Постанова № 38398058, 23.04.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа № 914/387/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А2595, м.Броди, № 1/40/139 від 09.03.2014

на рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2014

у справі № 914/387/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Городоцький механічний завод", м.Городок Львівської області

до відповідача: Військової частини А2595, м. Броди Бродівського району Львівської області

про стягнення 129 654,69 грн. заборгованості за Договором поставки № 16-009-12/№18 від 17.07.2012

За участю представників сторін:

від позивача: Приходько Ю.В. - представник;

від відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2014 у справі № 914/387/14 (суддя Кидисюк Р.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А2595 на користь Публічного акціонерного товариства "Городоцький механічний завод" 99 999,00 грн. основної заборгованості, 3 349,28 грн. трьох відсотків річних, 495,99 грн. інфляційних втрат та 2 593,10 грн. судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

З даним рішенням не погоджується відповідач, Військова частина А2595, оскаржив його в апеляційному порядку. Скаржник в апеляційній скарзі № 1/40/139 від 09.03.2014 посилається на п. 9.1 Договору, де передбачено обставини, які слід вважати форс-мажорними, тому військова частина А2595 вважає, що не повинна нести відповідальність за повне невиконання зобов'язань за даним Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми. Відповідачем були оформлені платіжні документи на оплату вказаної суми до Управління Державної казначейської служби України у Бродівському районі Львівської області, але із-за незалежних від нього обставин перерахування коштів позивачу не було здійснено, а грошові кошти на здійснення платежів по всім кодами економічної класифікації видатків відповідача після 28.12.2012 були зараховані в державний бюджет. Фінансова можливість відповідача провести розрахунки з позивачем підтверджується виписками з рахунків відповідача від 20.12.2012 та від 28.12.2012, виданими Управлінням Державної казначейської служби України у Бродівському районі Львівської області. Листом Управління Державної казначейської служби України у Бродівському районі Львівської області № 3-06/109 від 04.02.2013, утворення заборгованості, у тому числі і перед позивачем, станом на 01.01.2013 за незахищеними статтями видатків відповідача мало місце через забезпечення виконання протягом вересня-грудня 2012 року органами Казначейства насамперед захищених статей видатків бюджету. Даний факт відповідач вважає, що може являтися відповідно до п. 9.1. Договору форс-мажорними обставинами, що виникли в результаті дій органів державної влади, які жодна із сторін не могла ні передбачити, ні попередити, тому відповідач не повинен нести відповідальність за невиконання зобов'язань за даним Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних від простроченої суми та штрафних санкцій. Крім того, скаржник зазначив, що твердження позивача про те, що військової частини А2595 до своїх зобов'язань поставилась не сумлінно та відмовилась добровільно сплатити суму боргу не відповідає дійсності, оскільки військова частина протягом 2013 року неодноразово зверталась з проханням на виділення коштів до фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних сил України для погашення кредиторської заборгованості перед кредиторами за виконані послуги та поставлену продукцію у 2012 році. Станом на 22.08.2013 на рахунок відповідача надійшли кошти для проведення розрахунків з позивачем та іншими кредиторами, що підтверджується випискою з рахунку військової частини А2595 від 23.08.2013, виданою Управлінням Державної казначейської служби України у Бродівському районі Львівської області. 28.08.2013 року відповідачем були оформлені платіжні документи на оплату суми заборгованості позивачу у розмірі 99 999,00 грн. до Управління Державної казначейської служби України у Бродівському районі Львівської області. Однак, через незалежні від відповідача обставин перерахування коштів позивачу не було здійснено, а грошові кошти на здійснення платежів по всім кодами економічної класифікації видатків відповідача після 30.12.2013 року були зараховані в державний бюджет.

Враховуючи наведене у апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2014 у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також, військова частина А2595 просила суд апеляційної інстанції відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку з ненадходженням асигнувань до військової частини від розпорядника коштів.

25.03.2014 автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу Військової частини А2595, м.Броди, № 1/40/139 від 09.03.2014, розподілено до розгляду судді-доповідачу Новосад Д.Ф.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.2010) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.2012), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги Військової частини А2595 введено суддів - Михалюк О.В., Мельник Г.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2014 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 23.04.2014. Крім того, п. 4 зазначеної ухвали, скаржнику відстрочено сплату судового збору до винесення постанови Львівським апеляційним господарським судом.

Позивач правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав.

В судове засідання 23.04.2014 з'явився представник позивача, якому права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено. Відводів складу суду не заявлено. Сторони по справі належним чином були повідомлені про час та місце засідання суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення. Відповідач (скаржник) явки повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки до відома суду не довів. Зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів не вбачає обставин при яких спір не може бути вирішено за відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2014 у справі № 914/387/14 слід залишити без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2012 між Військовою частиною А2595 (Замовник) та Публічним акціонерного товариства "Городоцький механічний завод" (Постачальник) укладено Договір поставки №16-009-12/№18.

Відповідно до п.1 Постачальник постачає засоби наземного обслуговування для обслуговування вертольотів Мі-24, а Замовник приймає та оплачує товар в асортименті, кількості та за ціною згідно із специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

У відповідності до п. 2.1. Договору ціна товару за Договором становить 99 999,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень), включаючи ПДВ 20% - 16 666,50 грн. Ціни на товар не можуть змінюватися впродовж дії Договору (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 3.1. Договору для виконання Договору Замовник здійснює передоплату в розмірі 50% вартості товару. Замовник протягом 5-ти банківських днів після отримання товару перечислює на поточний рахунок Постачальника 50% суми Договору, яка залишилась після передоплати (п. 3.2 договору).

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань, передбачених Договором, якщо це є наслідком непереборної сили, що виникла після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна із Сторін не могла ні передбачити, ні попередити, зокрема: пожежі, повені, землетрусу, військових дій, страйків, прийняття законів або нормативно-правових актів тощо (далі - форс-мажор), що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково, - якщо ці обставини безпосередньо вплинути на виконання Договору. Настання форс-мажору викликає відкладення виконання зобов'язань, передбачених Договором, на період таких обставин ( п.9.1 договору).

Відповідно до п. 9.2 Договору, сторона, для якої стало неможливим виконання обов'язків за Договором, зобов'язана повідомити іншу сторону в письмовій формі впродовж 10-ти календарних днів з моменту настання Форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на них у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачальник відвантажив, а замовник прийняв товар на загальну суму 99 999,00 грн., що підтверджується накладною на відвантаження № ГПВВ-45 від 20.11.2012, накладною на відвантаження № ГПВВ-48 від 14.12.2012, довіреністю № 210 від 20.11.2012 та довіреністю № 239 від 14.12.2012.

Відповідно до акту звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.12.2013 становить 99 999,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у сторін виникли договірні відносини на підставі Договору поставки №16-009-12/№18 від 17.07.2012. Претензій у замовника щодо якості виконаних робіт та строків їх виконання не поступало, однак відповідач прийнявши поставлений товар, всупереч умовам Договору, не виконав своїх зобов'язань щодо оплати товару.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача 99 999,00 грн., включаючи ПДВ 20% - 16 666,50 грн. основного боргу, у тому числі 3 % річних в сумі 3 961,59 грн. та 495,99 грн. інфляційних втрат, а також пеню за період прострочення з 20.12.2012 до 20.06.2013 в сумі 18 198,18 грн. і штраф в розмірі 6 999,93 грн.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вірно зазначено місцевим господарським судом, що позивач здійснив нарахування відповідачу 3 % річних в сумі 3 961,59 грн. та 495,99 грн. інфляційних втрат за період з 17.07.2012 (дата підписання договору) до 28.01.2014 (дата подання позовної заяви).

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Частиною 2 даної статті встановлено, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4 ст. 538 ЦК України).

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із застосуванням до спірних правовідносин ч. 2 ст. 538 ЦК України, де передбачено, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат до передоплати товару буде здійснюватись з дати поставлення всього товару передбаченого Договором до настання дати оплати решти суми вартості товару. Крім того, апеляційна інстанція погоджується з сумою здійсненого перерахунку 3% річних судом першої інстанції, згідно якого сума 3% річних становить 3 349,28 грн. (3% від 49 999,50 грн. передоплати за період з 14.12.2012 року до 20.12.2012 року становить 20,55 грн.; 3% річних від суми заборгованості 99 999,00 грн. за період з 20.12.2012 по 28.01.2014 становить 3 349,28 грн.).

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 18 198,18 грн. та штрафу в розмірі 6 999,93 грн. Отже, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 103 844,27 грн., з яких: 99 999,00 грн. основної заборгованості, трьох відсотків річних в сумі 3 349,28 грн., інфляційних втрат в сумі 495,99 грн.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що основними доводами скаржника є його посилання на п. 9.1 Договору, де передбачено перелік форс-мажорних обставин. Військова частина А 2595 посилається на те, що не повинна нести відповідальність за повне невиконання зобов'язань за даним Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, у зв'язку з тим, що із-за незалежних від відповідача обставин перерахування коштів позивачу не було здійснено, а грошові кошти на здійснення платежів по всім кодами економічної класифікації видатків відповідача після 30.12.2013 були зараховані в державний бюджет. Однак, зазначене скаржником спростовується умовами договору, оскільки відповідно до п. 9.2 Договору, сторона, для якої стало неможливим виконання обов'язків за Договором, зобов'язана повідомити іншу сторону в письмовій формі впродовж 10-ти календарних днів з моменту настання Форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на них у майбутньому. Враховуючи умови договору на наявні в матеріалах справи докази, не вбачається, що замовник повідомляв у письмовій формі постачальника про наявність форс-мажорних обставин. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази обставин, які передбачені п. 9.1 Договору (форс-мажор), які перешкоджали виконанню договірних зобов'язань. Таким чином, вказані доводи скаржника спростовуються наявними матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на законодавстві, а відтак, скаржник, в порушення вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного місцевим господарським судом вірно проаналізовано та надано оцінку обставинам справи. Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2014 у справі № 914/387/14 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Оскільки, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2014 скаржнику відстрочено сплату судового збору до прийняття постанови судом, тому у відповідності до ст. 49 ГПК України та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у розмірі 1 296, 55 грн. слід покласти на відповідача (скаржника).

Керуючись ст. ст. 1, 21, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2014 у справі № 914/387/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Стягнути з Військової частини А 2595 (80600, Львівська область, Бродівський район, м. Броди, вул. Храпая, 1; код ЄДРПОУ 07567158) в Державний бюджет України 1 296, 55 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Господарському суду Львівської області видати наказ.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

5. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено: 25.04.2014

Головуючий-суддя Д. Новосад

Суддя О. Михалюк

Суддя Г. Мельник