Рішення № 38397764, 22.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 905/864/14 22.04.14

За позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс»

про стягнення 171 365,98 грн.

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс» про стягнення попередньої оплати вартості товару в розмірі 171 365,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, в результаті проведення між сторонами переговорів було вирішено укласти договір поставки товару на умовах 100% попередньої оплати вартості товару, позивачем було сплачено вартість попередньої оплати в розмірі 171 365,98 грн. на підставі надісланого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0010660 від 20.11.2012р., проте відповідач примірник договору, направлений позивачем, не підписав, товар, обумовлений договором позивачу не поставив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь уповноваженого представника в судові за сідання не забезпечив, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.02.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі №905/864/14 та призначено до розгляду на 27.02.2014р.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.02.2014р. справу №905/864/14 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Супровідним листом від 27.02.2014р. справу №905/864/14 було скеровано до Господарського суду міста Києва.

Проведеним 05.03.2014р. автоматичним розподілом справ в Господарському суді міста Києва, дана справа була розподілена на суддю Морозова С.М.

Ухвалою судді Господарського суду міста Києва Морозова С.М. від 07.03.2014р. справу №905/864/14 прийнято до свого провадження, розгляд призначено на 01.04.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2014р. у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 08.04.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р. у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 22.04.2014р.

В судове засідання 22.04.2014р. представники сторін вкотре не з'явились, проте до суду від позивача надійшло письмове пояснення №03/02/689/1 від 10.04.2014р., в якому викладено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем було направлено на адресу відповідача заявку на отримання комерційної пропозиції на товар для оцінки можливості укладення договору. Відповідачем було надіслано на адресу позивача рахунок-фактуру №СФ-0010660 від 20.11.2012р. на суму 171 365,98 грн. (належним чином засвідчена копія рахунку-фактури міститься в матеріалах справи), після чого сторони домовились укласти договір на поставку товару.

З наявного в матеріалах справи проекту договору (оферти в розумінні ст. 641 Цивільного кодексу України) вбачається, що покупець (позивач) здійснює оплату вартості товару на умовах 100% попередньої оплати (п. 4.1.).

Позивачем було здійснено попередню оплату вартості товару на суму 171 365,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4303 від 20.12.2012р. (належним чином засвідчена копія платіжного доручення у справі), проте відповідач примірник договору поставки №11-12-616 від 12.12.2012р. не підписав, товар, обумовлений договором позивачу не поставив.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимоги № 11/72 від 15.01.2013р., №11/214 від 29.01.2013р. (згідно наданих на вимогу ухвали суду пояснень вказані вимоги направлялись відповідачу простими листами) та вимогу №03/02/5281 від 06.12.2013р. про повернення попередньої оплати вартості товару в розмірі 171 365,98 грн. (докази направлення вимоги №03/02/5281 від 06.12.2013р. в матеріалах справи). Вказані вимоги залишились без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

У зв'язку з тим, що відповідач не повернув суму попередньої оплати вартості товару в розмірі 171 365,98 грн., позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір є неукладеним, оскільки відповідачем не було підписано примірник договору та не вчинено жодних дій на виконання його умов, тоді як позивачем було здійснено попередню оплату вартості товару в розмірі 171 365,98 грн. на підставі надісланого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0010660 від 20.11.2012р.

Зважаючи на викладене, відповідачем вказані кошти були набуті без достатньої на те правової підстави, а тому до правовідносин між сторонами спору слід застосувати положення Глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Позивачем було направлено на адресу відповідача (02232, м. Київ, Деснянський район, пр. Маяковського, 73) вимогу №03/02/5281 від 06.12.2013р. про повернення попередньої оплати в сумі 171 365,98 грн.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), поштове відправлення - рекомендований лист, посилка, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок, які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості вкладення з гарантуванням збереження документів відповідно до законодавства України.

Згідно ст. ст. 17, 20 закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, місцезнаходження юридичної особи. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: витягу з Єдиного державного реєстру; довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується; бази даних (сукупність інформації Єдиного державного реєстру в електронному вигляді), для цілей бюро кредитних історій; даних в електронному вигляді для державних органів у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 30.01.2014р. місцезнаходженням відповідача є адреса: 02232, м. Київ, Деснянський район, пр. Маяковського, 73. Вказана адреса співпадає з адресою, вказаною в проекті договору поставки №11-12-616 від 12.12.2012р., а також з адресою, зазначеною в направленому на адресу позивача рахунку-фактури №СФ-0010660 від 20.11.2012р.

Згідно п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р., з наступними змінами і доповненнями, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідач доказів на спростування позовних вимог до матеріалів справи не надав.

З огляду на все вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №905/864/14 підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме до стягнення з відповідача підлягає сума попередньої оплати вартості товару в розмірі 171 365,98 грн.

Судовий збір у розмірі 3 427,32 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір Альфа Плюс" (ідентифікаційний код 37675706, адреса: 02232, м. Київ, Деснянський район, пр. Маяковського, 73) на користь Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (ідентифікаційний код 00191678, адреса: 83001, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, 85) суму основного боргу в розмірі 171 365,98 грн. (сто сімдесят одну тисячу триста шістдесят п'ять гривень 98 коп.) та судовий збір в розмірі 3 427,32 грн. (три тисячі чотириста двадцять сім гривень 32 коп.).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Морозов С.М.