Постанова № 38398296, 24.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року № 813/1382/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Діткун І.З.;

від відповідача - Квасниця Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Прем'єр груп» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Прем'єр груп» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2014 року за №0000622201 та за №0000632201.

Позивач в позовній заяві зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій із ТзОВ «Оптик України» та отримання товару підтверджується роздруківкою даних журналу складського обліку , який ведеться в електронній формі, щодо факту приходу ножу, двигуна, фольги, паперу, проявників, тощо та їх подальшого руху та використання для виготовлення поліграфічної продукції. Про реальний характер отримання товару позивачем від контрагента свідчить також факт його подальшого використання у господарській діяльності (здійснення реалізації товару: етикетки іншої поліграфічної продукції, отриманої в ході переробки сировини (паперу, фольги) придбаного у ТзОВ «Оптик Україна»: накладні відвантаження, довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що в процесі проведення перевірки встановлено факт безпідставного відображення у податковому обліку позивача господарських операцій з ТзОВ «Оптик Україна», оскільки такі фактично не відбувалися. Також, продовжує відповідач, посадовими особами платника податків не представлено первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Прем'єр Груп» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Оптик Україна» за весь період здійснення взаєморозрахунків, ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 29.01.2014 року за №82/22-10/23273893 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 року:

- за №0000632201, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» на суму 510 грн. 00 коп.;

- за №0000622201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 631829 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 439834 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 191995 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.85.2 ст.85 ПК України (платником податків не надано посадовим особам органів державної податкової служби документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки);

- п.198.1, п.198.6, п.198.1 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 439834 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ «Оптик Україна».

Так, між ТзОВ «Оптик-Україна» (продавець) та ТзОВ «Прем'єр груп» (покупець) 04.01.2011 року було укладено договір купівлі - продажу за №01-11 згідно з умов якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товар згідно рахунків, які містять повну інформацію по назві, кількості, ціні за одиницю та загальній вартості, в тому числі ПДВ, товару, що продається.

В підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, акт прийому - передачі від 18.01.2011 року, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, рахунки - фактури та платіжні доручення, витяг з електронного звіту по матеріалах.

Одночасно позивач представив докази використання отриманого товару у своїй господарській діяльності. Зокрема, платником податків надано технологічні карти-наряди, виробничі карти замовлення, накладні на відвантаження, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та товарно - транспортні накладні.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що поставка товарів здійснювалась власним транспортними засобами товариства (VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер ВС 8983 ВІ, VOLKSWAGEN CADDY KASTEN, ВС 8929 ВН), а також із залученням транспортних компаній.

При цьому, відповідач вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та вищенаведеними контрагентами.

Як вбачається з акта перевірки, перевіряючі прийшли до висновку, що ТзОВ «Премєр Груп» завідомо уклало договір із ТзОВ «Оптик-Україна», яким не передбачалось досягнення економічних і соціальних результатів від операцій з надання послуг; відсутня мета одержання прибутку; відсутні документи, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності.

При цьому, висновки контролюючого органу ґрунтуються на обставинах, викладених в акті Державної податкової служби у Львівській області від 07.02.2012 року за №6/22-40/23273893.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в зазначеному акті йдеться про відсутність поставок товару до ТзОВ «Оптик-Україна» і зовсім не досліджувались господарські операції останнього з позивачем.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, оскільки такі підтверджують реальний рух активів між позивачем та його контрагентом. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентом та контрагентами останнього.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Що стосується твердження відповідача, що позивачем не передбачалось досягнення економічних і соціальних результатів від операцій з надання послуг; відсутня мета одержання прибутку, то такі не підтверджуються ні документально ні жодними розрахунками в акті перевірки.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагента позивача, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій вищенаведений контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартістю за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Що стосується правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.121 ПК України, то суд зазначає наступне.

Як передбачено абзац.1 п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Абзацом 1 п.121.1 ст.121 ПК України визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Судом встановлено, що ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулося до ТзОВ «Прем'єр груп» з листом про надання документів від 09.12.2013 року за №9879/10/22-10/62. Факт надіслання зазначеного листа на адресу платника податків підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 12.12.2013 року.

Як вбачається з акта №82 від 29.01.2014 року про ненадання документів для проведення перевірки та неможливість проведення перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток, станом на день перевірки, а саме 24.01.2014 року документів фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Прем'єр груп» не надано.

З врахуванням того, що позивачем не було надано первинних бухгалтерських документів щодо підтвердження фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Оптик Україна», суд вважає правомірними дії контролюючого органу щодо накладення штрафу у розмірі, передбаченому ст.121 ПК України.

А відтак, підстави для скасування податкового повідомлення - рішення, яким позивачу нараховано вищезазначений штраф, у суду відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Окрім того, суд, у відповідності до вимог ч.2 ст.162 КАС України, вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оскаржуваного акту індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 11.02.2014 року за №0000622201.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр груп» (код ЄДРПОУ 23273893), що знаходиться за адресою м.Львова, вул.Пасічна,162, 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) сплаченого судового збору.

5.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6.Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 квітня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк