Постанова № 38398393, 22.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 вересня 2010 року 14:50 № 2а-11947/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києвапровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.08.2010р. №0021071520/0 та визнання дій протиправними,за участю:

позивача -Семенченко М.Є.

відповідача - Мороз С.О.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.08.2010р. №0021071520/0 та визнання дій протиправними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року відповідачем не була отримана, оскільки останній відмовився її приймати, на підставі чого 20 травня 2010 року позивачем було відправлено поштою, а тому ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не мала підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року була заповнена всупереч п. 3.2 ст. 3 Порядку «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»зі змінами та доповненнями затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. №250/2054. Згідно п.п.4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначена декларація не визнана як податкова звітність. Причинами невизнання декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, як податкової звітності послужило те, що у заголовній частині декларації (поле 4) не відображено повної інформації (відповідно до реєстраційних даних) та згідно порядку заповнення декларація має бути роздрукована з обох сторін аркушах формату А4.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було складено акт № 5539-15/30579869 від 20.07.2010р. (далі - акт перевірки) про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності, проведеної відносно позивача з питань неподання останнім декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, граничний строк подання якої закінчувався 20 травня 2010 року

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2010р. №0021071520/0, яким за порушення п.п. «а»п.п.4.1.4.п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ позивачу визначена сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем не надано податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується представниками сторін, 20 травня 2010 року ТОВ «Аскоп-Україна»було надіслано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Відповідно до листа ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 13856/10/28-04 від 26.05.2010р. ТОВ «Аскоп-Україна»повідомлено, що подана підприємством декларація вважається невизнаною податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року, оскільки вона не відповідає вимогам «Порядку складання декларації з податку на додану вартість»зі змінами та доповненнями затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997р., а саме: у заголовній частині декларації (поле 4) не відображено повної інформації (відповідно до реєстраційних даних) та згідно порядку заповнення декларація має бути роздрукована з обох сторін аркушах формату А4.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем зазначений лист від 26.05.2010р. відправлений позивачу лише 30 липня 2010 року, що підтверджується копією поштового конверту наявного в матеріалах справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Суд під час вирішення питання правомірності рішення суб'єкта владних повноважень перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджений Наказом ДПА від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (із змінами та доповненнями -в редакції Наказу від 15.06.2005р. № 213) передбачає (п. 7):

7.1 податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників.

7.2. Зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.

7.3. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку

7.4. Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Відповідно до п.4.3. Наказу ДПА від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Судом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року разом з Додатками №№ 1, 2 та 5 була подана позивачем своєчасно та відповідно до вимог частини другої п.п.4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність обставин з якими закон пов'язує підстави невизнання податковими органами податкової декларації у відповідності до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»суд вважає неправомірним невизнання поданої позивачем 20 травня 2010 року податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, документом податкової звітності, у зв'язку з чим відсутніми є підстави для виставлення 4 серпня 2010 року податкового повідомлення-рішення №0021071520/0.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити повністю.

1. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 04.08.2010р. №0021071520/0.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва з невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»з податку на додану вартість за квітень 2010 року як податкової декларації з ПДВ.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 29.09.2010р.

Суддя В.В. Амельохін