Постанова № 38392827, 09.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2014 року 09:54 № 826/1915/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходівпровизнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

за участю представників сторін:

від позивача: Наконечний В.Л.

від відповідача: Шевченко Я.А.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості:

- від 08.08.2013 року № 100270000/2013/310178/2,

- від 08.08.2013 року № 100270000/2013/310179/2,

- від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500154/2,

- від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500155/2,

- від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500156/2,

- від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500163/2,

- від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500164/2,

- від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500165/2,

- від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500166/2,

- від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500167/2,

- від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500180/2,

- від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500179/2,

- від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500178/2,

- від 17.09.2013 року № 100250000/2013/500235/2,

- від 18.09.2013 року № 100250000/2013/500238/2,

- від 24.09.2013 року № 100250000/2013/500245/2,

- від 25.09.2013 року № 100250000/2013/500253/2,

- від 04.10.2013 року № 100250000/2013/500383/2,

- від 08.10.2013 року № 100250000/2013/500295/2,

- від 15.10.2013 року № 100250000/2013/500314/2,

- від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500361/2,

- від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500360/2;

- від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500362/2;

- від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500358/2;

- від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500357/2;

- від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500359/2;

- від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500384/2;

- від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500385/2;

- від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500381/2;

- від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500382/2;

- від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500380/2;

- від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500340/2;

- від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500341/2;

- від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500409/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500457/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500454/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500453/1;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500458/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500452/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500456/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500451/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500455/2;

- від 29.11.2013 року № 100250000/2013/500471/2;

- від 29.11.2013 року № 100250000/2013/500469/2;

- від 04.12.2013 року № 100250000/2013/500488/2;

- від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500475/2;

- від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500474/2;

- від 03.12.2013 року №100250000/2013/500481/2;

- від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500485/2;

- від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500403/2;

- від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500406/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийнято незаконні рішення про коригування митної вартості товарів, що призвело до збільшення їх митної вартості.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що незважаючи на те, що позивачем було надано весь необхідний перелік документів, відповідачем без належного правового обґрунтування були прийняті рішення про збільшення митної вартості товарів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на те, що в наданих позивачем до митного оформлення документах виявлено розбіжності, які унеможливлюють перевірку числового значення заявленої митної вартості.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, у тому числі зовнішньоекономічну, пов'язану, зокрема, з зовнішньою торгівлею (оптовою та роздрібною), зокрема печінки мороженої свійських свиней.

14.09.2012 року між ТОВ «Фоззі-Фуд» (Покупець) та Vion Sales West B.V. (Нідерланди) (Продавець) був укладений контракт купівлі-продажу товарів № 441, відповідно до умов якого, Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує м'ясну продукцію (Товар) в асортименті, кількість та якість, по цінам, у відповідності з Інвойсами, які є невід'ємною частиною контракту.

У вересні 2013 року позивачем було заявлено до митного оформлення товар - печінка морожена свійських свиней, код УКТЗЕД 0206410000, країна виробництва Нідерланди, виробник Vion Sales West B.V.

У зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, які вимагалися відповідачем, останнім були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів: від 08.08.2013 року № 100270000/2013/310178/2, від 08.08.2013 року № 100270000/2013/310179/2, від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500154/2, від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500155/2, від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500156/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500163/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500164/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500165/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500166/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500167/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500180/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500179/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500178/2, від 17.09.2013 року № 100250000/2013/500235/2, від 18.09.2013 року № 100250000/2013/500238/2, від 24.09.2013 року № 100250000/2013/500245/2, від 25.09.2013 року № 100250000/2013/500253/2, від 04.10.2013 року № 100250000/2013/500383/2, від 08.10.2013 року № 100250000/2013/500295/2, від 15.10.2013 року № 100250000/2013/500314/2, від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500361/2, від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500360/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500362/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500358/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500357/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500359/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500384/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500385/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500381/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500382/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500380/2; від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500340/2; від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500341/2; від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500409/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500457/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500454/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500453/1; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500458/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500452/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500456/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500451/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500455/2; від 29.11.2013 року № 100250000/2013/500471/2; від 29.11.2013 року № 100250000/2013/500469/2; від 04.12.2013 року № 100250000/2013/500488/2; від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500475/2; від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500474/2; від 03.12.2013 року №100250000/2013/500481/2; від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500485/2; від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500403/2; від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500406/2, якими збільшено вартість товару всього на суму 2 265 375,02 грн.

Підставою для корегування (збільшення) митної вартості товарів став той факт, що під час контролю за визначенням митної вартості товару за поданими митними деклараціями було встановлено, що документи, подані до митного оформлення містять розбіжності.

Товар було випущено у вільний обіг за митними деклараціями шляхом надання фінансових гарантій.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу ,визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт № 441 від 14.09.2012 р.

Відповідно до п. 2.1 договору ціни на товар визначаються в Інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, упаковки, маркування, завантаження, витрат по митному оформленню вантажу у країні Продавця.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка здійснюється на умовах FCA Holland, згідно Інкотермс 2010.

Позивачем до митного оформлення було надано наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR);

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару;

- прайс-лист виробника товару;

- комерційну пропозицію;

- рахунок-фактуру (інвойс);

- зовнішньоекономічний договір (контракт);

- доповнення до зовнішньоекономічного договору № ;

- копія митної декларації країн відправлення;

- лист Держстату України № 151-20/754 від 11.06.2013 р.;

- договір (контракт) про перевезення;

- ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2;

- сертифікат про походження товару загальної форми.

Як встановлено судом, митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору.

В декларації митної вартості позивачем в основу розрахунку було покладено ціну інвойсу. До складових митної вартості включено витрати на транспортування.

На вимогу відповідача надати додаткові документи, декларант позивача своїм листом від 08.08.2013 р. № 681 повідомив про неможливість надання останніх, у зв'язку з чим, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості від 08.08.2013 року № 100270000/2013/310178/2.

В рішенні зазначено, що відповідачем проведено консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органу. Під час консультацій, декларанта, відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МКУ зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

Аналогічні відомості зазначені в інших оскаржуваних рішеннях митного органу.

При цьому в оскаржуваних рішеннях: від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500154/2, від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500155/2, від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500156/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500163/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500164/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500165/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500166/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500167/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500180/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500179/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500178/2, від 04.10.2013 року № 100250000/2013/500383/2, від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500361/2, від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500360/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500362/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500358/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500384/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500385/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500381/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500382/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500380/2; від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500340/2; від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500341/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500357/2, від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500456/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500455/2 додатково вказано, що вартість товару в експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості товару заявленої декларантом.

Слід зазначити, що в рішенні про коригування митної вартості від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500357/2 відповідачем не заповнено графу «обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості».

Отже, враховуючи, що відповідачем було відкореговано митну вартість товару, позивачем, з урахуванням визначених сум, були подані нові митні декларації.

Як встановлено судом, між декларантом ТОВ «Фоззі- Фуд» та митним органом шляхом електронних повідомлень було проведено процедуру митних консультацій з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, як наявна в митному органу. В результаті консультацій встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 Митного кодексу України та у зв'язку з тим, що надані позивачем додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості, містять розбіжності та надані не в повному обсязі.

Основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований через неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувались у зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо митної вартості на ідентичні та подібні (аналогічні) товари.

Методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості не були використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Таким чином, митницею був застосований резервний метод визначення митної вартості.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку, що документи, подані ТОВ «Фоззі- Фуд» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України.

При цьому суд зазначає, що в графі 33 оскаржуваних рішень зазначено, що «документи, які підтверджують числові значення митної вартості, містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності)».

Однак, суд звертає увагу, що витребуючи докази у позивача, відповідач не конкретизував, які саме розбіжності містять надані позивачем документи, яких обов'язкових документів не надано позивачем з первинними МД, на підтвердження яких саме обставин необхідно надати додаткові документи та не зазначено конкретизованої інформації, яка могла викликати сумнів у достовірності заявленої позивачем митної вартості.

З наведених у електронних запитах митниці та спірних рішеннях мотивувань щодо витребування додаткових документів не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митній вартості.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний ), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Як вбачається з пояснень позивача, неможливість надання витребуваних відповідачем документів полягає в тому, що на момент митного оформлення була відсутня виписка із бухгалтерської документації, оскільки оплата за товар здійснюється через 30 календарних днів від дати CMR за умови надання повного комплекту документів. Щодо декларації країни відправлення, то як стверджує позивач, Продавець не завжди її направляв.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем не конкретизовано, який саме бухгалтерський документ потрібно надати позивачу.

Отже, суд вважає, що ненадання декларантом всіх запитуваних документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Зазначена правова позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеної в постановах від 29.05.2012 р. по справі № 21-91а12, від 11.09.2012 р. по справі № 21-262а12.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач імпортував свинячу печінку код УКТЗЕД 206410000 за середньою митною вартістю 0,64 Євро за кг, а митний орган визначив митну вартість за ціною 1,3 Євро за кг, посилаючись на відсутність інформації щодо ідентичних або подібних товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 452 Митного кодексу України інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Таким чином, відповідач мав можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України, викладеній в постанові від 22.10.2013 р. № 21-326а13.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач, застосувавши 6 (резервний) метод визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Отже, з аналізу положень п. 2 та п. 6 ст. 64 Митного кодексу України вбачається, що резервний метод не може бути визначений за мінімальною чи максимальною митною вартістю, тоді як із двох альтернативних вартостей береться менша.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем визначено в спірних рішеннях, що митним органом проведено з декларантом процедуру митних консультацій.

Однак, суд не може погодитися з тим, що відповідачем належним чином проведено процедуру митних консультацій з огляду на наступне.

Так, митне оформлення товарів здійснювалося шляхом електронного декларування. При цьому, як вбачається з наданих позивачем документів, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів не надходило. При цьому, рішення не містить жодної відмітки позивача щодо проведених з ним консультацій. Також в графі 33 рішення не зафіксовані результати проведеної перевірки, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем неодноразово надсилалися відповідачу додаткові документи, в тому числі висновки торгово-промислової палати Київської області.

Проте митним органом листами від 31.10.2013 року вих. № 14.1/4-26/7053, 14.11.2013 року вих. № 14.1/4-24/7752, 12.12.2013 року вих. № 14.1/5-24/9134, 19.12.2013 року вих. № 14.1/4-24/9676, 27.12.2013 року вих. № 14.1/4-24/10241, 23.01.2014 року вих. № 914/1/26-70-61-04, 29.01.2014 року вих. №1196/1/26-70-61-04, 15.01.2014 року вих. № 416/1/26-70-61-04 не було прийнято їх до уваги та відмолено у перегляді оскаржуваних рішень.

Суд також вважає необґрунтованими твердження відповідача, що експертом не здійснено аналіз цін на ідентичні або подібні товари, не вказано конкретних підприємств та джерел інформації, оскільки в п. 6 експертного висновку вказані використані методичні та інформаційні джерела, в тому числі джерела інформації. В п.8 експертного висновку зазначено про дослідження документів, та проведення незалежних досліджень проведених експертом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України від 02.12.1997 року №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Дана правова позиція також відображена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.02.2008 року, від 01.09.2010 року у справі № К-20882/10, від 16.03.2010 року по справі № К-40508/09.

Також, даний висновок Торгово-промислової палати встановлює контрактну (ринкову) вартість товарів, а не їх митну вартість, так як встановлення митної вартості не належить до повноважень експертних організацій. Тому, даний документ є належним джерелом інформації.

Більш того, відповідно частини 1 статті 13 закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також: за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, митний орган маючи сумнів щодо змісту наданих позивачем висновків, мав право звернутися до іншого суб'єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати указаний висновок, але відповідач зазначене не зробив.

З вищевказаним погоджується Вищий адміністративний суд України в постанові від 03.09.2013 року по справі №К/800/13605/13.

Окрім того, в рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

Згідно правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року по справі № 21-262а12, яка винесена у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, суд дійшов висновку, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Крім того, суд звертає увагу, що сума товару в експортних деклараціях країни відправлення по спірним поставкам товару дорівнює сумі, вказаній в інвойсах, а тому не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність в контракті ціни на товар.

Щодо посилань відповідача на відсутність печатки особи у CMR, суд зазначає, що дані обставини не були зазначені митним органом в оскаржуваних рішеннях чи письмових поясненнях, при цьому, міжнародна товаротранспортна накладна не є документом, що підтверджує витрати експедитора на перевезення, а є лише транспортним документом, а тому суд вважає твердження відповідача необґрунтованими. Між тим у зазначеній CMR зазначено номер автотранспортного засобу та підпис перевізника, який співпадає з перевізником, вказаним у довідці про транспортні витрати.

Щодо виявлених розбіжностей в митних деклараціях на суму на 1 000,00 Євро більше ніж зазначено в інвойсам, суд зазначає наступне.

Vion Sales West B.V. листом від 13.02.2014 року повідомив позивача, що згідно норм та правил ЄС статистична вартість є вартість біля кордону ЄС. Це означає, що у випадку умов поставки FCA до вартості інвойсу додається вартість фрахту, тобто 1000 євро - вартість фрахту до кордону з ЄС.

Даний лист надано позивачем митному органу заявою від 13.02.2014 року (вих. № УРБ 10/14-745) на визнання заявленої митної вартості по МД .

Згідно Інкотермс 2010 термін FCA (Free Carrier або Франко перевізник) означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці товару, який пройшов митне очищення для ввезення, з моменту передачі його в розпорядження перевізника в обумовленому пункті. Вказане місце поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару в такому місці. Якщо поставка відбувається в приміщеннях продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо поставка відбувається в будь-якому іншому місці, то продавець не несе відповідальності за відвантаження.

Отже, враховуючи, що позивачем під час подання митних декларацій зазначено умови поставки FCA Apeldoorn (Нідерланди), включаючи до митної вартості товару вартість перевезення товарів, у відповідача відсутні обґрунтовані підстави для застосування другорядного методу.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вислухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» про визнання протиправними та скасування рішень Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги носять немайновий характер, суд присуджує понесені позивачем судові витрати в розмірі, встановленому для вимог немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості:

- від 08.08.2013 року № 100270000/2013/310178/2,

- від 08.08.2013 року № 100270000/2013/310179/2,

- від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500154/2,

- від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500155/2,

- від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500156/2,

- від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500163/2,

- від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500164/2,

- від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500165/2,

- від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500166/2,

- від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500167/2,

- від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500180/2,

- від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500179/2,

- від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500178/2,

- від 17.09.2013 року № 100250000/2013/500235/2,

- від 18.09.2013 року № 100250000/2013/500238/2,

- від 24.09.2013 року № 100250000/2013/500245/2,

- від 25.09.2013 року № 100250000/2013/500253/2,

- від 04.10.2013 року № 100250000/2013/500383/2,

- від 08.10.2013 року № 100250000/2013/500295/2,

- від 15.10.2013 року № 100250000/2013/500314/2, -

- від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500361/2,

- від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500360/2;

- від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500362/2;

- від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500358/2;

- від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500357/2;

- від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500359/2;

- від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500384/2;

- від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500385/2;

- від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500381/2;

- від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500382/2;

- від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500380/2;

- від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500340/2;

- від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500341/2;

- від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500409/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500457/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500454/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500453/1;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500458/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500452/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500456/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500451/2;

- від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500455/2;

- від 29.11.2013 року № 100250000/2013/500471/2;

- від 29.11.2013 року № 100250000/2013/500469/2;

- від 04.12.2013 року № 100250000/2013/500488/2;

- від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500475/2;

- від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500474/2;

- від 03.12.2013 року №100250000/2013/500481/2;

- від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500485/2;

- від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500403/2;

- від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500406/2.

3. Судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» за рахунок Державного бюджету України.

4. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (бул. Івана Лепсе, 8 -А, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 38716451).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови складено 14.04.2014 р.