Рішення № 38397881, 23.04.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.2014 Справа № 920/328/14

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянув матеріали справи № 920/328/14

за позовом - Прокурора м. Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради, м. Суми,

до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Сумська фірма «Усе для дому», м. Суми,

про стягнення 302876,70 грн.

За участю представників:

від позивача - Базіль В.В., довіреність № 280/020202-17 від 10.02.2014 року,

від відповідача - директор Татаренко А.І., наказ № 30-к від 02.08.2012 року,

прокурор - Іващенко А.І.

В судовому засіданні, розпочатому 20.03.2014 року о 10 год. 20 хв., відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви до 10 год. 20 хв. 14.04.2014 року, до 10 год. 20 хв. 22.04.2014 року та до 10 год. 20 хв. 23.04.2014 року.

Суть спору: прокурор у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача до міського бюджету м. Суми заборгованість по орендній платі за земельну ділянку в розмірі 302876,70 грн., відповідно до договорів на право тимчасового користування землею № 29 від 05.03.1996 року.

Відповідач у відзиві на позов № 01/118 від 14.04.2014 року, проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на відсутність такої заборгованості перед міським бюджетом.

Прокурор надав суду клопотання № 71/7 від 23.04.2014 року про припинення провадження у даній справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду надане прокурором клопотання та долучив його до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по орендній платі за землю в розмірі 302876,70 грн.

Між позивачем та відповідачем 05.03.1996 року укладено договори:

- договір на право тимчасового користування землею № 29, площею 1,87 га за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 123, під розміщення магазину, терміном дії до 05.03.2046 року;

- договір на право тимчасового користування землею № 29, площею 0,17 га за адресою: м. Суми, вул. 9-го Травня, 13, під розміщення магазину, терміном дії до 05.03.2046 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладених між сторонами договорів має заборгованість по орендній платі за земельну ділянку в розмірі 302876,70 грн.

Відповідач проти позову заперечує та вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки сума боргу, яку вимагає стягнути з відповідача прокурор, виникла в результаті донарахування Державною податковою інспекцією в м. Суми орендної плати за землю в розмірі до 3 % від грошової оцінки землі, тоді як за укладеними між сторонами договорами, визначено розмір орендної плати в розмірі 1 % від грошової оцінки землі, що складає 10212,99 грн. щомісячно і своєчасно сплачується відповідачем.

Господарський суд, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позиція прокурора є хибною та суперечить фактичним обставинам справи, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до положень статей 125, 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати.

Згідно частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі», розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Пунктами 288.1 та 288.4 статті 288 Податкового кодексу України також визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати.

Розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміні коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Зміна договору вчиняється в такій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до укладених між позивачем та відповідачем договорів на право тимчасового користування землею № 29 від 05.03.1996 року, річний розмір орендної плати за користування зазначеними земельними ділянками складає 1%, що щомісячно складає 10212,99 грн.

Відповідачем самостійно здійснювались нарахування орендної плати за землю, як це встановлено умовами договорів на тимчасове користування землею № 29 від 05.03.1996 року та своєчасно сплачувалася орендна плата до міського бюджету у розмірах та у строки, встановлені зазначеними договорами, що повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема відповідними платіжними дорученнями та податковими деклараціями (арк. с. 38-132), а також визнається прокурором у судовому засіданні, яке відбулося 23.04.2014 року.

Прокурор як на підставу заявлених ним позовних вимог посилається на розрахунок суми боргу (арк. с. 13-15), здійснений Державною податковою інспекцією у м. Сумах, який не відповідає умовам укладених між сторонами договорів та фактичним обставинам справи. ДПІ в м. Суми безпідставно донараховано відповідачеві орендну плату за землю в розмірі до 3 % від грошової оцінки землі, тоді як договорами її розмір визначено в розмірі 1 % від грошової оцінки землі, так як відповідних змін щодо розміру орендної плати сторонами за договорами у встановленому законом порядку внесено не було, а відтак і відсутні підстави такого донарахування орендних платежів.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сумах, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена при розгляді судових справ цієї категорії, зокрема у постановах від 11.06.2013 року по справам № 21-166а13 та № 21-443а12.

Під час судового слухання даної справи прокурором подано клопотання № 71/7 від 23.04.2014 року про припинення провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Проте суд вважає, що дане клопотання заявника задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У зазначеному клопотанні прокурор посилається на з'ясування під час розгляду справи про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем, але як встановлено судом, на момент звернення з позовом до суду у відповідача відсутня заборгованість перед міським бюджетом з орендної плати за землю за договорами № 29 від 05.03.1996 року, натомість останнім своєчасно вносились орендні платежі у розмірі передбаченому зазначеними договорами, а позов вданому випадку, пред'явлено на стягнення неіснуючої заборгованості (безпідставно донарахованої Державною податковою інспекцією в м. Суми).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина перша статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду наперед встановленої сили.

Оскільки укладені між Сумською міською радою та ПАТ «Сумська фірма «Усе для дому» договори на право тимчасового користування землею № 29 від 05.03.1996 року не було розірвано чи змінено у встановленому законом порядку, внаслідок чого відповідач використовував земельну ділянку та правомірно сплачував оренду плату у визначеному ними розмірі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 2, Ідентифікаційний код 23823253) в доход державного бюджету України (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 6057,52 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.04.2014 року.

Суддя П.І. Левченко