Ухвала суду № 38387301, 26.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/800/32507/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Колосовського Ю.О., відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метаком» та Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2011

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012

у справі № 2а/0470/6530/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метаком»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0000832302/0 від 29.10.2010, № 0000842302/0 від 29.10.2010, № 0000832302/1 від 30.12.2010, № 0000842302/1 від 30.12.2010.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, № 0000832302/0 від 29.10.2010, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТАКОМ» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2010 року в частині суми 121 346,00 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0000842302/0 від 29.10.2010, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТАКОМ» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 3 880,80 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, № 0000832302/1 від 30.12.2010, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТАКОМ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в частині суми 121 946,00 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2011.

У свою чергу, відповідач, вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати, оскаржувані рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких наводить доводи законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.04.2007 по 30.04.2007 та з 01.09.2008 по 30.09.2008.

За результатами перевірки 25.10.2010 складено акт № 5275/23-5/32434071 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: підпунктів 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), який діяв, на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка іде у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, наступних податкових періодів за червень 2010 року у розмірі 700 994,00 грн.; підпунктів 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням від'ємного значення попереднього звітного періоду на 2 772,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000832302/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 700 994,00 грн. за декларацією з податку на додану вартість за червень 2010 року;

- № 0000842302/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 3 880,80 грн.

За результатами адміністративного оскарження, вказані податкові рішення, залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що заява позивача про повернення суми податку на додану вартість за квітень 2007 року, подана з пропуском встановленого статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими, з огляду на наступне.

Порядок повернення надміру сплаченого податку на додану вартість, до набрання 01.01.2011 сили Податковим кодексом України, регулювався Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу викладених норм вбачається, що підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено граничні строки для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування, однак ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів, якщо заява про таке відшкодування подана своєчасно.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року вказав податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 910,00 грн. та податковий кредит у сумі 138,00 грн. за наслідками операцій, що здійснювались на митній території України.

У пункті 18 розділу ІІІ вказаної податкової декларації зазначено, що позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість звітного (податкового) періоду склало 2 772,00 грн.

При цьому у пункті 23 розділу ІІІ податкової декларації вказано, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду склав 703 766,00 грн., а згідно пунктів 24, 25 залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми, яка підлягає сплаті до бюджету склав 700 994,00 грн. та зараховується у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Зазначений залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 703 766,00 грн. складався із сум податкового кредиту, які виникли в квітні 2007 року у сумі 579 048,00 грн. внаслідок імпорту устаткування, та у вересні 2008 року у сумі 121 946,00 грн. внаслідок отримання послуг від нерезидента.

Судами встановлено, що позивач своїм правом на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, вказаних сум податкового кредиту не скористався, та прийняв рішення про їх зарахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

У подальшому зменшення вказаних сум податкового кредиту відбулося в результаті здійснення позивачем операцій на митній території України та розмір його залишку підтверджується наявними у справі матеріалами.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок суду першої інстанції про законність використання позивачем свого права на зарахування суми податку на додану вартість, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.04.2007 по 30.04.2007, та з 01.09.2008 по 30.09.2008, у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, наступних податкових періодів, а саме за червень 2010 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, що прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метаком» задовольнити. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 у справі № 2а/0470/6530/11 скасувати.

3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 у справі № 2а/0470/6530/11 залишити в силі.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.