Постанова № 38395355, 18.04.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2014 року Справа № 803/730/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі - Перший ВДВС Луцького МУЮ) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.04.2014 року позивач отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2014 року, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови № 00000010 від 04.11.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700,00 грн. в користь Управління Пенсійного Фонду України в м. Луцьку (далі - УПФУ в м. Луцьку).

Позивач вважає, що дії та оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідають вимогам статей 22, 24, 25 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова УПФУ в м. Луцьку № 00000010 від 04.11.2009 року набрала чинності 04.11.2009 року, а заява про примусове виконання подана 21.02.2014 року, отже, строк для пред'явлення вказаної постанови закінчився, у зв'язку з чим слід було відмовити у прийнятті до провадження виконавчого документу.

Позивач просить визнати протиправними дії Першого ВДВС Луцького МУЮ щодо відкриття виконавчого провадження з виконання постанови УПФУ в м. Луцьку № 00000010 від 04.11.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700,00 грн. та визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2014 року з виконання постанови УПФУ в м. Луцьку № 00000010 від 04.11.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Відповідач письмових заперечень проти позову до суду не подав.

До судового засідання позивач та представник відповідача подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 10-11).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки в судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, при цьому, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому за відсутності перешкод для розгляду справи суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що постановою начальника УПФУ в м. Луцьку за справою про адміністративне правопорушення від 04.11.2009 року, за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за серпень 2009 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на ОСОБА_1 штраф в розмірі 1700,00 грн. (а. с. 17).

21.02.2014 року УПФУ в м. Луцьку звернулося із заявою № 1346/09-07 від 14.02.2014 року про примусове виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення (а. с. 16).

Постановою головного державного виконавця Першого ВДВС Луцького МУЮ Зварич Х.В. від 21.02.2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови № 00000010 від 04.11.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700,00 грн. в користь УПФУ в м. Луцьку (а. с. 15), яку позивач отримав 07.04.2014 року за місцем роботи (а. с. 4).

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваної в даній адміністративній справі постанови про відкриття виконавчого провадження, з огляду на таке.

Як передбачено пунктом 4 частини першої статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV (в редакції, чинній на момент прийняття постанови УПФУ в м. Луцьку від 04.11.2009 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700,00 грн.), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців. Частиною другою статті 21 цього ж Закону визначено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, - з дня винесення відповідної постанови.

З цього слідує, що постанова начальника УПФУ в м. Луцьку у справі про адміністративне правопорушення від 04.11.2009 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього штраф в розмірі 1700,00 грн., могла бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV (з наступними змінами та доповненнями) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Пунктом 1 частини першої статті 26 цього ж Закону передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання. Згідно із частиною першою статті 24 зазначеного Закону державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Як слідує із матеріалів виконавчого провадження № 1057/17 (номер за ЄДРВП 42203041) (а. с. 13-18), постанова у справі про адміністративне правопорушення була прийнята 04.11.2009 року, а заява на примусове виконання зареєстрована в Першому ВДВС Луцького МУЮ 21.02.2014 року. При цьому, у вказаних матеріалах відсутні будь-які докази того, що зазначена постанова УПФУ в м. Луцьку від 04.11.2009 року подана з дотриманням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання (в тому числі, відсутні дані про те, що строк давності пред'явлення виконавчого документа до виконання переривався). Відтак, виконавче провадження з виконання постанови УПФУ в м. Луцьку у справі про адміністративне правопорушення від 04.11.2009 року відкрите бути не могло, державний виконавець повинен був відмовити у прийнятті до провадження вказаного виконавчого документа.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2014 року винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування підлягають до задоволення.

Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Першого ВДВС Луцького МУЮ щодо відкриття виконавчого провадження з виконання постанови УПФУ в м. Луцьку № 00000010 від 04.11.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700,00 грн. слід відмовити, оскільки публічно-правовий спір між сторонами фактично виник з приводу постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2014 року, якою (а не діями щодо винесення якої) порушено права позивача, та якій суд дав правову оцінку.

Згідно із частиною третьою статті 94 КАС України, у зв'язку із частковим задоволенням адміністративного позову на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 36,54 грн., сплачений квитанцією № 66 від 10.04.2014 року (а. с. 2).

Керуючись статтями 41, 122, 162, 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Зварич Х.В. про відкриття виконавчого провадження від 21 лютого 2014 року (ВП № 42203041).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 36 гривень 54 копійок (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх