Ухвала суду № 38387519, 16.04.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/212/14-ц Провадження № 22-ц/795/813/2014 Головуючий у I інстанції -Овсієнко Ю. К. Доповідач - Харечко Л. К.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХаречко Л.К.,суддів:Горобець Т.В., Зінченко С.П.,при секретарі:Шкарупі Ю.В.,за участю:позивача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди завданої вчиненням злочину та витрат на правову допомогу,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2014 року позов ОСОБА_5 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок на р/р 31210206700004, код ЄДРПУ 38054398, МФО 853592 в ГУДК в Чернігівській області, одержувач: державний бюджет м. Чернігова.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_5 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення змінити та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим порушенням матеріального та процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував всі обставини справи, а саме глибину та тривалість фізичних і душевних страждань спричинених ОСОБА_5 в зв'язку з заподіяними йому тілесними ушкодженнями, та стягнув з ОСОБА_7 моральну шкоду в занадто малому розмірі.

Крім того, апелянт не погоджується з відмовою в задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат, а саме витрат на правову допомогу у розмірі 6300 грн., які він просив стягнути відповідно до ст. 118, 124 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали даної справи, та матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 жовтня 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу на користь держави в сумі 510 грн. Заявлений цивільний позов потерпілого та цивільного позивача, ОСОБА_5 - задоволено частково, стягнуто із засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілого у відшкодування моральної шкоди - 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого в сумі 1500 грн. (а. с. 58-60 т. 2 справи № 751/6243/13-к).

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 16 грудня 2013 року вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову потерпілого скасовано, призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині цей вирок щодо ОСОБА_7 - залишено без змін (а. с. 91-97 т. 2 справи № 751/6243/13-к).

Вищевказаним вироком встановлено, що 17.06.2012 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_7, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс один удар ОСОБА_5 металевою частиною від молотка в праву частину обличчя, а саме: скулу, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: синця та забиття м'яких тканин правої частини обличчя, що відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 868 від 25.06.2012 року та висновку експерта № 582 від 17.06.2013 року відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження.

Посилаючись на отриману моральну шкоду внаслідок неправомірних дій відповідача, ОСОБА_5 просить суд стягнути з ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 7000 грн., відповідно до положень ст. 23, ст. 1167 ЦК України. Крім того, зазначає, що ним понесені документально підтверджені витрати на правову допомогу в розмірі 6300 гривень, які просить стягнути з відповідача на його користь, згідно зі ст. ст. 118, 124 КПК України та ст. 1166 ЦК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди та визначаючи розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд першої інстанції вважав факт завдання її доведеним та враховував характер правопорушення вчиненого ОСОБА_7, глибину та тривалість фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей ОСОБА_5, ступеня вини відповідача, виходячи із засад розумності та справедливості, прийшов до висновку, що обґрунтованим буде розмір відшкодування у сумі 1500 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з об'єктивно визначеним розміром моральної шкоди, оскільки він відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень п.п.1, 3 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода, крім іншого, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів ( ч.1 ст. 1168 ЦК України).

Як зазначено в роз'ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Посилання ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував всі обставини справи та стягнув з ОСОБА_7 моральну шкоду в занадто малому розмірі є безпідставними, оскільки місцевий суд враховуючи вимоги норм матеріального закону, а саме п.2 ч.3 ст. 23 ЦК України та роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( не майнової) шкоди" визначив розмір моральної шкоди у сумі 1500 грн., який відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості.

Відмовляючи ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 6300 грн., місцевий суд мотивував рішення тим, що такі витрати не є цивільно-правовою шкодою, а вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу при розгляді кримінальної справи здійснюється відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Такий висновок суду ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи і з ним погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а тому витрати на правову допомогу не є цивільно-правовою шкодою.

Положеннями ст. 79 ЦПК України визначено види судових витрат, які відповідно до положень статей 88, п.6 ч.1 ст. 214, п. 4 ч.1 ст. 215 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами при винесенні судом рішення у справі.

За таких обставин, коли діючим законодавством передбачено механізм і порядок відшкодування понесених стороною по справі судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, останні не є майновою шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України.

Разом з тим, згідно акту виконаних робіт за договором № 16 від 11.03.2013 року, складеного 24 вересня 2013 року адвокатом ОСОБА_6, останній надав громадянину ОСОБА_5 правові послуги за договором № 16 від 11.03.2013 року щодо представництва та захисту ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_7 з приводу спричинення йому тілесних ушкоджень та за заявою ОСОБА_5 з приводу заподіяння йому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.

Судових витрат, що передбачені положеннями ст. 79 ЦПК України, тобто витрат пов'язаних з розглядом цивільного позову, акт виконаних робіт не містить, а тому районний суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6300 грн.

Крім того, вимоги апелянта щодо стягнення витрат на правову допомогу згідно вимог ст. 118, 124 КПК України, апеляційний суд вважає небгрунтованими, оскільки вказані правові послуги в акті виконаних робіт від 11.03.2013 року надавалися у кримінальному процесі, в частині вирішення цивільного позову в порядку цивільного судочинства зазначені витрати на правову допомогу не надавалися.

Отже, суд першої інстанції задовольняючи позов у обсязі вимог, які знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами, правомірно ухвалив рішення про часткове задоволення позову. Судом повно та всебічно з'ясовані обставини справи, правильно визначено характер спірних правовідносин, визначено закон, який регулює ці правовідносини та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Зазначені доводи відповідача не можливо визнати такими, що не враховані судом першої інстанції та які свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Переглядаючи законність рішення суду першої інстанції та розглядаючи апеляційну скаргу на підставі вимог ст. 303 ЦПК України не встановлено підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для ухвалення нового рішення суду.

Таким чином, відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Судді: