Ухвала суду № 38389122, 16.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 р.Справа № 818/344/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. по справі № 818/344/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

31.01.2014 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах № 0024211701/17982 від 20.11.2013 р.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 25.02.2014 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ «Екобудкомплект Т.М.».

Державна податкова інспекція в м. Сумах подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 06.11.2013 р. по 07.11.2013 р. фахівцями Державної податкової інспекції в м. Сумах проведена документальна позапланова невиїзна перевірка правильності нарахування позивачем суми податкового зобов'язання та податкового кредиту за період: березень 2012 р., квітень 2012 р., червень 2012 р.

За результатами перевірки складений акт від 13.11.2013 р. №1706/18-19-17/49, яким зафіксовані порушення позивачем ст.198, п. 200.1, 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачу донараховано податку на додану вартість за квітень 2012 р. у розмірі 3037 грн. та за травень 2012 р. на суму 817 грн.

На підставі зазначеного акту 20.11.2013 р. ДПІ в м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення № 0024211701/17982, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4817,5 грн., з яких: 3854 грн. - за основним платежем, 963 грн. - штрафні санкції.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ «Екобудкомплект Т.М.».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладені висновки про те, що за правочином позивача із ТОВ «Екобудкомплект ТМ» документи бухгалтерського та податкового обліку складалися без мети реального настання правових наслідків та з метою заниження об'єкта оподаткування.

Судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 документально оформлено оприбуткування товару (заглушки) від ТОВ «Екобудкомплект ТМ» та віднесено до податкового кредиту ПДВ у квітні 2012 р. у розмірі 3037 грн., у травні 2012 р. - 817 грн. на підставі наступних податкових накладних, що виписані ТОВ «Екобудкомплект ТМ», №151 від 25.04.2012 р., №118 від 20.04.2012 р., №73 від 11.04.2012 р., №47 від 06.04.2012 р., №80 від 17.05.2012 р., №39 від 10.05.2012 р., №105 від 27.03.2012 р.

Крім того, матеріали справи містять іншу первинну документацію у підтвердження реального характеру даного правочину, зокрема, рахунки на оплату послуг з перевезення придбаного товару, акти здачі-прийняття робіт (послуг) з перевезення придбаного товару, товарно-транспортні накладні.

Слід вказати, що при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_1 податковим органом використано матеріали перевірки ТОВ «Екобудкомплект ТМ», отримані з Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська (акт від 15.01.2014 року №155/227/36728154 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Екобудкомплект ТМ» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Галактик» за грудень 2011 року, лютий 2012 року, ПП «АТМ» за березень 2012 року, квітень 2012 року, згідно з даними перевірки, з урахуванням результатів перевірок постачальників ТОВ «Екобудкомплект ТМ» не встановлено фактів передачі товарів від контрагентів - продавців, у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, майна та матеріальних ресурсів; операції купівлі-продажу ТОВ «Екобудкомплект ТМ» не спричиняють реального настання правових наслідків. За результатами перевірки не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із контрагентами та встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях ТОВ «Екобудкомплект ТМ» з постачальниками та покупцями.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства базується на відсутності реальних доказів реалізації товару ТОВ «Екобудкомплект».

Однак, колегія суддів зазначає, що отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, податковий орган посилається на акт про неможливість здійснення зустрічної звірки датований 15.01.2013 року, тоді як у вересні 2013 року складена довідка Лівобережної ОДПІ про результати проведення зустрічної звірки від 05.09.2013р.

Отже, посилання на акт від 15.01.2013 року, за наявності довідки про результатами зустрічної звірки у вересні 2013 року, е безпідставними.

Також, не знайшли підтвердження посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Екобудкомплект ТМ» трудових ресурсів, майна та матеріальних ресурсів, оскільки встановлено, що на підприємстві працює 7 чоловік, за перевіряємий період 2012 р. звітувало належним чином, у тому числі і по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1, що підтверджується копіями податкових декларацій контрагент за 2012 р., копіями податкових розрахунків, розшифровками податкових зобов'язань.

Крім того, при дослідженні податкових декларацій позивача будь-яких розбіжностей між податковими зобов'язаннями ТОВ «Екобудкомплект ТМ» та податковим кредитом ФОП ОСОБА_1 не встановлено.

Колегія суддів також не приймає твердження податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, оскільки належним доказом факту здійснених господарських операцій з метою отримання підприємством податкової вигоди, можуть бути такі, що набрали законної сили рішення суду про визнання правочину недійсним або вирок суду у кримінальній справі, які відповідачем у підтвердження своєї позиції не надані.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами, на думку податкового органу, порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить обґрунтувань посиланням податкового органу, викладеним у апеляційній скарзі, на вчинення правочину, за наслідками якого позивач позбавлений права формування податкового кредиту та інших податкових зобов'язань.

Так, позивачем у підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ «Екобудкомплект Т.М.» надані копії первинних документів: реєстри виданих та отриманих податкових накладних, виписки по рахунку, накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, акти здачі-прийняття робіт на перевезення вантажу докази здійснення оплати за транспортування товару, товарно-транспортні накладні. При цьому, податковим органом зауважень до вказаних первинних документів не зазначено.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Державної податкової інспекції в м. Сумах про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість та визначення суми податкового кредиту від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах № 0024211701/17982 від 20.11.2013 р. таким, що прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. по справі № 818/344/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.