Рішення № 38393301, 22.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 904/1022/14 22.04.14Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,при секретарі Мазур В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Плюс», м.Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 32716737

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВОРЛД ФУД», м.Київ, ідентифікаційний код 36148981

про: стягнення заборгованості у розмірі 227 427,78 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Орлова -Ізмалкова В.В. (за довір.);

від Відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт-Плюс», м.Дніпропетровськ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВОРЛД ФУД», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 222 448,94грн., пені у розмірі 4 060,07грн., 3% річних у розмірі 918,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором поставки №Д-09/09/13-94 від 09.09.2013р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.193, 202, 216, 218, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 536, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Позивач у судове засідання призначене на 22.04.2014р. з'явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач не забезпечив участь свого представника у судових засіданнях, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, вимог ухвал не виконав, належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, що підтверджено поштовими повідомленнями з відміткою про отримання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТ- ПЛЮС" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «ВОРЛД ФУД" (Покупець) був укладений Договір поставки №Д-09/09/13-94 від 09.09.2013 р. (надалі-Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар партіями відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється на підставі замовлення покупця, яке є невід'ємною частиною договору. Ці товари, що вказані в накладних, які надаються постачальником покупцю разом з партією товару, повинен відповідати ціні вказаній в узгодженій сторонами специфікації, чинний на день замовлення.

Сторони підписали та скріпили печатками підприємств Протокол узгодження розбіжностей від 09.09.2013р. до договору №Д-09/09/13-94 від 09.09.2013р. (надалі-Протокол)

Відповідно п.1.2. в редакції Протоколу до Договору, Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця товар партіями у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється на підставі Замовлення Покупця. Ціна товару, що вказана в накладних, які надаються Постачальником Покупцю разом з партією товару, повинна відповідати ціні вказаній в узгодженій сторонами Специфікації, чинній на день замовлення. Ціна поставленого товару також міститься у накладних, які надаються Постачальником Покупцеві разом з товаром для здійснення оплати із відповідними можливими виправленнями, згідно актів розбіжностей.

Відповідно до п.4.3. Договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей), передача товару Постачальником і його приймання Покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із Замовленням Покупця. Ціна товару, що вказана в накладних, які надаються Постачальником Покупцю разом із партією Товару, повинна відповідати чинній на дату замовлення Специфікації. Якщо кількість, асортимент та ціна товару, який прийнятий покупцем не відповідає специфікації, покупець має право повернути такий товар, в іншому випадку,кількість, асортимент та ціна товару вважаються узгодженими в двосторонньому порядку з дати приймання товару по накладній.

Пунктом 5.3 Договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей) сторони визначили ціну товару та порядок розрахунків, зокрема: Покупець здійснює оплату отриманої від Постачальника партії товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки. Оплата здійснюється в наступному порядку: в першу чергу здійснюється оплата вартості товару, який був поставлений за першою і далі за кожною наступною накладною на товар, якщо інше не вказано в самому платіжному документі.

Відповідно до п. 11.1 договору в редакції протоколу розбіжностей, цей Договір укладений до 31.12.2014р. включно. Строк дії договору цього автоматично продовжується на один рік у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 317 448,94 грн. Факт постачання продукції Відповідачеві, її обсяг і вартість підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до наданих копій банківських виписок, Відповідач за період з 01.10.2013р. здійснив оплату за Договором лише на суму 95 000,00 грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки Д-09/09/13-94 від 09.09.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 317 448,94 грн. Факт постачання продукції Відповідачеві, її обсяг і вартість підтверджується видатковими накладними за період з 02 жовтня 2013р. по 25 грудня 2013р.

Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання із сплати поставленої продукції у повному обсязі. Судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції на суму 222 448,94 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується отримання спірного товару відповідачем, доказів оплати вартості товару на суму 222 448,94 грн. матеріали справи не містять, наявність боргу у вказаному розмірі не спростований відповідачем, позовні вимоги у розмірі 222 448,94 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 4060,07грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п.9.2.1. Договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п.5.3 даного договору, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Суд, перівірівши розрахунок пені за допомогою відповідної інформаційно - пошукової системи „ЛІГА", в межах обраних позивачем періодів, вважає вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4060,07грн. такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 918,77грн.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних на суму за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365(2013);365(2014): 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, в межах обраних позивачем періодів, вважає вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 918,77грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. N 3674-VI із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку судового збору - 2% від суми позову (але не менше 1827грн. та не більше 73080грн.). При поданні позову до суду позивачем платіжним дорученням № 4061 від 07.02.2014р. сплачено судовий збір у розмірі 4591грн.57коп., тобто позивачем внесено судовий збір на 43грн.01коп. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою повернення зайво сплаченої суми.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 43грн.01коп.

У зв'язку з повним задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у передбаченому законодавством розмірі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34, 43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Плюс», м.Дніпропетровськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВОРЛД ФУД», м.Київ про стягнення суми основного боргу у розмірі 222448грн.94коп., пені у розмірі 4060грн.07коп., 3% річних у розмірі 918грн.77коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВОРЛД ФУД» (01001, м.Київ, вул. Еспланадна, буд. 34/2, код ЄДРПОУ 36148981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Плюс» (49022, м.Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, будинок 32Б, код ЄДРПОУ 32716737) суму основного боргу в розмірі 222448грн.94коп., пеню в розмірі 4214грн.15коп., та 3% річних в розмірі 918грн.77коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 4548грн.56коп.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Форт-Плюс» (49022, м.Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, будинок 32Б, код ЄДРПОУ 32716737) зайво сплачений платіжним дорученням № 4061 від 07.02.2014р. судовий збір у розмірі 43грн.01коп. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір". Дане рішення є підставою для повернення судового збору.

У судовому засіданні 22.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2014р.

Суддя Н.І. Ягічева