Ухвала суду № 38395638, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6455/13я-а Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - Назарук Ольги Владиславівни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Стугна ЛТД» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Стугна ЛТД» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - послуги надані, контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2013 року від 16 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 06.08.2013 року № 0001172201/83.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - Назарук Ольга Владиславівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Стугна ЛТД» зареєстроване Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 25.05.1993 року, рішення про державну реєстрацію від 25.05.1993 року № 13421050001000633. Податкова адреса позивача: 08750, Київська область, Обухівський район, с. Григорівка, вул. Леніна, буд. 1. Взято на податковий облік до органів податкової служби 12.09.1996 року за № 1213, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.10.2006 року № 13971728, індивідуальний податковий номер 214810610161.

До видів діяльності ТОВ «Фірма Стугна ЛТД» за КВЕД відносяться: 18.21.0 Виробництво робочого одягу, 18.24.0 Виробництво іншого одягу та аксесуарів, 19.30.0 Виробництво взуття, 21.21.0 Виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари, 22.23.0 Брошурувально-палітурна та оздоблювальна діяльність, 51.42.1 Оптова торгівля одягом.

У перевіряємому періоді ТОВ «Фірма Стугна ЛТД» мало фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Агенція реклами «Лоцман».

У червні 2013 року Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з МППФ «Андромеда» (код ЄДРПОУ 14020271), ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» (код ЄДРПОУ 37696574) за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки відповідачем складено акт, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188,пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість у розмірі 25815,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки вказані договори укладені за відсутності наміру дійсного надання послуг, фактично ніякі послуги контрагентом не надавались, а договори укладені лише задля незаконного зменшення об'єктів оподаткування податком на додану вартість.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги Акт Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 09.04.2013 № 114/22-4/37696574 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» (код ЄДРПОУ 37696574) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2012 по 31.08.2012, відповідно до якого не встановлено фактичне місцезнаходження ТОВ «Агенція реклами «Лоцман».

На підставі викладеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Агенція реклами «Лоцман».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 року № 0001172201/83, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 32268,75 грн. (основний платіж - 25815,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 6553,75 грн.).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які, згідно з вказаним Законом, є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Із системного аналізу положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних та здійснення реальної господарської операції.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Таким чином, право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності. За відсутності факту придбання товарів, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних бухгалтерських документів.

На підставі встановлених судом першої інстанції обставин та враховуючи вказані вище норми законодавства України колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що надання послуг ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Фірма Стугна ЛТД» понесло реальні витрати на оплату наданих ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» послуг. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання контрагентом послуг.

При цьому судом першої було встановлено, що податковий орган ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Також було встановлено, що на час укладання та виконання правочинів контрагент позивача був зареєстрованою юридичною особою та був платником податку на додану вартість. Крім того, в акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Також, у матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Агенція реклами «Лоцман».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: актів приймання-передачі виконаних послуг, податкових накладних, платіжних доручень, квитанцій до прибуткових касових ордерів, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Агенція реклами «Лоцман».

Отже, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Агенція реклами «Лоцман».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень податкового органу про наявність у діях позивача вказаних вище порушень податкового законодавства та хибність вказаних висновків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.08.2013 року № 0001172201/83, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 32268,75 грн. (основний платіж - 25815,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 6553,75 грн.), прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - Назарук Ольги Владиславівни - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.