Ухвала суду № 38398551, 16.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/69/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравець О.О.судді - Домусчі С.Д.судді - Шеметенко Л.П.

за участю секретаря Левицької З.Срозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Возко" до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Возко" звернулося до суду з позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби та просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2011 р. № 0000152301, яким йому зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 183656,0 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року позов був задоволений.

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року відповідача було замінено правонаступником Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Миколаївської області.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скаргу, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що в період з 21.06.2011 р. по 05.07. 2011 р. ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЗАТ "Возко" ( правонаступником є ПАТ «Возко») з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 р.

За результатами перевірки було складено акт № 1225/23/00310781 від 12 липня 2011 р., яким встановлено порушення позивачем ст. 201 п. 201.1. ПК України, що призвело до завищення заявленої до відшкодування суми ПДВ за квітень 2011 р. на 183656,0 грн.

Висновки акту обґрунтовані тим ,що дві податкові накладні, видані позивачу ТОВ "Вознесенський шкірсировинний завод", а саме № 1 від 1 березня 2011 р. на суму 510000,0 грн., в тому числі ПДВ 85000,0 грн. та № 19 від 25 березня 2011 р. на суму 589650,0 грн., в тому числі ПДВ 98275,0 грн. заповнені з порушенням вимог ст. 201 п. 201.1. "е" ПК України, згідно якої у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, як опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг, яких,на думку відповідача, не містять вказані податкові накладні.

На підставі висновку акту перевірки, 18 липня 2011 р. Вознесенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152301, яким ПАТ "Возко" було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 183656,0 грн.

Відповідно до підпункту "б" пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.2 статті 298 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК визначено, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до положень пункту 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно п/п 6.3. Порядку заповнення податкової накладної,затвердженому наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 р. «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» ,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за N 1333/20071 ,згідно з яким порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом 1-ої інстанції було встановлено ,що дві податкові накладні, видані ЗАТ "Возко" контрагентом - ТОВ "Вознесенський шкірсировинний завод", а саме № 1 від 1 березня 2011 р. на суму 510000,0 грн., в тому числі ПДВ 85000,0 грн. та № 19 від 25 березня 2011 р. на суму 590000,0 грн., в тому числі ПДВ 98333,33 грн. та наявні в Єдиному реєстрі податкових накладних, отриманих ЗАТ "Возко" за №109 від 01.03.2011 р. та 121 від 25.03.2011 року, були заповнені із дотриманням вимог ст. 201 п. 201.1. "е" ПК України, а в окремих рядках податкових накладних зазначається опис (номенклатура) товарів та їх кількість .

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,щодо наявності підстав для задоволення позову, так як єдиною підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування 183656,0 грн. є висновок відповідача про формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, заповнених неналежним чином, який є необґрунтованим та безпідставним .

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Шеметенко Л.П.