Ухвала суду № 38387379, 14.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2014 р. м. Київ К/800/28807/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової службина постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013у справі№ 804/1440/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД»доДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової службипровизнання протиправними дій ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якій просить:

- визнати протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «МАТАДОР» в результаті яких було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності №7200/224/31820299 від 21.12.2012;

- визнати протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо формування в акті № 7200/224/31820299 від 21.12.2012 року висновків про визнання відсутності у ТОВ «МАТАДОР» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011-2012 років;

- визнати протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «МАТАДОР» за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, в тому числі, дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «МАТАДОР» у податкових деклараціях за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року;

- зобов'язати ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС відновити показники податкової звітності ТОВ «МАТАДОР» за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, в тому числі, зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «МАТАДОР» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо формування в акті № 7200/224/31820299 від 21.12.2012 року висновків про визнання відсутності у ТОВ «МАТАДОР» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011-2012 років;

- визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «МАТАДОР» за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, в тому числі, дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «МАТАДОР» у податкових деклараціях за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року;

- зобов'язано ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС відновити показники податкової звітності ТОВ «МАТАДОР» за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, в тому числі, зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «МАТАДОР» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «МАТАДОР» з питань фінансово-господарської діяльності дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, за результатами якої складено акт №7200/224/31820299 від 21.12.2012;

- перевіркою встановлено порушення платником приписів ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг. Також, в акті перевірки відповідачем визначені «покупці», в тому числі і позивач, по взаємовідносинах з якими у ТОВ «МАТАДОР» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт/послуг) у підприємств постачальників та по операціях з їх продажу, та зазначено, що ТОВ «МАТАДОР» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

- відповідач здійснив коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «МАТАДОР» в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період, що підлягав перевірці.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення наступним:

- оскільки позивач мав взаємовідносини з ТОВ «МАТАДОР» та був зазначений відповідачем в акті перевірки як «покупець» товару, щодо якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт/послуг) у підприємств постачальників та по операціях з їх продажу, то позивач відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду;

- висновки відповідача, які викладені в акті №7200/224/31820299 від 21.12.2012, зроблені без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному акті, не можуть бути належними доказами наявності порушень вимог статей 203, 215,228 Цивільного кодексу України щодо того, що укладені ним у 2011 - 2012 роках угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких угод недійсними;

- відповідач в ході судового розгляду справи не надав жодних доказів, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій, які полягають у коригуванні в автоматизованій системі показників податкової звітності ТОВ «МАТАДОР» за період з грудня 2011 по жовтень 2012, без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акту №7200/224/31820299 від 21.12.2012.

Відмовляючи в решті позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень, з огляду на що дійшли висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «МАТАДОР», в результаті яких було складено акт №7200/224/31820299 від 21.12.2012, не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин особи, яка звернулася за їх захистом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій як в частині задоволення позову, так і в частині відмови в задоволенні позовних вимоги, оскільки вважає їх передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 названого Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, згідно чинного законодавства вчинення податковим органом дій по складанню акту перевірки за результатами проведення позапланової перевірки у випадках встановлення під час проведення такої перевірки порушень податкового законодавства прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби.

Тобто, дії складанню акта перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Крім того, обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.

Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків. Отже, саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то складання акту перевірки, включення до акту перевірки певних висновків) має бути об'єктом оскарження.

Наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, а тому при розгляді даного спору судами має бути встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, чи є усі оскаржувані дії відповідача такими, що породжують саме для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Окрім цього, судам слід врахувати, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Враховуючи покладені Кодексом адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства, що полягають, зокрема, у захисті порушених прав, свобод або інтересів особи, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що реалізація покладених завдань можлива лише за умови, що права, свободи та інтереси позивача є порушеними на момент звернення до суду за їх захистом, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості захисту в адміністративному судочинстві прав у майбутньому без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість подальшої неправомірної поведінки суб'єкта оскарження.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання та реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які при цьому виникли.

З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору на підставі належних доказів не було досліджено та встановлено наявність факту порушення права позивача внаслідок вчинення відповідачем усіх оскаржуваних дій, а наведені в судових рішеннях висновки є необґрунтованими, оскільки такі дії відповідача були вчинені не по відношенню до позивача, а відносно його контрагента ТОВ «МАТАДОР».

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були належним чином встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст.227 КАС України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний