Ухвала суду № 38387253, 22.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року м. Київ К/800/50354/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Муравйов О.В. Сірош М.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р.

у справі № 820/4520/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕП СТАР»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕП СТАР» (далі - позивач, ТОВ «ЕП СТАР») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0001262201 від 29.05.13 року та № 0001272201 від 29.05.13 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ЕП СТАР», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕП СТАР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 06.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 1669/22.1-07 від 16.05.2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, яке полягало у зменшенні податку на додану вартість на загальну суму 510118 грн. та завищенні залишку від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 75347 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001262201 від 29.05.13 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 637 648,00 грн., з яких за основним платежем - 510118,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 127530 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001272201 від 29.05.13 року про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 75347,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СДТ-СТАЛЬ» (як постачальником) укладено договір поставки товарів № 83 від 01.05 2013 року. Згідно п 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві Лінію з екструдуванню міді на базі Conform S315 у строки та на умовах, встановлених в договорі, а покупець зобов'язується оплатити вартість товару і прийняти його відповідно до умов договору.

Зазначена господарська операція з придбання ТОВ «ЕП СТАР» товарів підтверджена первинними документами, а саме: договором № 83 від 01.05 2013 року; податковою накладною №17 від 20.03.2012 року; видатковою накладною № РН-0000047 від 20.03.12 р. на суму 2754720,00 грн.; накладною на переміщення товару, за якою здійснювалося отримання та оприбуткування товару на склад. Оплата за отриманий товар за договором № 83 від 01.05 2013 року була проведена в повному обсязі на суму 2754720,00 у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Крім того, при здійсненні поставки за вказаним договором товарно-транспортна накладна не складалася, оскільки товар знаходився на складі за адресою м. Харків пр. Московський, 275, який орендували ТОВ «ЕП СТАР» (договір суборенди № 59 від 01.02.2012 р.) і постачальник ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» (договір суборенди №5 від 01.04.2011 року). Товар був облікований на підприємстві, що підтверджено накладною на переміщення № ПМ-00000056 від 20.03.2012р., карткою рахунку 104.

Також судами встановлено, що між позивачем (як покупцем) та ПАТ «Одескабель» (як постачальником) укладено договір поставки товарів № 511 від 05.06.2012 року, згідно з яким було придбано мідну катанку та виписано податкову накладну №1040 від 27.07.2012 року на суму 320000,00 грн., в тому числі ПДВ - 53333,00 грн.

З акта перевірки вбачається, що до складу податкового кредиту помилково двічі віднесено податок на додану вартість по вказаній накладній у серпні 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2012 року, в якій відображено податковий кредит в розмірі 603526 грн. та згідно реєстру виданих та отриманих накладних за порядковим № 23 включено податкову накладну №1040 за датою виписки 30.07.2012 р.

У відповідності до п. 201.15 ст. 201 ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Згідно п. 1 Наказу ДПАУ № 1002 від 24.12.2010р. «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення» реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних. Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

З реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року вбачається, що позивачем виправлено виявлену помилку у вказаному реєстрі за вказаною податковою накладною в частині визначення дати виписки податкової накладної, що підтверджено вчиненими записами під № 85,86.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «ЕП СТАР» (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електромашхолдінг» (як виконавцем) укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини № 03 від 25.06.2012 року. На виконання умов вказаного договору були виконані роботи по переробці катанки мідної в мідну шину, що підтверджено актами надання послуг а саме: №2 від 01.09.2012 року, №3009/1 від 30.09.2012 року, акт №3110/1 від 31.10.2012 року. Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками. На виконання зазначеного договору було виписано податкову накладну № 1 від 31.10.2012р. на суму ПДВ 73011,90 грн.

Як вбачається з акта перевірки, до складу податкового кредиту за грудень 2012 р. віднесено податок на додану вартість по придбаним ТМЦ у ТОВ «Електромашхолдінг» за податковою накладною № б/н від 31.10.2012 р. на суму ПДВ 73011,90 грн., яка виписана з порушенням вимог податкового законодавства.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної;б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

У відповідності до п.п. 12.4-12.6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011, № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» встановлено порядок заповнення відповідних граф податкової накладної, а саме : у графі 5 - одиниця виміру товарів/послуг - грн, шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо; у графі 6 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг. У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 6 указується: «послуга/проценти тощо»; у графі 7 - ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість.

Проте з податкової накладної № 1 від 31.10.2012 р., виписаної ТОВ «Електромашхолдінг», вбачається, що в графі порядковий номер зазначено « 1», у графі 3 зазначено «послуги з переробки катанки мідної в мідну шину в асортименті», в графі 5 зазначено - «кг», в графі 6 зазначено відповідну кількість - 53163,00, а в графі 7 зазначено ціну за одиницю.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді О.В. Муравйов

М.В. Сірош