Ухвала суду № 38387069, 17.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року м. Київ К/800/9788/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Розваляєвої Т.С.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у адміністративній справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області до ДП «Підприємство Мічурінської виправної колонії Управління державної пенетенціарної служби України в Донецькій області (№57)» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області звернулося до суду з позовом, відповідно до якого просило стягнути з ДП «Підприємство Мічурінської виправної колонії Управління державної пенетенціарної служби України в Донецькій області (№57)» 23618,93 грн. заборгованості зі сплати пені.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач своєчасно не сплатив страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим йому нараховані штрафні санкції у вигляді пені.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на підставі посвідчення №93 від 25.10.2013 року була проведена перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ДП «Підприємство Мічурінської виправної колонії Управління державної пенетенціарної служби України в Донецькій області (№57)» страхових внесків до Фонду та їх витрачання за період з 01.04.2012 року по 30.09.2013 року.

За результатами проведеної перевірки позивачем виявлено порушення сплати страхових внесків, про що складено акт № 93 від 28.10.2013 року та нараховано пеню в розмірі 23618,93 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час нарахування зазначеної пені втратила чинність норма закону, яка передбачала таке стягнення, оскільки з 1 січня 2011 року частину другу статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» скасовано відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду зі страхувальника стягується пеня згідно із законом. Із набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена вище норма матеріального права була скасована.

З 1 січня 2011 року на підставі постанови правління Фонду від 30.11.2010 №31 втратила чинність і Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затверджена постановою правління Фонду від 12.07.2007 №36, відповідно до якої відділення Фонду виявило порушення порядку сплати страхових внесків.

У той же час, відповідно до абзацу шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за органами Фонду збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій (пені) за несплату заборгованості зі страхових внесків, яка виникла до 1 січня 2011 року.

Зазначена позиція суду касаційної інстанції узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24 грудня 2013 року у справі № 21-446а13.

Проте, як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з самого акту перевірки, заборгованість у відповідача зі сплати пені у розмірі 23618,93 грн. виникла у період після 01.01.2011 року, оскільки перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ДП «Підприємство Мічурінської виправної колонії Управління державної пенетенціарної служби України в Донецькій області (№57)» страхових внесків до Фонду та їх витрачання проводилась за період 01.04.2012 року по 30.09.2013 року.

Колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання заявника касаційної інстанції на те, що заборгованість виникла на момент початку періоду, що перевірявся, так як зазначена недоїмка зі сплати страхових внесків вже обліковувалась за відповідачем згідно з попереднім актом перевірки, оскільки зазначене не підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, зважаючи на обставини, встановлені судами на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області - залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: