Ухвала суду № 38387312, 03.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/28130/12

№ К/9991/28130/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012

у справі № 2а-18063/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Група Рост»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (ДПІ)

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа»

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 28.11.2011 № 0000962306/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 14.11.2011 № 612/23-6/34348339, про порушення позивачем норм пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України), а саме: завищення податкового кредиту у податковому обліку за червень 2011 року на загальну суму 259933,00 грн. за наслідками нікчемного правочину з ТОВ «Снайпер Медіа», у результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 259933,00 грн. у податковому обліку за червень 2011 року.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 № 0000962306/0 про збільшення позивачу грошового зобов`язання із податку на додану вартість у сумі 259933,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Снайпер Медіа» (виконавець) укладений договір від 05.05.2011 № 05-05/8 про поставку послуг з підбору персоналу.

З посиланням на виконання вказаного договору сторони підписали акти надання послуг на загальну суму 1559600,00 грн., виконавець виписав замовнику податкові накладні, на підставі яких останній сформував податковий кредит у податковому обліку за червень 2011 року та оплатив вказану вартість послуг.

Згідно з підпунктами 2.1.1. та 2.1.2 вказаного договору виконавець зобов`язується: здійснювати підбір персоналу, відповідно до кваліфікаційних вимог замовника в активних регіонах; забезпечити підбір та своєчасну заміну персоналу за письмовою вимогою замовника.

Підпунктом 2.2.4 договору передбачено обов`язок замовника інформувати виконавця про зміст заходів, що виконується персоналом.

За визначенням пункту 14.1.181 пункту 14.1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами першим та другим пункту 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення сум ПДВ, сплачених у вартості поставлених товарів (послуг), на включення до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції на основі оцінки наданих позивачем актів про надання послуг, звітів про надані послуги та виконані роботи, списків звільнених осіб та звітів до територіального відділу Пенсійного фонду України, враховуючи відсутність будь-якої деталізації вказаних послуг та персоналізації осіб, направлених виконавцем позивачу за умовами договору від 05.05.2011 № 05-05/8, а також врахувавши відсутність трудових ресурсів у виконавця (1 особа) та строк виконання поставлених послуг (акти виконаних послуг підписані з 07.06.2011 по 09.06.2011), зробив висновок про відсутність у вказаних документів значення первинного документу як доказу правомірності формування позивачем податкового кредиту та про недоведеність реального характеру поставки позивачу ТОВ «Снайпер Медіа» послуг із підбору персоналу.

Апеляційний суд, оцінюючи вказані докази, прийшов до протилежного висновку, вважаючи, що зазначені акти виконаних робіт, звіти про надані послуги та виконані роботи, у поєднанні зі списком звільнених осіб та звітів до територіального відділу Пенсійного фонду України свідчать про реальний характер поставки позивачу послуг із підбору персоналу ТОВ «Снайпер Медіа».

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитись.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга цієї статті).

Оцінка доказів судом першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, відповідає правилам оцінки доказів, встановленим ст.86 КАС України.

Так, оцінюючи надані позивачем акти надання послуг, звіти про надані послуги та виконані роботи, суд першої інстанції правильно вказав на те, що зміст цих документів зводиться лише до найменування послуг без персоніфікації осіб, яких віднайшли під час підбору персоналу, будь-якої деталізації кількості віднайденого персоналу; без визначення кваліфікації та посад осіб, яких підібрав виконавець на виконання договору; на відсутність в цих документах розкриття змісту кур`єрських послуг. Ці недоліки суд першої інстанції правильно оцінив як такі, що позбавляє такі документи значення первинних документів які підтверджують здійснення господарської операції, відтворюють її зміст. Крім того, враховуючи відсутність таких доказів, як то: копії документів, виконання яких вказано у вищенаведених звітах (накази, трудові договори, посадові інструкції та інше); письмових заявок позивача на підбір персоналу, як це передбачено пунктом 2.1.2 договору від 05.05.2011 № 05-05/8; а також наявності у розпорядженні ТОВ «Снайпер Медіа» одного працівника, що унеможливлює виконання роботи такого обсягу за термін часу з 07.06.2011 по 09.06.2011 (дати вказані в актах виконаних робіт та звітах), суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про недоведеність у судовому процесі факту поставки позивачу ТОВ «Снайпер Медіа» послуг із підбору персоналу. Приєднані до справи списки звільнених позивачем працівників та звіти, подані до територіального управління Пенсійного фонду України, суд першої інстанції в сукупності з наведеними вище доказами правильно оцінив як такі, що не є не безумовним підтвердженням поставки ТОВ «Снайпер Медіа» послуг із підбору персоналу.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з дотриманням вище наведених норм матеріального і процесуального права, у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2012 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош