Ухвала суду № 38387324, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 квітня 2014 року м. Київ В/800/1525/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Кошіля В.В., Шипуліної Т.М., Федорова М.О.,перевіривши заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.02.2014

у справі № 803/1549/13-а (№ 11132/13/876 - номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аветра»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.02.2014 у названій справі.

Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.02.2014 заявник посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: пункту 4.6.3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 № 1492 та пунктів 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014 у справі № 2а-15834/12/2670 (№ К/800/34533/13 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), у яких, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Між тим, як вбачається зі змісту заяви Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, доданих до неї додатків, фактичні обставини справи, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник як на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.

Зокрема, у рішенні касаційного суду, яке заявник просить переглянути, суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ «Аветра» подало до податкового органу уточнюючі розрахунки до декларацій з податку на додану вартість за лютий, червень, липень 2012 року у відповідності до пункту 4.6.3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

З огляду на це, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодилася з висновками апеляційного суду, який дійшов висновку про відсутність порушення позивачем приписів підпунктів 198.1 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, підтверджено наявними в матеріалах справи податковими накладними, які оформлені належним чином.

У рішенні ж Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014 у справі № 2а-15834/12/2670 (№ К/800/34533/13 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), на яке посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, зазначено, що судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту за липень 2011 року у розмірі 53 171,00 грн. та за березень 2012 року у розмірі 47 190,00 грн., у той час, як до складу податкового кредиту відображеного в декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року включено від'ємне значення за липень 2011 року у розмірі 237 868,00 грн. та за березень 2012 року у розмірі 48 023,00 грн. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем завищено в декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року від'ємне значення на загальну суму 185 530,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що у викладених випадках відсутня подібність правовідносин, оскільки обставини кожної конкретної справи різні.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області у допуску справи № 803/1549/13-а (№ 11132/13/876 - номер справи у Вищому адміністративному суді України) до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.02.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. ЛосєвСудді(підпис)Л.І. Бившева (підпис)В.В. Кошіль (підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров