Постанова № 38395629, 16.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року справа №805/6544/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Романенко Т.О., за участю відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі № 805/6544/13-а за позовом Горлівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення витрат,

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2013 року Горлівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 24 302,78 грн. Позов мотивовано неповідомленням відповідачем позивача про те, що вона за винагороду надавала страхові посередницькі послуги під час реєстрації та перебування на обліку у якості безробітного, що є підставою для стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі № 805/6544/13-а позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Горлівського міського центру зайнятості отриману допомогу по безробіттю у розмірі 24 302, 78 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20.01.2012 р. ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звернулась до позивача із заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

У вказаній заяві відповідач зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років.

Згідно персональної картки № 050712011300003, відповідач зазначена як безробітна, незайнята до одного року, останнє місце роботи - Микитівська дистанція колії із датою звільнення 04.01.2012 р., що підтверджується трудовою книжкою відповідача.

Згідно витягу з наказів про прийнятті рішення по відповідачу від 31.01.2013 р., з 20.01.2012 року відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, а з 30.01.2013 р. знято з обліку.

Із додатку до ПК про прийнятті рішення щодо нарахувань та платежів відносно відповідача вбачається, що за період з 20.01.2012 р. по 30.01.2013 р. відповідачеві виплачено 24 302,78 грн. допомоги по безробіттю.

Згідно акту Горлівського міського центру зайнятості № 31 від 21.02.2013 року позивачем зазначено, що під час перебування на обліку в Горлівському міському центрі зайнятості відповідач надавала посередницькі послуги ТДВ СК «Нафтагазстрах», за що відповідачу за період квітень 2011 р. - січень 2012 р. нарахована агентська винагорода у сумі 2 628,96 грн.

Позивачем надано витяг з результатами звірки по ПК відносно відповідача, з якого вбачається, що у другому кварталі 2012 р. відповідачу нараховано дохід від ТДВ СК «Нафтагазстрах».

На запит від 24.12.2012 р. № 04/5340 позивачем отримано відповідь ТДВ СК «Нафтагазстрах» за вих. № 159 від 11.01.2013 р., яким повідомлено, що відповідач працювала у ТДВ СК «Нафтагазстрах» згідно до договору доручення № А00229-д від 01.04.2011 р. про надання страхових посередницьких послуг. У другому кварталі 2012 року згідно актів приймання-здачі наданих послуг за квітень-листопад 2011 р., січень 2012 р. відповідачу нарахована агентська винагорода у розмірі 2 628,96 грн.

Вказані копії документів, засвідчені ТДВ СК «Нафтагазстрах», були надіслані разом із супровідним листом вих. № 1021 від 01.04.2013 р. до позивача, яким також повідомлено, що агентська винагорода відповідачу була виплачена через систему грошових переказів «Аваль-Експрес».

Згідно листа Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 27.03.2013 р. № 43-8-3-00/41 повідомлено, що 21.04.2012 р. на ім'я відповідача були зараховані 2 166,27 грн. в систему грошових переказів «Аваль-Експрес», які 24.04.2012 р. були видані.

До матеріалів справи позивачем надані копії договору доручення № А00229-д від 01.04.2011 р. про надання страхових посередницьких послуг, додаткової угоди № 1 від 01.02.2012 р. про припинення дії вказаного договору; актів приймання-здачі наданих послуг за квітень 2011 р. - січень 2012 р.

Відповідач заперечувала проти укладання нею вищевказаної угоди. Зазначила, що на вказаних документах стоїть не її підпис.

Суд першої інстанції не прийняв заперечення відповідача щодо відсутності її підпису у наданих до матеріалів справи угодах та актах з ТДВ СК «Нафтагазстрах» як на підставу для відмови у задоволені позовних вимог.

04.03.2013 р. позивачем видано наказ № 194 про повернення відповідачем отриманої допомоги по безробіттю за період з 20.01.2012 р. по 30.01.2013 р. у розмірі 24 302,78 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 05.03.2013 р. № 01/908 із повідомленням про необхідність в місячний термін повернути виплачену допомогу по безробіттю у розмірі 24 302,78 грн.

Вказана претензія була направлена до відповідача, але повернута Укрпоштою із довідкою на поштовому відправленні про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до пп. «б» п. 3 ст. 1 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», який був чинний на момент звернення відповідача до позивача із заявою про надання статусу безробітного та виплату дорогу по безробіттю, встановлено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство», належать до зайнятого населення.

Частиною першою ст. 7 Закону України від 02.03.2000 р. № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що допомога по безробіттю є видом забезпечення за цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно частини 3 ст. 36 зазначеного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною першою ст. 34 зазначеного Закону передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

У відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Згідно ст. 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Суд першої інстанції дійшов висновку про примусове стягнення на користь позивача суми виплаченого відповідачу забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю.

Проте, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, і, як наслідок, прийшов до помилкового висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

За результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» був складений акт № 31 від 21.02.2013 р. Згідно висновків зазначеного акту, під час перебування на обліку в Горлівському міському центрі зайнятості ОСОБА_2 надавала посередницькі послуги ТДВ СК «Нафтагазстрах» з 01.04.2011 р. (Договір доручення № А00229-д про надання страхових посередницький послуг від 01.04.2001 р.). З 01.02.2012 р. за взаємною згодою сторін дія Договору доручення № А00229-д припинена (Додаткова угода № 1 про припинення дії Договору доручення № А00229-д про надання страхових посередницький послуг від 01.04.2001 р.). ОСОБА_2 згідно актів приймання-здачі наданих послуг згідно Договору доручення № А00229-д від 01.04.2011 р. про надання страхових посередницьких послуг агентом ОСОБА_2, була нарахована агентська винагорода за період квітень 2011 р. - січень 2012 р. у сумі 2628,96 грн.

За результатами матеріалів перевірки обґрунтованості виплат матеріального забезпечення (акт від 21.02.2013 року № 31), 04.03.2013 р. позивачем видано наказ № 194 про повернення відповідачем отриманої допомоги по безробіттю за період з 20.01.2012 р. по 30.01.2013 р. у розмірі 24 302,78 грн., оскільки ОСОБА_2 на день отримання статусу безробітного була зайнятою особою.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Якщо сторони не надали доказів, які підтверджують або спростовують правомірність дій суб'єкта владних повноважень або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

За клопотанням відповідача ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2013 року була призначена судово-почеркознавча експертиза.

Згідно висновків судово-почеркознавчої експертизи № 5151/02/5152/03 від 29.01.2013 року: 1. Підписи від імені ОСОБА_2, що розташовані на кожному аркуші договору доручення № А00229-Д про надання страхових посередницький послуг від 01 квітня 2011 року, у Додатках №№ 1-5 до договору доручення № А00229-Д від 01 квітня 2011 року про надання страхових посередницьких послуг, у Додатковій угоді № 1 від 01 лютого 2012 року про припинення дії договору доручення № А00229-Д про надання страхових посередницьких послуг від 01.04.2011 року від «Агента», виконано однією особою, але не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням справжнім підписам. 2. Підписи від імені ОСОБА_2, що розташовані у актах приймання-здачі наданих послуг згідно договору доручення № А00229-д від 01.04.2011 року про надання страхових посередницьких послуг Агентом ОСОБА_2 за квітень-грудень 2011 року, січень 2012 року, виконано однією особою, але не ОСОБА_2, а іншою особою.

Зазначені висновки судово-почеркознавчої експертизи підтверджують твердження відповідача, що вона не надавала посередницькі послуги ТДВ СК «Нафтагазстрах» з 01.04.2011 р. та не підписувала відповідних документів (Договір доручення № А00229-д про надання страхових посередницький послуг від 01.04.2001 р., Додаткова угода № 1 про припинення дії Договору доручення № А00229-д, акти приймання-здачу наданий послуг).

Вищевказаний висновок судово-почеркознавчої експертизи колегія суддів вважає належним доказом в розумінні ст. 70 КАС України.

Позивачем не надано суду жодного доказу в спростування вищевказаних тверджень відповідача.

Колегія суддів вважає за неможливе задоволення позовних вимог за наявності вказаних обставин, оскільки виданий позивачем 04.03.2013 р. наказ № 194 про повернення відповідачем отриманої допомоги по безробіттю за період з 20.01.2012 р. по 30.01.2013 р. у розмірі 24 302,78 грн., був прийнятий за результатами перевірки (акт від 21.02.2013 року № 31), що базувались на вищевказаних недостовірних документах. Інших доказів того, що ОСОБА_2 на день отримання статусу безробітного була зайнятою особою, як зазначено в наказі позивача № 194 від 04.03.2012 року, позивачем не надано.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції, прийняття постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі № 805/6544/13-а за позовом Горлівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення витрат задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі № 805/6544/13-а - скасувати.

Відмовити у задоволені позовних вимог Горлівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення витрат отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 24 302,78 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1), судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 136,51 грн. (сто тридцять шість гривень п'ятдесят одну копійку), за проведення судової експертизи в сумі 4854,60 грн. (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні шістдесят копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2014 року.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Г.М. Міронова

І.В. Юрко