Ухвала суду № 38387283, 16.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/33348/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2012

у справі № 2а/0470/1085/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ольвіа" (далі - Товариство)

до Дніпропетровської митниці

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми «Р» від 08.12.2010 № 140.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 у позові відмовлено з тих мотивів, що за відсутності доказів використання імпортованих як внесок до статутного фонду автомобілів у господарській діяльності платника за фактом подальшої передачі таких автомобілів іншим особам такий платник повинен сплатити усі необхідні митні платежі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що за наявності колізії у правовому регулюванні спірних правовідносин рішення повинно прийматися на користь платника, як це передбачено пунктом 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду вимогам чинного законодавства, Дніпропетровська митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі правильне та вмотивоване рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Дніпропетровської митниці виходячи з такого.

Судами під час розгляду справи встановлено, що відповідачем було проведено перевірку стану дотримання Товариством законодавства з питань митної справи за період з 01.01.2008 по 30.06.2010, оформлену актом від 21.09.2010 № 14/10/110000005/32448517. Під час цієї перевірки контролюючим органом було виявлено, що у перевіреному періоді позивач імпортував на митну територію України іноземні інвестиції - легкові автомобілі, як внесок до статутного фонду Товариства. З огляду на те, що відповідні транспортні засоби у господарській діяльності позивача не використовувалися та були передані у користування третім особам за договорами найму Товариству було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 21375,96 грн. (у тому числі 14250,64 грн. за основним платежем та 7125,32 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

Відповідно до частини п'ятої цієї ж статті Закону якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Разом з тим на час ввезення Товариством транспортних засобів на митну територію України діяли положення Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», який спрямований на захист конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, створеними без залучення коштів або майна (майнових чи немайнових прав) іноземного походження, та суб'єктами підприємницької діяльності, створеними за участю іноземного капіталу, забезпечення державного захисту вітчизняного виробника та конституційних прав і свобод громадян України.

Офіційне тлумачення положень частини першої статті 5 цього Закону та частини першої статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» надав Конституційний Суд України (Рішення від 29 січня 2002 року № 1-рп/2002), який дійшов таких висновків.

З дня набуття чинності частиною першою статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» спеціальне законодавство та державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які діяли на момент реєстрації інвестицій і підлягали застосуванню на вимогу іноземного інвестора на підставі гарантій від зміни законодавства, застосовуються у межах, передбачених статтею 3 цього Закону та статтею 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Положення частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Таким чином, Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», який прийнятий пізніше, ніж Закон України «Про режим іноземного інвестування», припинив пільги для підприємств з іноземними інвестиціями.

Водночас згідно з положенням пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.

Метою вказаного Закону є стимулювання виробництва автомобілів в Україні та недопущення випадків ухилення від оподаткування при їх ввезенні чи продажу. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» та Закон «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» взаємопов'язані щодо припинення податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями, зокрема при ввезені в Україну автомобілів.

Згідно з положеннями статей 3, 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи, що, зокрема, включає митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням податків і зборів, покладається на митні органи України.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати податків і зборів при відчуженні автомобілів, які були попередньо ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків та зборів, контроль за сплатою яких здійснюють митні органи.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 29.01.2002 № 1-рп/2002, застосування до підприємств з іноземними інвестиціями національного режиму валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідає взятим Україною за зазначеними договорами міжнародним зобов'язанням.

На підставі цього колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що вимоги пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» поширюються на підприємства з іноземними інвестиціями у разі передачі в найм майна, яке ввезене в Україну без сплати мита як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства, що обумовлює правомірність оспорюваного донарахування.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі спору як незаконно скасоване.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2012 у справі № 2а/0470/1085/11 скасувати.

3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2а/0470/1085/11 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько