіж, 13 887,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.32).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що між публічним акціонерним товариством «Транс-Оболонь» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» (постачальник) укладено договір від 01.01.2011 №42/01-2011 відповідно до якого, постачальник зобов'язується поставляти, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати скраплений газ, за умовами договору, але при умові, що у постачальника газ є в наявності.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 01.01.2011 №42/01-2011; товарно-транспортних накладних за відповідні періоди; видаткових накладних за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; виписок з банківських рахунків.

Отже, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Доводи апелянтів щодо відсутності у позивача паспорту якості товару не заслуговують уваги, оскільки позивачем підтверджено використання товариством скрапленого газу для власної господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові накладні, виписані ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено висновки щодо нереальності здійснення господарської операції, оскільки, дослідивши договір між позивачем та контрагентом колегія суддів вважає, що договір відповідає вимогам діючого законодавства, сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо його виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболоньскому районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Транс-Оболонь» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.