Ухвала суду № 38397886, 23.04.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"23" квітня 2014 р. Справа № 5019/1595/12

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді - Войтюка В.Р. розглянувши заяву боржника - Фермерського господарства імені Шевченка про розстрочку виконання рішення суду від 12 листопада 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" Рівненська обласна дирекція до Фермерського господарства ім. Шевченка про стягнення в сумі 396 998 грн. 83 коп.

За участю представників:

стягувача: Огороднік О.В. дов. № 534/12 від 23.10.12 р.

боржника: Януль В.С. дов. від 01.03.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" Рівненська обласна дирекція звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства ім.Шевченка заборгованості по кредитному договору № 010/89-07/589 від 03.06.2008 р. у сумі 396 998 грн. 83 коп., а саме: позичкової заборгованості по кредиту 360 000 грн. 00 коп. та 36 998 грн. 83 коп. пені.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12 листопада 2012 року позов задоволено частково.

30 листопада 2012 року господарським судом Рівненської області на виконання рішення господарського суду від 12 листопада 2012 року видано наказ № 5019/1595/12 про стягнення з Фермерського господарства ім. Шевченка на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" по кредитному договору № 010/89-07/589 від 03.06.2008 р. позичкової заборгованості по кредиту 360 000 грн. 00 коп., 6166 грн. 47 коп. пені по основній заборгованості, 599 грн. 91 коп. пені по відсотках, 7 355 грн. 32 коп. судового збору.

10 квітня 2014 року Фермерське господарство ім.Шевченка звернулось до господарського суду Рівненської області з заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 12 листопада 2012 року у справі № 5019/1595/12 терміном до 01 жовтня 2014 року відповідно до графіку погашення боргу:

- 01 травня 2014 року - 25 000 грн.;

- 01 червня 2014 року - 35 000 грн.;

- 01 липня 2014 року - 50 000 грн.;

- 01 серпня 2014 року - 100 000 грн.;

- 01 вересня 2014 року - 100 000 грн.;

- 01 жовтня 2014 року - 51 725 грн. 09 коп.

Ухвалою суду від 11 квітня 2014 року призначено розгляд заяви про розстрочку виконання рішення у справі № 5019/1595/12 на 23 квітня 2014 року.

У судовому засіданні 23 квітня 2014 року представник боржника просив заяву про розстрочку виконання рішення задоволити з підстав зазначених у заяві.

Стягувач письмових пояснень по суті заяви не надав, однак, його представник у судовому засіданні заперечив проти розстрочки виконання рішення господарського суду Рівненської області від 12 листопада 2012 року та просив відмовити у задоволенні заяви боржника про розстрочку виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення та додані до неї документи, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним, з огляду на ч.1 ст.43 ГПК України, та з врахуванням всіх обставин конкретної справи.

Як вказано у п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення боржник зазначає, що в господарстві відсутні вільні кошти, відсутнє майно, що може бути реалізоване без шкоди для його діяльності. Необхідні кошти для купівлі паливно - мастильних матеріалів. Примусове виконання судового рішення може призвести до зриву закінчення посівної кампанії, робіт по забезпеченню належного врожаю, в майбутньому - до невиправданих втрат в збиранні такого врожаю. Пояснює, що у випадку відмови в наданні розстрочки, господарство не матиме змоги оплатити соціальні внески із заробітних плат працівників, саму виплату заробітної плати та інших компенсацій 73 працівникам відповідача. Зазначає, що господарству необхідні кошти для ведення поточної діяльності, а розрахунок з кредитором буде проведено за рахунок реалізації зерна нового врожаю, продажу молока.

На підтвердження викладених у заяві обставин боржник надав баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 березня 2014 року, консолідований звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2014 року, (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2013 року, звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2013 рік.

Однак боржником не надано доказів які б підтверджували обставини щодо кількості запланованого вражою у 2014 році Фермерському господарстві ім.Шевченка.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, відсутність коштів та майна, що може бути реалізоване, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Також суд в даному випадку враховує негативні наслідки для ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в його господарсько-фінансовій діяльності розстроченням виконання судового рішення, яке не виконане боржником з листопада 2012 року.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини та надані документи в якості підстави для розстрочки виконання рішення є непереконливими, не підтверджують неможливості чи ускладнення виконання рішення суду і даний випадок не може розцінюватись як винятковий, що є підставою для відмови у задоволенні заяви Фермерського господарства імені Шевченка про розстрочку виконання рішення суду від 12 листопада 2012 року у справі № 5019/1595/12.

Керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити задоволенні заяви Фермерського господарства імені Шевченка про розстрочку виконання рішення суду від 12 листопада 2012 року у справі № 5019/1595/12.

Суддя Войтюк В.Р.