Рішення № 38393098, 24.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.04.2014 Справа № 910/568/14

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства «Київпастранс», м. Київ в особі філії Автобусного парку №6, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроекспрес пошта», м. Донецьк

про стягнення 314861,12грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Комунальним підприємством «Київпастранс», м. Київ в особі філії Автобусного парку №6, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроекспрес пошта», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 314861,12грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем було укладено вісім договорів тимчасового зберігання, відповідно до яких позивач прийняв від відповідача на тимчасове зберігання майно, а відповідач зобов’язався оплати отримані послуг зберігання. Однак, всупереч умовам укладених договорів відповідач, взяті на себе зобов’язався не виконав належним чином, послуги зі зберігання оплатив не в повному обсязі, у зв’язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 314861,12грн.

Позивачем до канцелярії господарського суду 23.04.2014р. та 24.04.2014р. надано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із нестабільною політичною ситуацією в регіоні, в якому має відбутися засідання. Розглянувши дане клопотання суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки причини відкладення розгляду справи суд вважає безпідставними, оскільки в державі не введено надзвичайного стану та сторони можуть вільно пересуватись по країні, а наявних в матеріалах справи документів достатньо, для розгляду справи по суті та винесення рішення.

Відтак, відповідно до вимог ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, ухвала про відкладення розгляду справи була надіслана за адресою, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.77). За приписами п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом повідомлення сторони про час і місце розгляду справи в разі неповернення ухвали підприємством зв’язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Між Автобусним парком №6 Комунального підприємства «Київпастранс» (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроекспрес пошта» (Замовник) було укладено вісім договорів тимчасового зберігання, а саме: договір №1 тимчасового зберігання від 28.12.2011р., договір №2 тимчасового зберігання від 28.12.2011р., договір №3 тимчасового зберігання від 28.12.2011р., договір №4 тимчасового зберігання від 28.12.2011р., договір №14 тимчасового зберігання від 01.05.2012р., договір №5 тимчасового зберігання від 28.12.2012р., договір №18 тимчасового зберігання від 01.04.2013р., договір №19 тимчасового зберігання від 01.04.2013р.

Умови укладених договорів тимчасового зберігання є однорідними.

За умовами договору №1 тимчасового зберігання від 28.12.2011р. Замовник передає, а Підприємство приймає естакаду на тимчасове зберігання для виконання навантажувальних робіт. Ціна вартості тимчасового зберігання естакади за 1 місяць складає 4800,00грн. з ПДВ (п.2.2. договору). Відповідно до Додатку №1 до договору – розрахунку відшкодування суми земельного податку на естакаду, сума земельного податку за 1 місяць складає 292,91грн.

За умовами договору №2 тимчасового зберігання від 28.12.2011р. Замовник передає, а Підприємство приймає на тимчасове зберігання вагончик розміром 7*3м. Договірна ціна вартості тимчасового зберігання вагончику за 1 місяць складає 1680грн. з ПДВ (п.3.2. договору). Відповідно до Додатку №1 до договору – розрахунку відшкодування суми земельного податку на вагончик, сума земельного податку за 1 місяць складає 144,61грн.

За умовами укладеного договору №3 тимчасового зберігання від 28.12.2011р. Замовник передає, а Підприємство приймає на зберігання тимчасово збудовану прибудову площею 101,7кв.м. до БМЗ-2, яка необхідна для покращення умов роботи і технологічних процесів навантаження та розвантаження матеріальних цінностей. Договірна ціна вартості тимчасового зберігання прибудови за 1 місяць складає 4020грн. з ПДВ. (п.3.2. договору). Відповідно до Додатку №1 до договору – розрахунку відшкодування суми земельного податку на тимчасово збудовану прибудову, сума земельного податку за 1 місяць складає 136,17грн.

За умовами укладеного договору №4 тимчасового зберігання від 28.12.2011р. Замовник передає, а Підприємство приймає на зберігання тентове накриття площею 940кв.м. Ціна вартості тимчасового зберігання тентового накриття за 1 місяць складає 10320,00грн. з ПДВ (п.2.2. договору). Відповідно до Додатку №1 до договору – розрахунку відшкодування суми земельного податку на тентове накриття, сума земельного податку за 1 місяць складає 1258,67грн.

За умовами укладеного договору №14 тимчасового зберігання від 01.05.2012р. Замовник передає, а Підприємство приймає на зберігання три вагончики розміром: 2,40*4,20м., 2,30*6,00м., 2,20*6,00м. Договірна ціна вартості тимчасового зберігання 3-х вагончиків за 1 місяць складає 2160,00грн.з ПДВ. Відповідно до Додатку №1 до договору – розрахунку відшкодування суми земельного податку на тентове накриття, сума земельного податку за 1 місяць складає 49,65грн.

За умовами укладеного договору №5 тимчасового зберігання від 28.12.2012р. Замовник передає, а Підприємство приймає на зберігання три вагончики розміром: 2,40*4,20м., 2,30*6,00м., 2,20*6,00м. Договірна ціна вартості тимчасового зберігання 3-х вагончиків за 1 місяць складає 2160,00грн.з ПДВ. Відповідно до Додатку №1 до договору – розрахунку відшкодування суми земельного податку на тентове накриття, сума земельного податку за 1 місяць складає 134,54грн.

За умовами укладеного договору №18 тимчасового зберігання від 01.04.2013р. Замовник передає, а Підприємство приймає на зберігання естакаду на тимчасове зберігання для виконання навантажувальних робіт. Ціна вартості тимчасового зберігання естакади за 1 місяць складає 4800,00грн. з ПДВ (п.2.2. договору). Відповідно до Додатку №1 до договору – розрахунку відшкодування суми земельного податку на тентове накриття, сума земельного податку за 1 місяць складає 292,91грн.

За умовами укладеного договору №19 тимчасового зберігання від 01.04.2013р. Замовник передає, а Підприємство приймає на зберігання тимчасово збудовану прибудову площею 101,7кв.м. до БМЗ-2, яка необхідна для покращення умов роботи і технологічних процесів навантаження та розвантаження матеріальних цінностей. Договірна ціна вартості тимчасового зберігання прибудови за 1 місяць складає 4020,00грн. з ПДВ (п.3.2. договору). Відповідно до Додатку №1 до договору – розрахунку відшкодування суми земельного податку на тентове накриття, сума земельного податку за 1 місяць складає 136,17грн.

За умовами пунктів 2.3. договорів №1 від 28.12.2011р., №4 від 28.12.2011р., №18 від 01.04.2013р. та відповідно до пунктів 3.3 договорів №2 від 28.12.2011р., №3 від 28.12.2011р., №14 від 01.05.2012р., №5 від 28.12.2012р.. №19 від 01.04.2013р. Замовник проводить попередню оплату Підприємству не пізніше 10-го числа кожного місяця.

Договори №1 від 28.12.2011р., №2 від 28.12.2011р., №3 від 28.12.2011р., №4 від 28.12.2011р. укладені строком з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., договір №14 від 01.05.2012р., укладено строком з 01.05.2012р. по 31.12.2012р., договір №5 від 28.12.2012р. укладено строком з 01.01.2013р. по 31.03.2013р., договір №18 від 01.04.2013р. укладено строком з 01.4.2013р. по 31.12.2013р., договір №19 від 01.04.2013р. укладено строком з 01.04.2013р. по 31.12.2013р.

Договори підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

До укладених договорів між сторонами були підписані додатки – розрахунки відшкодування суми земельного податку, відповідно до яких сторони визначили суму земельного податку за 1 місяць, яка підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу.

Між сторонами були складені та підписані акти звірки взаєморозрахунків, а саме:

Акт звірки взаємних розрахунків за договором №1 від 28.12.2011р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 30.09.2013р. в сумі 51514,90грн.;

Акт звірки взаємних розрахунків за договором №2 від 28.12.2011р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 30.09.2013р. в сумі 17339,43грн.;

Акт звірки взаємних розрахунків за договором №3 від 28.12.2011р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 30.09.2013р. в сумі 41834,00грн.;

Акт звірки взаємних розрахунків за договором №4 від 28.12.2011р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 30.09.2013р. в сумі 118304,00грн.;

Акт звірки взаємних розрахунків за договором №14 від 31.05.2012р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 30.09.2013р. в сумі 15537,06грн.;

Акт звірки взаємних розрахунків за договором №5 від 28.12.2012р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 30.09.2013р. в сумі 4988,83грн.;

Акт звірки взаємних розрахунків за договором №18 від 01.04.2013р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 30.09.2013р. в сумі 30908,94грн.;

Акт звірки взаємних розрахунків за договором №19 від 01.04.2013р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 30.09.2013р. в сумі 25100,40грн.

У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами тимчасового зберігання позивачем на його адресу були надіслані претензія №1705/06 від 18.12.2012р. про сплату заборгованості в сумі 323449,78грн., претензія №297/13 від 26.02.2013р. про сплату заборгованості в сумі 403285,14грн.

На претензію від 18.12.2012р. відповідач надав відповідь, у якій погоджується із наявною заборгованістю в сумі 380473,57грн. та зобов’язався сплатити її за квітень2013-вересень 2014р.

15 липня 2013р. позивачем втретє на адресу відповідача була надіслана претензія №690/13 з вимогою сплатити заборгованість за договорами тимчасового зберігання у розмірі 622961,91грн. На дану претензію відповідачем була надана відповідь, у якій відповідач визнає заборгованість, порушення графіку сплати заборгованості та зобов’язалися відновити процес сплати заборгованості за запропонованим графіком.

За розрахунком позивача, здійсненим окремо по кожному договору тимчасового зберігання (а.с. 80-88), у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договорів за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає всього 314862,44грн., а саме: за договором №1 від 28.12.2011р. – 51514,92грн., за договором №2 від 28.12.2011р., - 17339,32грн., за договором №3 від 28.12.2011р. – 41834,04грн., за договором №4 від 28.12.2011р. – 118304,04грн., за договором №14 від 31.05.2012р. – 15537,06грн., за договором №5 від 28.12.2012р. – 4988,83грн., за договором №18 від 01.04.2013р. – 36060,43грн., за договором №19 від 01.04.2013р. – 29283,80грн.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення вартості тимчасового зберігання майна переданого відповідачем на підставі восьми Договорів тимчасового зберігання та приписів ЦК України та ГК України.

Розглянувши вимоги позивача, які заявлені на підставі договорів тимчасового зберігання №1 від 28.12.2011р., №2 від 28.12.2011р., №3 від 28.12.2011р., №4 від 28.12.2011р. №14 від 01.05.2012р., №5 від 28.12.2012р., №18 від 01.04.2013р., №19 від 01.04.2013р. суд дійшов висновку, що їх об’єднання цілком відповідає приписам ст.58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов’язані підставами виникнення та наданими доказами.

Правовідносини між сторонами спірних договорів регулюються приписами параграфу 1 Глави 66 «Зберігання» ЦК України.

Статтею 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання, що було визначено сторонами в п. 2.2. договорів. За умовами пунктів 2.3. договорів №1 від 28.12.2011р., №4 від 28.12.2011р., №18 від 01.04.2013р. та відповідно до пунктів 3.3 договорів №2 від 28.12.2011р., №3 від 28.12.2011р., №14 від 01.05.2012р., №5 від 28.12.2012р.. №19 від 01.04.2013р. сторонами було встановлено, що Замовник проводить попередню оплату Підприємству не пізніше 10-го числа кожного місяця.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов’язання за договорами тимчасового зберігання №1 від 28.12.2011р., №2 від 28.12.2011р., №3 від 28.12.2011р., №4 від 28.12.2011р., №14 від 31.05.2012р., №5 від 28.12.2012р., №18 від 01.04.2013р., №19 від 01.04.2013р. належним чином не виконав, плату за послуги зберігання сплатив не в повному обсязі, у зв’язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість всього в сумі 314861,12грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того наявну заборгованість відповідач визнав в актах звірки взаєморозрахунків, які були складені та підписані сторонами станом на 30.09.2013р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги тимчасового зберігання в сумі 314861,12грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви, крім того, на претензію від 18.12.2012р. відповідач надав відповідь, у якій погоджувався із наявною заборгованістю в сумі 380473,57грн. та зобов’язувався сплатити її за квітень2013-вересень 2014р., а 15 липня 2013р. позивачем втретє на адресу відповідача була надіслана претензія №690/13 з вимогою сплатити заборгованість за договорами тимчасового зберігання у розмірі 622961,91грн. та на дану претензію відповідачем надана відповідь, у якій відповідач визнає заборгованість, порушення графіку сплати заборгованості та зобов’язалися відновити процес сплати заборгованості за запропонованим графіком, тим самим своїм волевиявленням та діями відповідач визнав перед позивачем наявність боргу.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене з об’єктивним дослідженням всіх наданих доказів суд дійшов ґрунтовного висновку задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.11-16, 202, 509, 525, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 936, 946, Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 17, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 58, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс», м. Київ в особі філії Автобусного парку №6, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроекспрес пошта», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 314861,12грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроекспрес пошта» (83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, буд. 94, р/р 26002010311545 в відділенні «Київська обласна дирекція» ПАТ Міжнародний інвестиційний банк», МФО 380582, код ЄДРПОУ 36241574) на користь Комунального підприємства «Київпастранс», м. Київ в особі філії Автобусного парку №6 (04655, м. Київ, вул. Полярна, 20, р/р 26008004029016 в ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 05511291) заборгованість в сумі 314861,12грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6297,22грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 25.04.2014р.

Суддя С.В. Тоцький