Ухвала суду № 38387247, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/9991/18882/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011

у справі № 2-а-15168/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДР ОІЛ ТРЕЙД»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ від 12.07.2010 № 0000252310/0, від 17.09.2010 № 0000252310/1, від 12.07.2010 № 0000262310/0, від 17.09.2010 № 0000262310/1.

У касаційній скарзі Нововодолазька МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.06.2010 за № 1587/23-0-33/33709542, про порушення норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищення валових витрат на 728915,00 грн. у податковому обліку за ІІІ квартал 2008 року та податкового кредиту у податковому обліку за липень, серпень, вересень 2008 року на загальну суму 145783,00 грн. за наслідками нікчемного правочину щодо поставки позивачу ТОВ «Агро «Ківлад-2008» паливно-мастильних матеріалів, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 182228,00 грн. у податковому обліку за ІІІ квартал 2008 року та податок на додану вартість у сумі 145783,00 грн. у податковому обліку за лютий 2009 року. Висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Агро «Ківлад-2008», який став підставою для висновку про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками таких господарських операцій, зроблений податковим органом з огляду на відсутність на балансі ТОВ «Агро «Ківлад-2008» складських та виробничих приміщень, транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів, необхідних для виконання поставки позивачу паливно-мастильних матеріалів, відсутністю вказаної юридичної особи за своїм місцезнаходженням

За наслідками висновків акту перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.07.2010 № 0000252310/0, від 17.09.2010 № 0000252310/1 про донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток у сумі 273342,00 грн., у тому числі: 182228,00 грн. - за основним платежем та 91114,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 12.07.2010 № 0000262310/0, від 17.09.2010 № 0000262310/1 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 218674,50 грн., у тому числі: 145783,00 грн. - за основним платежем та 72891,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Агро «Ківлад-2008» (продавець) укладений договір купівлі-продажу від 01.07.2008 № 01/07-08 щодо поставки позивачу паливно-мастильних матеріалів, за наслідками якого продавець виписав позивачу видаткові та податкові накладні, а позивач відповідно сплатив вартість товару та на підставі вказаних документів витрати на придбання товару відніс до складу валових витрат, а суми ПДВ у його ціні - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме: копій договору купівлі-продажу від 01.07.2008 № 01/07-08, видаткових та податкових накладних (а.с. 84-108), квитанцій до прибуткових касових ордерів як підтвердження оплати отриманого позивачем товару (а.с. 119-132), договору про надання послуг перевезення від 02.01.2008 № 2, який укладений позивачем із приватним підприємцем ОСОБА_4, та актів приймання-передачі виконаних робіт до нього (а.с. 133-136), наданих позивачем на підтвердження отримання послуг щодо транспортування паливно-мастильних матеріалів, а також доказів подальшої реалізації позивачем отриманого від ТОВ «Агро «Ківлад-2008» товару (копії видаткових накладних, довіреностей на отримання цінностей, копії Z - звіту (а.с.141-174)), оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про реальний характер поставки позивачу ТОВ «Агро «Ківлад-2008» паливно-мастильних матеріалів, а отже і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за їх наслідками.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош