Ухвала суду № 38387113, 22.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року м. Київ К/800/44942/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Муравйов О.В. Сірош М.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 р.

у справі № 2а-1870/8551/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпартнер»

до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпартнер» (далі - позивач, ТОВ «Будпартнер») звернулось до суду з позовом до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області (далі - відповідач, Роменська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Роменської ОДПІ від 19.07.2012 № 0000352301, № 0000362301 та від 28.09.2012 № 0000442301.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 р. постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Роменська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Роменською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Будпартнер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 07.07.2012 р. № 233/2201/32429803.

В акті перевірки зазначено порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді на загальну суму 228 481,80 грн.; пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9. п.139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальною сумою 134 162,08 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено про безтоварний характер та нікчемність договорів підряду та угод купівлі-продажу між позивачем та контрагентами: ТОВ «Пегас 2009», ТОВ «Каліопс», ТОВ «БВТФ «Стандарт», ТОВ «Новобудова інвест», ПП «Рубін», ТОВ «Простір електроніки СО».

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: від 19 липня 2012 року № 0000352301 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 134 162, 08 грн., у тому числі за основним платежем - 134 162, 08 грн., та № 0000362301 за платежем податок на додану вартість на суму 276 668, 42 грн., у тому числі за основним платежем - 228 481, 80 грн., за штрафними санкціями - 48 186, 62 грн.

Не погодившись з винесеними Роменською ОДПІ податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із скаргою до ДПС у Сумській області.

За результатами розгляду первинної скарги ДПС у Сумській області прийнято рішення від 28 вересня 2012 року № 14386/10/10-105-238/256/ск, первинну скаргу позивача залишено без задоволення. Крім того, у податковому повідомленні-рішенні № 0000362301 від 19 липня 2012 року збільшено штрафну санкцію на суму 29 166,67 грн.

28.09.2012 року Роменською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 №0000442301, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 29 166, 67 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Пегас 2009» у квітні 2011 року здійснювались операції з поставки будівельних матеріалів - металевої опалубки, кількість, найменування та ціна якої була визначена у рахунку-фактурі №11/04-28 від 28.04.2011 року.

Реальність здійснення зазначеної операції підтверджено: видатковою накладною №66 від 29.04.2011 року, податковою накладною №66 від 29.04.2011, платіжним дорученням №115 від 13.05.2011. Товар був використаний у господарській діяльності позивача.

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Каліопс» у червні 2011 року здійснені на підставі договору поставки №1606-1 від 16.06.2011 року, за умовами якого ТОВ «Каліопс» поставляє покупцю (ТОВ «Буд партнер») продукцію у номенклатурі, кількості, комплексності та по цінах, вказаних в рахунках фактурах, а покупець, у свою чергу, приймає у власність будівельні матеріали та зобов'язується своєчасно оплатити повну вартість на умовах договору.

Реальність здійснення зазначеної операції підтверджено: видатковою накладною №38 від 16.06.2011 року, податковою накладною №38 від 16.06.2011, платіжним дорученням №303. В подальшому зазначені будівельні товари були використані у господарській діяльності позивача.

22 червня 2009 року позивачем у ТОВ «БВТФ «Стандарт» було придбано будівельні товари: щебінь, пісок, цемент та ін. на суму 40086,38 грн.

Реальність здійснення зазначеної операції підтверджено: видатковою накладною №062203 від 22.06.2009; податковою накладною №062203 від 22.06.2009. В подальшому зазначені будівельні товари були використані у господарській діяльності позивача.

Крім того, у ПП «Рубін» позивачем було придбано пісок на суму 4033,33 грн. Реальність здійснення зазначеної операції підтверджено: видатковими накладними від 29.10.2010 №РН-111, №РН-112 від 29.10.2010, №РН-3 від 31.01.2011, податковими накладними: від 29.10.2010 № 189, від 29.10.2012 № 190 та від 31.01.2011 № 4. Товар був використаний у господарській діяльності позивача під час виконання робіт щодо будівництва.

01.11.2010 між позивачем та ТОВ «Новобудова інвест» було укладено договір підряду №1/11 по виконанню штукатурних робіт у житловому шестиповерховому двадцяти восьми квартирному будинку по вул. Руденка, 8Г в м. Ромни.

Реальність здійснення зазначеної операції підтверджено: податковою накладною №113029 від 30.11.2010, рахунком №30/11-29 від 30.11.2010, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року №193_2-1_ПД_КБ-3 по виконанню штукатурних робіт по побудові, актом виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року №193_2-1_ПД_КБ-2, платіжним дорученням №55 від 11.03.2011 року.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Простір електроніки СО» здійснювались на підставі договору підряду №4/10-11 від 03.10.2011, за умовами якого ТОВ «Простір електроніки СО» (підрядник) прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по будівництва фундаменту ФМС-1 під ємкість для зберігання соняшника в с. Вирішальне, а ТОВ «Будпартнер» (замовник) зобов'язалось прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором.

Виконання робіт за вказаним договором підтверджено актом №337-2-1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року. За наслідками цієї операції ТОВ «Простір електроніки СО» було виписано на користь позивача податкову накладну №12 від 31.10.2011. Розрахунки між сторонами за даною поставкою здійснені у повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням.

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Простір електроніки СО» у жовтні 2011 року здійснювались на підставі договору підряду та №3/10-11 від 03.10.2011 року, за умовами якого ТОВ «Простір електроніки СО» (підрядник) прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по будівництву фундаменту під силос 220 №4, під авторозвантажувач УАРГ-16, бункер пересипу, 32 вентилятори у с. Юсківці, позивач зобов'язався прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються договором.

Виконання робіт за вказаним договором підтверджено: актом №330-2-1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року на фундамент під силос 220 №4, актом приймання виконаних підрядних робіт №331-2-1 фундамент під авторозвантажувач У-АРГ-16 за жовтень 2011 року, актом приймання виконаних підрядних робіт №332-2-1 на фундамент під бункер пересипу за жовтень 2011 року, актом приймання виконаних підрядних робіт №333-2-1 за жовтень 2011 року на фундамент під 32 вентилятори, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року.

За наслідками цих операцій ТОВ «Простір електроніки СО» виписано позивачу податкову накладну №13 від 31.10.2011. Розрахунки між сторонами за виконані роботи здійснені у повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для віднесення витрат до складу валових та нарахування податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області відхилити.

2.Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді О.В. Муравйов

М.В. Сірош