Ухвала суду № 38395711, 17.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 р. Справа № 815/5407/13-а

Категорія: 5.6.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Військова частина А 1620, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановиЛА:

Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про: визнання неправомірними дій відповідача про повернення виконавчого документу, а саме наказу господарського суду Одеської області № 11/17-4645-2011 від 7 лютого 2012 року, в зв'язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства; зобов'язання відповідача прийняти до виконання наказ господарського суду Одеської області № 11/17-4645-2011 від 7 лютого 2012 року про стягнення з Військової частини А 1620 (65120, м. Одеса, вул. Магістральна, 37, п/р 35211005003304 в УДК Одеської області, код 08502712) на користь позивача загальної суми заборгованості 3544,77 грн.

Суд першої інстанції своєю постановою від 09 вересня 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» - задовольнив повністю.

Визнав неправомірними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення виконавчого документу, а саме наказу господарського суду Одеської області від 7 лютого 2012 року № 11/17-4645-2011, в зв'язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.

Зобов'язав Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області прийняти до виконання наказ господарського суду Одеської області від 7 лютого 2012 року № 11/17-4645-2011 про примусове виконання рішення господарського суду від 18 січня 2012 року.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.07.2013 року на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - відповідач, ГУДКСУ в Одеській області) надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (далі - позивач, ПАТ «ЕК Одесаобленерго») з додатками з приводу виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.02.2012 року по справі № 11/17-4645-2011 щодо стягнення з Військової частини А 1620 на користь ПАТ «ЕК Одесаобленерго» - пеню за несвоєчасно сплачену активну електроенергію в сумі 490,00 грн.; пеню за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію в сумі 10,00 грн.; три відсотки річних за несвоєчасно сплачену активну електроенергію у розмірі 950,17 грн.; три відсотки річних за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію у розмірі 23,97 грн.; індекс інфляції за несвоєчасно сплачену активну електроенергію у розмірі 1620,67 грн.; індекс інфляції за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію у розмірі 111,96 грн.; 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, у загальній сумі - 3544,77 грн.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви ГУДКСУ в Одеській області у відповіді від 08.07.2013 року № 16-08/835-5184 повідомило ПАТ «ЕК Одесаобленерго» наступне:

«Відповідно до ч. 2 п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р. № 45) (далі - Порядок) органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку. Однак, під час виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.02.2012 по справі № 11/17-4645-2011, встановлено, що згідно мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів в 2013 році, за кодом ЄДРПОУ 08502712 значиться установа Військова частина А1620, а у наданому Вами наказі Господарського суду Одеської області від 07.02.2012 по справі № 11/17-4645-2011 зазначено Військова частина А 1620, що є технічною помилкою суду.

Відповідно до п. 9 Порядку, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 9 Порядку, Головне управління повертає наказ Господарського суду Одеської області від 07.02.2012 по справі № 11/17-4645-2011 без виконання та пропонує Вам звернутися до суду, який видав вищевказаний виконавчий документ з заявою про виправлення помилки відповідно доГосподарського процесуального кодексу України.

Додатково повідомляємо, що у разі виправлення помилок у вищевказаному виконавчому листі, відповідно до п. 10 Порядку Ви маєте право повторно звернутися до Головного управління з приводу виконання виконавчого документу. Після надходження на адресу Головного управління виправленого виконавчого документу, нами будуть здійснені всі заходи щодо виконання вищевказаного виконавчого документу відповідно до вимог чинного законодавства України.»

До зазначеної відповіді відповідачем додано: наказ Господарського суду Одеської області від 07.02.2012 року по справі № 11/17-4645-2011; копія ухвали Господарського суду Одеської області від 26.06.2013 року по справі № 11/17-4645-2011; копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.04.2013 року ВП № 36675573; копія рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2012 року по справі № 11/17-4645-2011.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо повернення виконавчого документу, а саме наказу господарського суду Одеської області № 11/17-4645-2011 від 7 лютого 2012 року, в зв'язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законами України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - ЗУ № 606-XIV), «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VІ (далі - ЗУ № 4901-VІ), «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV (далі - ЗУ № 755-ІV); Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), Вимогами щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2012 року № 368/5 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 5 березня 2012 року за № 367/20680 (далі - Вимоги).

Частиною 2 статті 3 ЗУ № 606-XIV встановлено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ № 4901-VІ держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ № 4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно п. 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ, в т.ч. не підлягає виконанню органом Казначейства.

Згідно ч. 7 ст. 8 ЗУ № 755-ІV вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються Міністерством юстиції України.

Так, п. 1.5 Вимог встановлено, що найменування юридичної особи не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи.

Згідно з п. 3.2. Вимог при написанні найменування юридичної особи використовуються:

3.2.1. Літери українського алфавіту - при написанні найменування українською мовою.

3.2.2. Літери латинського алфавіту - при написанні найменування англійською мовою.

3.2.3. Розділові знаки та символи: лапки (" "), крапка (.), кома (,), двокрапка (:), дужки /( )/, апостроф ('), дефіс (-), тире (-), коса риска (/), знак оклику (!), знак питання (?), номер (№), плюс (+), знак рівняння (=), зірочка (*), ет комерційна (@).

3.2.4. Цифри: арабські (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0) та римські (I, II, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, L, C, D, M).

Використання інших символів, розділових знаків у найменуванні юридичної особи не допускається.

3.3. В установчих документах та при заповненні реєстраційної картки використовуються великі літери:

українського алфавіту (А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Є, Ж, З, И, І, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Ь, Ю, Я) - при написанні найменування українською мовою;

латинського алфавіту (А, В, С, D, Е, F, G, H, I, J, K, L, M, N, О, Р, Q, R, S, T, U, V, W, X, Y, Z) - при написанні найменування англійською мовою.

Символ - найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.

Розділові знаки, як сукупність графічних знаків, що не належать до абетки мови та слугують засобом відображення ознак (чинників) письменної мови: крапка, кома, крапка з комою, двокрапка, тире, дефіс, три крапки, знак оклику, знак питання, лапки, дужки.

Пробіл - незаповнене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті.

З матеріалів справи вбачається, що юридична особа із ідентифікаційним кодом: 08502712, за місцезнаходженням: 65120, м. Одеса, вул. Магістральна, 37, із повним найменуванням: Військова частина А1620, тобто без пробілу між великою літерою українського алфавіту «А» та арабськими цифрами « 1620», та юридична особа із ідентифікаційним кодом: 08502712, за місцезнаходженням: 65120, м. Одеса, вул. Магістральна, 37, із повним найменуванням: Військова частина А 1620, тобто з пробілом між великою літерою українського алфавіту «А» та арабськими цифрами « 1620», - фактично є однією і тією ж самою юридичною особою.

Пробіл - не є розділовим знаком та/або символом, які використовуються при написанні найменування юридичної особи, наявність або відсутність якого може свідчити про належність відповідного найменування різним юридичним особам.

Пробіл - не є іншим символом та/або розділовим знаком, використання яких не допускається у найменуванні юридичної особи.

Тобто, наявність або відсутність пробілу у найменуванні юридичної особи, з урахуванням нормативно-правової вимоги про те, що найменування юридичної особи не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи, - не порушує вищенаведені Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2012 року № 368/5, та не свідчить про можливе існування іншої юридичної особи з єдиною розбіжністю в даних щодо неї - наявність або відсутність пробілу у найменуванні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Військова частина А 1620, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан