Постанова № 38397970, 14.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р. Справа№ 910/23686/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 14.04.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року

у справі № 910/23686/13 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-

Західна залізниця»

до дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»

про стягнення безпідставно набутих коштів, процентів за

користування чужими грошовими коштами

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року по справі № 910/23686/13 позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення безпідставно набутих коштів, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 85 225,86 грн. - задоволено. Стягнуто з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 71344,67 грн. безпідставно набутих коштів, 4358,81 грн. інфляційних втрат, 9522,38 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 15.01.2014 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року по справі № 910/23686/13 скасувати в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних. В цій частині прийняти нове рішення суду яким, відмовити позивачу у стягненні 4358,81 грн. інфляційних втрат та 9522,38 грн. 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судових засіданнях 19.03.2014 року та 14.04.2014 року представники ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», надали суду свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі з доводами викладеними в ній та просили суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення з відповідача інфляційні втрати та три відсотки річних. В цій частині прийняти нове рішення суду яким, відмовити позивачу у стягненні 4358,81 грн. інфляційних втрат та 9522,38 грн. 3% річних.

Представник Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» у судових засіданнях 19.03.2014 року та 14.04.2014 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги оскільки, вважає, апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник позивача просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 15.01.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 06/10-1784ТЕ-39 про закупівлю природного газу, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався постачати позивачу протягом жовтня-грудня 2010 року імпортований природний газ в обсязі до 124000 куб. м. за ціною 1309,20 грн. з урахуванням ПДВ за 1000 куб. м., а останній - прийняти та оплатити його вартість на умовах попередньої оплати.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили щомісячний обсяг газу за даним договором.

Згідно з умовами п. 4.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: - перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 20-го та 30 (31)-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору в частині постачання природного газу встановлений з моменту його підписання до 31 грудня 2010 року включно, а в частині розрахунків за газ - до повного їх здійснення.

Як стверджує позивач, Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» перерахувало на користь відповідача грошові кошти у розмірі 229229,88 грн. в рахунок попередньої оплати за поставку природного газу, в свою чергу відповідач поставив позивачу природний газ за договором лише на суму 119137,20 грн.

Крім того, заявою № 1387 від 24 вересня 2013 року відповідач припинив своє зобов'язання про повернення 38748,01 грн. зарахуванням зустрічних вимог до нього у тому ж розмірі, які виникли з договору № 06/11-125 ТЕ-39 від 28 січня 2011 року між ними.

Так, у грудні 2013 року Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про стягнення безпідставно набутих коштів, процентів за користування чужими грошовими коштами.

Обгрунтовуючи заявлений позов позивач посилався на те, що товар на всю суму попередньої оплати відповідач йому не передав, а одержані грошові кошти останній позивачу не повернув, обов'язок відповідача з поставки природного газу припинений з 31 грудня 2010 року. Так, позивач на підставі ст.ст. 1212, 1214 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь 71344,67 грн. безпідставно набутих коштів, 4358,81 грн. інфляційних втрат та 9522,38 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

В свою чергу відповідач заявлений позов не визнав посилаючись на те, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

Як зазначалося вище рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року по справі № 910/23686/13 позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» безпідставно набутих коштів, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання - задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 71344,67 грн. безпідставно набутих коштів, 4358,81 грн. інфляційних втрат та 9522,38 грн. 3% річних.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» підлягає задоволенню. Рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року по справі № 910/23686/13 слід скасувати частково в частині стягнення з відповідача 4358,81 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 9522,38 грн. 3% річних з простроченої суми.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідності з платіжними дорученнями № 2017 від 17 листопада 2010 року, № 2290 від 20 грудня 2010 року, листом позивача № 2227 від 20 грудня 2010 року, актами передачі-приймання природного газу від 31 жовтня 2010 року, 30 листопада 2010 року, 31 грудня 2010 року стверджується факт перерахування позивачем на користь відповідача оплати за договором у розмірі 229229,88 грн., а також передачі останнім позивачу природного газу на загальну суму 119137,20 грн.

Судом встановлено, що заявою № 1387 від 24 вересня 2013 року відповідач припинив своє зобов'язання про повернення позивачу 38748,01 грн. зарахуванням зустрічних вимог до нього у тому ж розмірі, які виникли з договору № 06/11-125 ТЕ-39 від 28 січня 2011 року між ними.

Доказів передачі газу за договором на всю суму попередньої оплати ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції суду не надано. При цьому, сторонами не надано й доказів повернення відповідачем позивачу 71344,67 грн., які були перераховані ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» як попередня оплата за договором поставки газу.

Згідно вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, оскільки обов'язок відповідача з поставки природного газу припинений з 31 грудня 2010 року, та відповідачем не було поставлено позивачу газ на суму 71344,67 грн., судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, підстава набуття відповідачем грошових коштів в указаному розмірі як оплата за поставку природного газу на підставі договору № 06/10-1784ТЕ-39 від 05 листопада 2010 року відпала, а відтак з урахуванням положення ст. 1212 ЦК України місцевий господарський суд правомірно стягнув з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 71344,67 грн. як безпідставно набутих коштів.

Однак, що стосується висновків суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 4358,81 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 9522,38 грн. 3% річних з простроченої суми враховуючи приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, судова колегія погодитися не може, оскільки, стягнення з постачальника суми попередньої оплати перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що за такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як вбачається з умов договору, сторонами не обумовлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Такий розмір процентів щодо даних правовідносин не зазначений і нормами чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи зазначене, та той факт що стягнення суми попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а також ту обставину, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений умовами спірного договору та нормами чинного законодавства щодо даних правовідносин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що позивачем безпідставно були нараховані на підставі 625 ЦК України на суму попередньої оплати 4358,81 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 9522,38 грн. 3% річних з простроченої суми та помилково стягнуті судом.

Крім того, у відповідності до підпункту 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі щодо стягнення з відповідача 71344,67 грн. безпідставно набутих коштів. Проте, місцевий господарський суд помилково стягнув з відповідача 4358,81 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 9522,38 грн. 3% річних з простроченої суми враховуючи приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Такої ж правової позиції дотримується й Верховний суд України. Так, у своїй постанові від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012 Верховний суд України зазначив, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року у справі № 910/23686/13 слід задовольнити. Рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року у справі № 910/23686/13 скасувати частково в частині стягнення з відповідача 4358,81 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 9522,38 грн. 3% річних з простроченої суми. В цій частині прийняти нове рішення суду яким, у задоволенні позову Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 4358,81 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 9522,38 грн. 3% річних з простроченої суми - відмовити. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року у справі № 910/23686/13 залишити без змін.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року у справі № 910/23686/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року у справі № 910/23686/13 скасувати частково в частині стягнення з відповідача 4358,81 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 9522,38 грн. 3% річних з простроченої суми. В цій частині прийняти нове рішення суду яким, у задоволенні позову Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 4358,81 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 9522,38 грн. 3% річних з простроченої суми - відмовити.

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року у справі № 910/23686/13 залишити без змін.

4. Стягнути з дочірньої компанії «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) 1440,27 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

5. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 913,50 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

6. Повернути дочірній компанії «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) з Державного бюджету України 0,50 грн. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 27 від 23.01.2014 року.

7. Видачу наказів по справі № 910/23686/13 доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/23686/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 22.04.2014 року