Ухвала суду № 38387048, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2014 р. м. Київ К/800/42090/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Цюрупа Д. А. Цюрупа Д. А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства доходів і зборів України та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової службина постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 рокуу справі№ 826/5970/13-аза позовомСпільного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтінг»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, Міністерства доходів і зборів Українипровизнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі № 826/5970/13-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року апеляційну скаргу Спільного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтінг» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі № 826/5970/13-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов Спільного товариства з обмеженою з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтінг» задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби щодо визначення статусу Спільного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтінг» як такого, що не знаходиться за фактичним місцем знаходження. Зобов'язано Міністерство доходів і зборів України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, відправлені засобами електронного зв'язку Спільним Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтінг» № 9 від 14.01.2013 року, № 10 від 14.01.2013 року, № 12 від 15.01.2013 року, № 13 від 15.01.2013 року, № 19 від 22.01.2013 року, № 21 від 23.01.2013 року, № 23 від 24.01.2013 року, № 24 від 24.01.2013 року, № 14 від 08.02.2013 року, № 15 від 08.02.2013 року, № 16 від 11.02.2013 року, № 17 від 11.02.2013 року, № 19 від 11.02.2013 року, № 11 від 12.03.2013 року, № 12 від 13.03.2013 року, № 16 від 18.03.2013 року, № 17 від 19.03.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, Міністерство доходів і зборів України звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 93 Цивільного кодексу України, п. 42.5 ст. 45, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 159, 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Державна податкова інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби також оскаржила в касаційному порядку судові рішення у справі. Стверджуючи про порушення судами норм матеріального права, а саме: ст. 93 Цивільного кодексу України, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в позові.

В запереченнях на касаційні скарги позивач з вимогами та доводами скаржників не погоджується, просить залишити в силі постанову апеляційного суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.11.2012 року між Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби та Спільним Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтінг» укладено договір № 201120121 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДРС засобами телекомунікаційного зв'язку.

У період з січня по квітень 2013 року, позивачем у електронному вигляді до податкового органу були направлені податкові накладні № 9 від 14.01.2013 року, № 10 від 14.01.2013 року, № 12 від 15.01.2013 року, № 13 від 15.01.2013 року, № 19 від 22.01.2013 року, № 21 від 23.01.2013 року, № 23 від 24.01.2013 року, № 24 від 24.01.2013 року, № 14 від 08.02.2013 року, № 15 від 08.02.2013 року, № 16 від 11.02.2013 року, № 17 від 11.02.2013 року, № 19 від 11.02.2013 року, №11 від 12.03.2013 року, № 12 від 13.03.2013 року, № 16 від 18.03.2013 року, № 17 від 19.03.2013 року, № 16 від 18.04.2013 року, № 18 від 19.04.2013 року, № 3 від 08.05.2013 року для реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до квитанцій № 1 від 22.01.2013 року, 23.01.2013 року, 28.01.2013 року, 31.01.2013 року, 14.02.2013 року, 13.03.2013 року, 25.03.2013 року, 24.04.2013 року, 29.04.2013 року та 14.05.2013 року, позивачу у прийнятті поданих ним податкових накладних було відмовлено. Причину відмови у квитанціях зазначено: «Помилка - місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Спільне Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтінг» звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби щодо відмови в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, виписаних Спільним Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтінг» № 9 від 14.01.2013 року, № 10 від 14.01.2013 року, № 12 від 15.01.2013 року, № 13 від 15.01.2013 року, № 19 від 22.01.2013 року, № 21 від 23.01.2013 року, № 23 від 24.01.2013 року, № 24 від 24.01.2013 року, № 14 від 08.02.2013 року, № 15 від 08.02.2013 року, № 16 від 11.02.2013 року, № 17 від 11.02.2013 року, № 19 від 11.02.2013 року, № 11 від 12.03.2013 року, № 12 від 13.03.2013 року, № 16 від 18.03.2013 року, № 17 від 19.03.2013 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні відправлені засобами електронного зв'язку Спільним Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтінг» (№ 9 від 14.01.2013 року, № 10 від 14.01.2013 року, № 12 від 15.01.2013 року, № 13 від 15.01.2013 року, № 19 від 22.01.2013 року, № 21 від 23.01.2013 року, № 23 від 24.01.2013 року, № 24 від 24.01.2013 року, № 14 від 08.02.2013 року, № 15 від 08.02.2013 року, № 16 від 11.02.2013 року, № 17 від 11.02.2013 року, № 19 від 11.02.2013 року, № 11 від 12.03.2013 року, № 12 від 13.03.2013 року, № 16 від 18.03.2013 року, № 17 від 19.03.2013 року.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що ні Податковий кодекс України, ні вищезазначений Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року, ні будь-який інший нормативно-правовий акт не конкретизують помилок, виявлення яких унеможливлює реєстрацію податкової накладної. Зазначена відсутність законодавчого регулювання підстав можливого повернення податкової накладної суттєво порушує права платника податку. Проте, враховуючи п. 8 вказаного Порядку, суд дійшов висновку, що особою, яка має відповідати за відмову у реєстрації податкових накладних позивача, є Державна податкова служба України, до якої, згідно з пунктом 1 Порядку і здійснюється подання податкової накладної в електронній формі.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 11 Підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість-продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у наведений строк надіслав податкову накладну для реєстрації в ЄРПН.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Цим же пунктом визначено, що порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно із п. 8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року, для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

З наведеного вбачається, що особою, яка має відповідати за відмову у реєстрації податкових накладних позивача, є Державна податкова служба України, до якої згідно з пунктом 1 Порядку і здійснюється подання податкової накладної в електронній формі.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про залучення співвідповідачем Міністерства доходів і зборів України з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вимог до Міністерства доходів і зборів України серед вищезазначених позивачем не наведено.

Заява товариства про збільшення позовних вимог та уточнення підстав позову, яка містить вимогу про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби щодо відмови в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, виписаних Спільним Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтінг», також була вірно відхилена судом першої інстанції, оскільки була подана з порушенням положень ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України після початку судового розгляду у справі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки встановив відсутність підстав для визначення статусу Спільного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтінг» як такого, що не знаходиться за фактичним місцем знаходження та подальшої відмови в реєстрації податкових накладних.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем є особа, до якої звернено вимоги позивача.

Залучаючи Міністерство доходів і зборів України в якості другого відповідача, суд апеляційної інстанції зазначене не врахував та не спростував доводи місцевого адміністративного суду про те, що товариством вимоги до Міністерства не заявлялись.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про часткове задоволення позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України задовольнити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року у справі № 826/5970/13 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі № 826/5970/13 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак