Постанова № 38398033, 17.04.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2014 р. Справа № 907/16/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Галушко Н.А.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сокирницький цеолітовий завод» м.Мукачево Закарпатської області

на рішення господарського суду Закарпатської області від 26.02.2014 р.

у справі №907/16/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Хуст

до відповідача 1 державного підприємства «Сокирницький цеолітовий завод»

с. Бороняво Закарпатської області

до відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю «Сокирницький цеолітовий завод» м.Мукачево Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє Регіонального відділення Фонду

самостійних вимог на предмет спору на державного майна України по

стороні відповідача 1: Закарпатській області м.Ужгород

про стягнення суми 21 523,37 грн. заборгованості згідно договору №1 оренди транспортного засобу з водієм

за участю представників від:

від позивача: ОСОБА_3 - за довіреністю №427 від 28.01.2014 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Феделеш М.М. - за довіреністю №1/14 від 03.01.2014 р.;

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.02.2014 р. (суддя В.В. Мокану) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Сокирницький цеолітовий завод», м.Мукачево на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Хуст 21 523,37 грн. заборгованості та 1 827 грн. судового збору.

Рішення мотивне тим, що факт використання орендованих автомобілів підтверджується виписаними ДП «Сокирницький цеолітовий завод» подорожніх листів вантажного автомобіля за період квітня, травня, серпня, жовтня 2009 року, вересня 2010 року на виконання перевезень, а також належно оформленими накладними, які долучені до матеріалів справи. Окрім цього, факт використання орендованих автомобілів підтверджується частковою оплатою за договором оренди, що підтверджується банківськими виписками та накладними, які долучені до матеріалів справи. Разом з тим, рішення суду обґрунтоване тим, що договором купівлі продажу №404 від 03.04.2013 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатської області та юридичною особою - товариством з обмеженою відповідальністю «Цеоліт Україна» сторони обумовили, що після придбання об'єкта приватизації його новий власник стає правонаступником прав і обов'язків приватизованого підприємства.

Відповідачем -2 подано апеляційну скаргу б/н від 14.03.2014р. на зазначене рішення суду, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі скаржник вказує, що акт звіряння взаєморозрахунків не є належним доказом наявності заборгованості у суб'єкта господарювання, а тому, підписання такого акту не може вважатися дією, що свідчить про визнання особою (боржником) свого боргу. Акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, в той час як зобов'язання сторін підтверджується первинними документами. У зв'язку з цим, відсутні підстави для переривання перебігу позовної давності. Окрім цього, скаржник зазначає, що згідно договору оренди, укладеного між сторонами, передбачено, що внесення орендної плати здійснюється на підставі акта наданих послуг, однак такий між сторонами не укладався. Разом з тим, апелянт наголошує, що ТОВ «Сокирницький цеолітовий завод» як покупець прийняло на себе зобов'язання згідно п.1.1 договору купівлі-продажу об'єкта державної власності А-єдиного майнового комплексу державного підприємства «Сокирницький цеолітови й завод» разом із земельною ділянкою №404 від 03.04.2013р.

щодо погашення окремих боргів державного підприємства «Сокирницький цеолітовий завод» перед його кредиторами, а відтак, не є суб'єктом обов'язку перед позивачем. До того ж, умовами договору купівлі-продажу передбачено покладення виконання зобов'язання на третю особу, а не правонаступництво.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої обґрунтування позивач мотивує тим, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. А тому, акт звіряння розрахунків від 30.09.2012 р., який складався з ініціативи ДП «Сокирницький цеолітовий завод» та підписаний сторонами підтверджує заборгованість у сумі 21 523, 27 грн. відповідача перед позивачем. Крім цього, позивач зазначає, що сторони в п.3.3 вищезгаданого договору купівлі-продажу №404 від 03.04.2013 р. обумовили, що після придбання об'єкта приватизації його новий власник стає правонаступником прав і обов'язків приватизованого підприємства, тобто умовами договору визначено як обсяг правонаступництва, так і момент виникнення правонаступництва.

Третьою особою подано пояснення по суті апеляційної скарги, в яких зазначає, що відповідач-2 є правонаступником прав та обов'язків відповідача-1, а тому, рішення місцевого суду є обґрунтованим та винесеним у відповідності до законодавства.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Матущак О.І., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 17.04.2014 р.

Розпорядження в.о. голови Львівського апеляційного суду від 17.04.2014р. у зв'язку із перебування у відпустці судді Дубник О.П., змінено склад колегії суддів та введено замість судді Дубник О.П. - суддю Галушко Н.А.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та державним підприємством «Сокирницький цеолітовий завод» (орендар) був укладений договір оренди транспортного засобу з водієм від 05.01.2009 р.

У відповідності до п.п.1.1, 5.1, 5.2 договору, орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове володіння та користування вантажні автомобілі: марка а) Татра 815, державний номер НОМЕР_1; б) Татра 815, державний номер НОМЕР_2.

Розмір орендної плати становить 100 грн. за одну ходку (кар'єр - завод).

Орендна плата вноситься щомісячно на розрахунковий рахунок на підставі акту наданих послуг.

Передача транспортних засобів підтверджується актом приймання - передачі від 01.07.2008 р.

Як вбачається з наявних матеріалів, на підтвердження факту використання державним підприємством «Сокирницький цеолітовий завод» орендованих автомобілів позивачем подано до матеріалів справи виписані ДП «Сокирницький цеолітовий завод» подорожні листи вантажного автомобіля за період квітня, травня, серпня, жовтня 2009 року, вересня 2010 року на виконання перевезень гірничої маси за маршрутом «завод - кар'єр - завод» з відображенням кількості їздок, а також помісячні рахунки, накладні, у яких згрупована кількість їздок та вартість послуг, податкові накладні за відповідні місяці.

Окрім цього, надання послуг по оренді транспортних засобів оформлено згідно накладних № 5 від 25.04.2009 р. на суму 19 547,57 грн., № 6 від 30.05.2009 р. на суму 14 553,10 грн., № 20 від 31.08.2009 р. на суму 14 661 грн., № 25 від 22.10.2009 р. на суму 8 586 грн., № 50 від 30.09 2010 року на суму 3 564 грн., оригінали яких містять відтиски печатки та кутового штампу ДП «Сокирницький цеолітовий завод».

При прийнятті постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ч.1 п.1 ч.2 ст. 11, ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наявні в матеріалах справи вищезазначені накладні з підписами та відбитками печаток уповноважених осіб свідчать про здійснення господарських операцій. Разом з тим, якщо такі накладні містять неправдиву інформацію, відповідач повинен конкретно вказати такі відомості і підтвердити належними та допустимими доказами обставини, які їх спростовують.

Окрім цього, факт використання орендованих транспортних засобів ДП «Сокирницький цеолітовий завод» також підтверджується банківськими виписками та накладними про проведення часткового розрахунку з відповідачем, які долучені до матеріалів справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача - 2 21 523,37 грн. заборгованості за договором оренди.

Судова колегія звертає увагу також на наступне.

Згідно ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема. Належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Таким чином, в спірних правовідносинах факт підписання сторонами акту звіряння розрахунків від 30.09.2012р. стало підставою для переривання перебігу строку позовної давності.

Відтак, твердження скаржника про те, що акт звіряння взаєморозрахунків не є належним доказом наявності заборгованості у суб'єкта господарювання, а тому, підписання такого акту не може вважатися дією, що свідчить про визнання особою (боржником) свого боргу, є безпідставними та не ґрунтується на законодавстві.

Що стосується доводів скаржника про те, що ТОВ «Сокирницький цеолітовий завод» як покупець прийняло на себе зобов'язання щодо погашення окремих боргів державного підприємства «Сокирницький цеолітовий завод» перед його кредиторами, а відтак, не є суб'єктом обов'язку перед позивачем, а також те, що умовами договору не передбачено правонаступництво, необхідно зазначити наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатської області, в особі заступника начальника Регіонального відділення Катуни Марії Іванівни (продавець) та юридичною особою - товариством з обмеженою відповідальністю «Цеоліт Україна» (покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта державної власності А-єдиного майнового комплексу державного підприємства «Сокирницький цеолітови й завод» разом із земельною ділянкою №404 від 03.04.2013р.

У відповідності до ч.1 ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Згідно ч.2 ст.8, ст.28 Закону України «Про приватизацію державного майна», при подальшому відчуженні приватизованого об'єкта до нового власника переходять невиконані зобов'язання, що були передбачені договором купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Особи, які придбали державні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Як передбачено ч.5 п.1.1, п. 3.3. вищезазначеного договору, об'єкт приватизації включає в себе всі його активи та пасиви згідно з матеріалами інвентаризації, за результатами якої, складений зведений акт інвентаризації майна станом на 30.11.2012 р., затверджений регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області 10.12.2012 р.

Згідно п.3 вказаного акту, до переліку зобов'язань ТОВ «Сокирницький цеолітовий завод» внесено суму 21 523,27 грн. заборгованості перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с.88).

Після придбання об'єкта приватизації його новий власник стає правонаступником прав і обов'язків приватизованого підприємства (крім права постійного користування земельною ділянкою НОМЕР_3 площею 3.6 га під кар'єром цеолітів, відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про приватизацію державного майна»)

Отже, уклавши зазначений договір купівлі-продажу, тобто, придбавши цілісний майновий комплекс заводу як передбачено п. 3.3 договору, ТОВ «Сокирницький цеолітовий завод» з дати його укладання став правонаступником прав та обов'язків ДП «Сокирницький цеолітовий завод». А тому, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність зобов'язань ТОВ «Сокирницький цеолітовий завод» перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 про оплату заборгованості за вищезгаданим договором оренди.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 26.02.2014 р. у справі

№ 907/16/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.04.2014 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Скрипчук О.С.