Постанова № 38387036, 08.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року 13:31Справа № 808/406/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради до Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції про скасування рішення № 316 від 21 жовтня 2013 року про застосування фінансових санкцій,

за участю представників:

від позивача - Анікіної О.І. (дов. № б/н від 02.01.2014),

Ямпольського О.Л. (дов. б/н від 07.02.2014),

від відповідача - Шалдирван Н.В. (дов. № 07-10-3697 від 29.11.2013), -

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (далі позивач, Комунальна установа «ЗОКЛ») звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції (далі відповідач), в якому просить суд скасувати рішення відповідача про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності №316 від 21.10.2013.

Позивач вважає у позові, що відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки Комунальною установою «ЗОКЛ» були виконані всі необхідні дії, спрямовані на виконання покладених на неї зобов'язань щодо своєчасного перерахування коштів.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позові та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. Свою позицію представник відповідача обґрунтував висновками акту перевірки №230193000354 від 10.10.2013 на підставі якого прийняте оскаржуване позивачем рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

У період з 07.10.2013 по 10.10.2013 відповідачем була проведена перевірка Комунальної установи «ЗОКЛ» з питань дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних страхових коштів. За наслідками цієї перевірки відповідачем складений акт №230193000354 від 10.10.2013 (далі акт перевірки).

Згідно розділу 4.3 акта перевірки відповідачем було виявлено порушення ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240-ІІІ від 18.01.2001 та п. 4.13 Порядку №12 від 25.02.2009, а саме: часткова вартість за санітарно-курортні путівки, що була внесена застрахованими особами в касу установи після 11.06.2013 в сумі 12201 грн., не перерахована на поточний рахунок Фонду протягом трьох банківських днів.

21 жовтня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняте рішення №316, яким до позивача були застосовані фінансові санкції за несвоєчасне перерахування коштів, у загальному розмірі 2125 грн. 04 коп.

Не погоджуючись із нарахуванням такої фінансової санкції позивач звернувся зі скаргами до Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Однак, рішеннями №06-14-3496 від 12.11.2013 та №276 від 16.12.2013, скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення №316 від 21.10.2013 без змін.

17 січня 2014 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про скасування рішення відповідача №316 від 21.10.2013.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240-ІІІ від 18.01.2001 (далі Закон №2240-ІІІ).

Частиною 1 ст. 22 Закону №2240-ІІІ визначено, що часткова плата за путівки на санаторно-курортне лікування перераховується страхувальниками до органу Фонду, який надав путівку, в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Згідно п. 4.13 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 за №12 (далі Порядок №12), часткова оплата вартості путівки до санаторію вноситься до каси страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи, а при відсутності каси - через установу банку на транзитний рахунок органу Фонду за місцем обліку страхувальника. Часткова оплата вартості путівки до санаторію-профілакторію вноситься до каси підприємства, на утриманні якого перебуває цей санаторій-профілакторій.

Сума оплати часткової вартості путівки, внесена застрахованою особою до каси, має бути перерахована на транзитний рахунок робочого органу Фонду протягом трьох банківських днів після її внесення.

При вирішенні питання про правомірність стягнення штрафних санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності позивача складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Судом з'ясовано, що позивачем до Управління Державної казначейської служби у Комунарському районі м. Запоріжжя, з яким укладено договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування, були направлені платіжні доручення №2557 від 11.07.2013 на суму 1638 грн., №2558 від 11.07.2013 на суму 1100 грн. 40 коп., №2559 від 1100 грн. 40 коп., №2560 від 11.07.2013, №2561 від 11.07.2013 на суму 1121 грн. 40 коп., №2562 від 1092 грн., №2705 від 25.07.2013 на суму 1041 грн. 60 коп., №2706 від 25.07.2013 на суму 1113 грн., №2707 від 25.07.2013 на суму 1066 грн. 80 коп., №2840 від 05.08.2013 на суму 1150 грн. 80 коп., №2841 від 05.08.2013 на суму 1113 грн., №2941 від 20.08.2013, щодо перерахування на розрахунковий рахунок відповідача часткової вартості за санітарно-курортні путівки, яка була внесена застрахованими особами в касу Комунальної установи «ЗОКЛ» 11.07.2013, 25.07.2013, 05.08.2013 та 20.08.2013 відповідно. Однак, ці кошти у строк, визначений п. 4.13 Порядку №12, на розрахунковий рахунок відповідача перераховані не були. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Як свідчать наявні у справі листи начальника УДКС України в Комунарському районі м. Запоріжжя від 13.11.2013 за №03-08/226-2138 та №03-08/1226-2138, не перерахування таких коштів пов'язано із відсутністю коштів на субрахунку єдиного казначейського рахунку.

Отже, судом під час розгляду справи з'ясовано, що часткова вартість за санітарно-курортні путівки, яка була внесена застрахованими особами в касу Комунальної установи «ЗОКЛ» після 11.06.2013, не була своєчасно перерахована на рахунок відповідача у зв'язку із обставинами, незалежними від позивача.

З огляду на наведене, суд вважає, що у даному випадку позивачем були вжиті всі можливі та залежні від нього дії, спрямовані на дотримання вимог ч. 1 ст. 22 Закону № 2240-ІІІ та п. 4.13 Порядку №12, тобто на своєчасне перерахування на рахунок відповідача часткової вартості за санітарно-курортні путівки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення №316 від 21.10.2013 про застосування фінансової санкції прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, з настанням несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів позивача, а відтак підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 1, 2 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

На підставі викладеного, керуючись статтею 158, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення № 316 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, винесене Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 21 жовтня 2013 року.

Судові витрати у розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) грн. присудити на користь Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 02006716) з Державного бюджету Ленінського району міста Запоріжжя.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк (з дня отримання копії постанови), апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Татаринов.