Постанова № 38398270, 16.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 року 810/2141/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., за участю секретаря судового засідання Глазун Т.О.

представника позивача: Карети О.О.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта-Славутич»

до Державної податкової інспекції у м. Славутич ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта-Славутич» з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутич ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2013 № 0000362200, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67824,50 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» та ТОВ «БУДРАЙ». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Домінанта-Славутич» та ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «ТРЕЙДТЕХ», ТОВ «БУДРАЙ» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товари поставлені контрагентами та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судове засідання з'явився позивач. Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався, заперечень чи відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта-Славутич» є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області від 23.05.2011.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.05.2011 за № 13727, перебуває на обліку ДПІ у м. Славутичі та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 22.11.2011№ 200011579.

10 серпня 2012 року між позивачем та ТОВ «БУДРАЙ» укладено договір поставки № 37, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «БУДРАЙ») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (пральні засоби).

На підтвердження факту дійсної поставки товарів позивачем надано податкові накладні від 14.08.2012 № 134 та № 136, видаткові накладні та картки бухгалтерських рахунків (на підтвердження використання товару у господарській діяльності).

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 45744,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 7624,00 грн.

05 вересня 2012 року між позивачем та ТОВ «БУДРАЙ» укладено договір поставки № 40, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «БУДРАЙ») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (засоби для прибирання, вироби з дерева).

На підтвердження факту дійсної поставки товарів позивачем надано податкові накладні від 06.09.2012 № 152 та № 153, видаткові накладні та картки бухгалтерських рахунків (на підтвердження використання товару у господарській діяльності).

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 100304,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 16717,41 грн.

10 жовтня 2012 року між позивачем та ТОВ «БУДРАЙ» укладено договір поставки № 43, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «БУДРАЙ») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (будівельні вироби).

На підтвердження факту дійсної поставки товарів позивачем надано податкову накладну від 10.10.2012 № 219, видаткову накладну та картки бухгалтерських рахунків (на підтвердження використання товару у господарській діяльності).

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 58223,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 9703,92 грн.

15 червня 2012 року між позивачем та ТОВ «АЙСІПІ» укладено договір субпідряду будівельних робіт № 29, відповідно до умов якого субпідрядник (ТОВ «АЙСІПІ») брав на себе зобов'язання виконати ремонт дверних блоків на об'єкті замовника.

На підтвердження факту дійсного виконання контрагентом робіт позивачем надано податкову накладну від 15.06.2012 № 87, довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за червень 2012 року та акт приймання виконаних робіт форми КБ-2 за червень 2012 року.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 13495,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 2249,20 грн.

15 червня 2012 року між позивачем та ТОВ «АЙСІПІ» укладено договір субпідряду будівельних робіт № 31, відповідно до умов якого субпідрядник (ТОВ «АЙСІПІ») брав на себе зобов'язання виконати ремонт дитячих майданчиків на об'єкті замовника.

На підтвердження факту дійсного виконання контрагентом робіт позивачем надано податкову накладну від 15.06.2012 № 88, довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за червень 2012 року та акт приймання виконаних робіт форми КБ-2 за червень 2012 року.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 18865,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 3144,20 грн.

01 червня 2012 року та 05 липня 2012 року між позивачем та ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» укладено договори про надання послуг № 26 та № 32, відповідно до умов яких виконавець (ТОВ «ТРЕЙДТЕХ») брав на себе зобов'язання надати позивачу консультації відносно програм ведення бухгалтерської звітності.

На підтвердження факту дійсного надання контрагентом послуг позивачем надано податкові накладні від 01.06.2012 № 167, від 11.07.2012 № 291 та акти надання послуг.

Позивач здійснив оплату за вказаними договорами у розмірі 17500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 2916,67 грн.

05 липня 2012 року між позивачем та ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» укладено договір поставки № 32/1, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «ТРЕЙДТЕХ») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (комплектуючі до комп'ютерів).

На підтвердження факту дійсної поставки товарів позивачем надано податкову накладну від 11.07.2012 № 292, видаткову накладну та картки бухгалтерських рахунків (на підтвердження використання товару у господарській діяльності).

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 17165,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 2860,93 грн.

У вересні 2013 року, на підставі наказу ДПІ в м. Славутичі районі від 25.09.2013 № 48 посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «ТРЕЙДТЕХ», ТОВ «БУДРАЙ» за період з 01.06.2012 по 31.10.2012, за результатами якої складено Акт від 03.10.2013 № 83/22/37563767.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 45216,33 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Домінанта-Славутич» та ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «ТРЕЙДТЕХ», ТОВ «БУДРАЙ» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договори між позивачем та контрагентами укладено за відсутності наміру дійсної поставки товарів/виконання послуг та робіт, з метою штучного формування податкового кредиту.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.09.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРЕЙДТЕХ», відповідно до якого встановлено відсутність у товариства виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень та транспорту необхідних для здійснення господарської діяльності.

Також при перевірці Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.06.2013 № 162/22-90/38260798 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БУДРАЙ», відповідно до якого встановлено відсутність товариства за місцезнаходження та відсутність у товариства виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень та транспорту необхідних для здійснення господарської діяльності.

Крім того, посадовими особами податкового органу від час перевірки взято до уваги Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.06.2013 № 171/2240/38123927 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АЙСІПІ», відповідно до якого встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням. Також, від ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва позивачу надано пояснювальну записку, відповідно до якої допитаний ОСОБА_2 пояснив, що ТОВ «АЙСІПІ» не реєстрував та господарської діяльності товариства не вів.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 № 0000362200, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67824,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, щопідтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товарів та виконання робіт ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «ТРЕЙДТЕХ», ТОВ «БУДРАЙ» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Домінанта-Славутич» понесло реальні витрати на оплату поставлених ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» та ТОВ «БУДРАЙ» товарів та виконаних контрагентами робіт. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Судом встановлено, що отримані від контрагентів товари (засоби для прибирання, будівельні матеріали) були використані позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать наявні в матеріалах справи договори на виконання будівельних робіт та робіт з прибирання прибудинкових територій, укладені між позивачем та КП «Житлово-Комунальний центр», та первинна бухгалтерська документація до них.

Під час судового розгляду представник позивача зазначив, що договори субпідряду, укладені між позивачем та ТОВ «АЙСІПІ», були вчинені на виконання вищезазначених договорів, укладених між позивачем та КП «Житлово-Комунальний центр».

Суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки контрагентами товарів та виконання останніми робіт.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстрованими юридичними особами та були платниками податку на додану вартість на податку на прибуток. В Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» та ТОВ «БУДРАЙ» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Також у матеріалах справи відсутні і відповідачем суду не надані будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагентів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання робіт, довідок про вартість робіт платіжних доручень, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» та ТОВ «БУДРАЙ».

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «АЙСІПІ», ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» та ТОВ «БУДРАЙ».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу. Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є помилковими. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.08.2013 № 0001182201/84 прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі ГУ Міндоходів у Київській області від 17.10.2013 № 0000362200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта-Славутич» сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 квітня 2014 р.