Ухвала суду № 38398535, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1402/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М., секретаря судового засідання Самсонової М.М., за участю сторін: представника позивача Діанова О.І. та представника відповідача Бойко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 р. у справі № 826/1402/14-а за адміністративним позовом Міністерства доходів і зборів України до Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування вимоги від 24.01.2014, -

В С Т А Н О В И В :

22.01.2014 р. Міністерство доходів і зборів України (далі - Міністерство) звернулося до суду з позовом до Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень (далі - ДВС) про визнання протиправною та скасування вимоги від 24.01.2014 №К-859/5.-146/7.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана вимога відповідача щодо здійснення виплати стягувачу у виконавчому провадженні №3007373 грошових коштів є протиправною, оскільки кошти виплачені у повному обсязі, про що повідомлено відповідача. Вказало, що позивач, як податковий агент, утримав із суми, що підлягала стягненню на користь ОСОБА_4, податок на доходи фізичних осіб та перерахував цю суму до державного бюджету, надавши копії платіжних доручень, що підтверджують перерахування стягувачу коштів за вирахуванням податків та зборів, а також платіжного доручення, що підтверджує сплату податку з доходів фізичних осіб до державного бюджету.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 р. у задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги необґрунтовані, оскільки вимога відповідача від 24.01.2014 № К-859/5.-146/7 щодо зобов'язання позивача виконати виконавчий лист №2а/2570/978/2011 від 09.11.2011, виданий Чернігівським окружним адміністративним судом, видана у відповідності до положень законодавства та підстави для її скасування відсутні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 р, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано доводами, аналогічними у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Постановою відповідача від 29.11.2011 відкрито виконавче провадження №30073738 з примусового виконання виконавчого листа №2а-2570/978/2011 від 09.11.2011, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Державної податкової адміністрації України здійснити виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням травми при виконанні службових обов'язків та частковою втратою працездатності у відповідності до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» та статті 18 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у розмірі 20 відсотків від п'ятирічного грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення за останньою посадою на момент звільнення.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 по справі №2а/2570/978/2011 змінено боржника Державну податкову адміністрацію України на Державну податкову службу України (а.с. 38). Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 по справі №2а/2570/978/2011 змінено боржника Державну податкову службу України на Міністерство доходів і зборів України (а.с. 82).

Позивач на виконання зазначеного судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду перерахував на рахунок ОСОБА_4 суму одноразової грошової допомоги у розмірі 17334,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №625 від 05.04.2012, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 8).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 по справі №2а/2570/978/2011 змінено спосіб подальшого виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 з зобов'язання здійснити виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 20 відсотків від п'ятирічного грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення за останньою посадою на момент звільнення на - стягнути з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_4 75 212 грн. одноразової грошової допомоги, яка невиплачена з 20 відсотків від п'ятирічного грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення за останньою посадою на момент звільнення.

Міністерство на виконання зазначеного судового рішення перерахувало на рахунок ОСОБА_4 суму одноразової грошової допомоги у розмірі 59708,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3253 від 24.12.2013, копія якого наявна в матеріалах справи та перерахував 15 503,49 грн. на користь держави як податок на доходи фізичних осіб з одноразової грошової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням №3259 від 24.12.2013, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 6, 7).

Позивач листом 09.01.2014 № 74/5/99-99-05-03-16 повідомив відповідача про фактичне та повне виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду та додав до листа платіжні доручення від 24.12.2013 №3259 та №3253.

24.01.2014 у зв'язку з невиконанням Міністерством доходів і зборів України постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2011, відповідач виніс вимогу №К-859/5.-146/7, якою вимагає від позивача виконати виконавчий лист №2а/2570/978/2011 від 09.11.2011, виданий Чернігівським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування правомірності вказаної вимоги відповідач вказав на те, що грошові кошти у розмірі 15 503,49 грн. перераховані не на рахунок стягувача, а на рахунок державного бюджету, що свідчить про невиконання рішення суду. Відповідач наполягав на тому, що позивач для повного виконання виконавчого листа від 09.11.2011 №2а/2570/978/2011 зобов'язаний перерахувати суму у розмірі 15 503,49 грн. саме на рахунок ОСОБА_4

Зазначену вимогу Міністерство отримало 30.01.2014 (вх. № 2674/5), що підтверджується нанесеним штрих-кодом на вказаній вимозі.

Не погоджуючись із вимогою відповідача від 24.01.2014 №К-859/5.-146/7, вважаючи її необґрунтованою та протиправно, позивач звернувся до суду.

Вищенаведені обставини підтверджені відповідними доказами.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд встановив, що виплата одноразової грошової допомоги стягувачу у виконавчому провадженні №30073738 - ОСОБА_4 була призначена на підставі частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» та статті 18 Закону України «Про державну податкову службу».

Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державну податкову службу» посадової особи органу державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 затверджено «Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» (далі - Порядок №707).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Порядку №707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: загибелі (смерті) працівника міліції, податкової міліції під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Грошова допомога виплачується членам сім'ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям у розмірі десятирічного грошового забезпечення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що загальна сума одноразової грошової допомоги, яка була перерахована Міністерством на рахунок ОСОБА_4 складає 77042,91 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 05.04.2012 №625 та від 24.12.2013 №3253, копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 №2а/2570/978/2011 постановлено: зобов'язати Державну податкову адміністрацію України здійснити виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням травми при виконанні службових обов'язків та частковою втратою працездатності у відповідності до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» та статті 18 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у розмірі 20 відсотків від п'ятирічного грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення за останньою посадою на момент звільнення.

Згідно розрахунку, наведеного позивачем, зокрема, у листі від 09.01.2014 №74/5/99-99-05-03-16, сума одноразової грошової допомоги, що підлягає нарахуванню на користь ОСОБА_4 становить 92 546,40 грн. (а.с. 5)

Крім того, Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.11.2013 №2а/2570/978/2011 змінив подальше виконання постанови від 29.03.2011 та з урахуванням того, що позивач станом на дату прийняття судового рішення сплатив на користь ОСОБА_4 частину одноразової грошової допомоги у розмірі 17334,00 грн., ухвалив стягнути з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_4 75 212,00 грн. (92 546,40 грн.-17334,00 грн.=75212,40 грн.).

Представник Міністерства доходів і зборів України наполягав на тому, що судове рішення позивач виконав в повному обсязі шляхом перерахування на рахунок ОСОБА_4 77042,91 грн. та сплати до державного бюджету 15503,49 грн. податку на доходи фізичних осіб, утриманого позивачем як податковим агентом з доходу ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованості доводів позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зобов'язання позивача виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу є по своїй суті деліктним зобов'язанням з відшкодування шкоди (травми, отриманої ОСОБА_4 при виконанні службових обов'язків, що призвело до часткової втрати працездатності), а тому шкода завдана здоров'ю підлягає повному відшкодуванню.

У відповідності до положень частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не може підміняти судові органи та всупереч судовому рішенню самостійно змінювати суму одноразової грошової допомоги, що має бути перерахована ОСОБА_4 на підставі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 №2а/2570/978/2011 з урахуванням ухвали від 20.11.2013.

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.11.2013 чітко визначив, що позивач має сплатити на користь ОСОБА_4 ще 75 212,00 грн.

Позивач на виконання вказаної ухвали суду перерахував ОСОБА_4 лише 59 708,91 грн., тобто не виконав судове рішення у повному обсязі.

Платіжне доручення від 24.12.2013 №3259 про перерахування позивачем до державного бюджету суми у розмірі 15503,49 грн. правомірно не взято відповідачем до уваги в якості доказу повного виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 №2а/2570/978/2011, оскільки з нього вбачається, що кошти були перераховані позивачем до державного бюджету, а не на рахунок ОСОБА_4

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 1.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції щодо визнання вимоги відповідача від 24.01.2014 №К-859/5.-146/7 про зобов'язання позивача виконати виконавчий лист №2а/2570/978/2011 від 09.11.2011, виданий Чернігівським окружним адміністративним судом, такою, що видана у відповідності до положень законодавства та підстави для її скасування відсутні, обґрунтованим.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Повний текст виготовлено 18.04.2014 р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 р. у справі № 826/1402/14-а за адміністративним позовом Міністерства доходів і зборів України до Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування вимоги від 24.01.2014, залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

М.Г. Бистрик

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.