Постанова № 38393337, 23.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа№ 911/4407/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Швець В.В., від відповідача - не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41»

на рішення господарського суду Київської області від 20.01.2014 року

у справі №911/4407/13 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-МК», Полтавська область, м. Кременчук,

до публічного акціонерного товариства

«Шляхово-будівельне управління №41», м. Київ,

про стягнення 185654,59 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року ТОВ «Термінал-МК» (далі - позивач) подало до господарського суду Київської області позов до ПАТ «Шляхово-будівельне управління №41» (далі - відповідач) про стягнення 185654,59 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості за поставку товару згідно договору №3-21/01/13 від 21.01.2013 року в сумі 181193,76 грн. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 4460,83 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.01.2014 року у справі №911/4407/13 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ПАТ «Шляхово-будівельне управління №41» на користь ТОВ «Термінал-МК» 181193,76 грн. основного боргу, 4460,83 грн. 3% річних та 3713,09 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар згідно укладеного між сторонами спору договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Шляхово-будівельне управління №41» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 20.01.2014 року у справі №911/4407/13 та винести постанову, якою відмовити повністю в задоволені позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Так, відповідач стверджує, що строк оплати товару не настав.

У своєму відзиві, поданому суду 26.03.2014 року та долученому до матеріалів справи, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року у справі №911/4407/13 апеляційну скаргу ПАТ «Шляхово-будівельне управління №41» на рішення господарського суду Київської області від 20.01.2014 року у справі №911/4407/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 09.04.2014 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року склад колегії суддів у справі №911/4407/13 змінено на наступний: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року справу №911/4407/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року розгляд справи №911/4407/13 відкладено на 23.04.2014 року у зв'язку з неявкою представників відповідача.

В судовому засіданні 23.04.2014 року представник позивача заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просила спірне судове рішення залишити без змін. В судове засідання 23.04.2014 року представники відповідача не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.01.2013 року між ТОВ «Термінал-МК» (продавець) та ПАТ «Шляхово-будівельне управління №41» (покупець) було укладено договір поставки №3-21/01/13 (а.с. 10-11), згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 (90/130) (товар), у відповідності з умовами договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

ТОВ «Термінал-МК» на виконання договору поставки №3-21/01/13 від 21.01.2013 року було виставлено відповідачеві рахунки на передоплату, а саме №СФ-000001 від 21.01.2013 року на суму 192618,00 грн. та №СФ-000003 від 31.01.2013 року на суму 146124,00 грн. (а.с. 12 та 14 відповідно).

Факт поставки ТОВ «Термінал-МК» на користь відповідача товару на суму 327317,76 грн. підтверджено видатковими накладними №РН-000001 від 22.01.2013 року на суму 183850,56 грн. та №РН-000003 від 01.02.2013 року на суму 143467,20 грн. (а.с. 12 та 14 відповідно), а також товарно-транспортними накладними від 22.01.2013 року та від 01.02.2013 року (а.с. 13 та 15 відповідно).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреністю №791336 від 31.01.2013 року, виданою ПАТ «Шляхово-будівельне управління №41» на ім'я Шайдецького В.Б. на отримання товару від ТОВ «Термінал МК» (а.с. 16).

За змістом ст.ст. 691, 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з пп. 2.2.2 п. 2.2 договору покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату поставленого продавцем товару, а також витрати по його транспортуванню.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює 100% передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, якщо інше не передбачено додатковими угодами.

Оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку або на умовах, передбачених в додаткових угодах до договору (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

З банківської виписки по рахунку позивача вбачається, що відповідачем 31.01.2013 року на підставі рахунку №СФ-3 від 31.01.2013 року перераховано позивачеві 146124,00 грн. (а.с. 17), що також спростовує доводи відповідача про неотримання рахунку та ненастання у зв'язку з цим строку оплати отриманого товару.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 181193,76 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 4460,83 грн. 3% річних за загальний період з 24.01.2013 року по 20.11.2013 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 4460,83 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 20.01.2014 року у справі №911/4407/13.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» на рішення господарського суду Київської області від 20.01.2014 року у справі №911/4407/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 20.01.2014 року у справі №911/4407/13 залишити без змін.

3. Справу №911/4407/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

В.Г. Суховий