Рішення № 38386073, 22.04.2014, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/403/13-ц

Провадження №: 2/0343/56/14

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2014 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої судді - Монташевич С. М.,

секретаря - Менделяк А. І.,

з участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення збитків, завданих нестачею товаро-матеріальних цінностей,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду у розмірі 103577,00 грн. та судові витрати

Свої вимоги мотивує тим, що з 01 липня 2010 року між ним та ОСОБА_5 укладено трудовий договір, згідно якого ОСОБА_5 зобов'язаний виконувати роботу продавця. Також 01 липня 2010 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та додаток до договору про видачу ключів, згідно якого відповідач зобов'язаний опломбовувати і закривати склад, де знаходилися товаро-матеріальні цінності.

17 січня 2013 року згідно наказу №1 була проведена інвентаризація товаро-матеріальних цінностей. Під час проведення інвентаризації виявлено значну пересортицю ТМЦ, нестачу ТМЦ на загальну суму 179781,40 грн., а також лишки ТМЦ на суму 75204,09 грн. Сума недостачі становить 103577,00 гривень, про що складено акт №1. Продавець підтвердив, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи подані до бухгалтерії і всі грошові кошти здані в касу, також підтвердив, що товарно-матеріальні цінності знаходилися на його матеріальному зберіганні. Щодо виявленої недостачі і пересортиці товарно-матеріальних цінностей просив дати час, щоб знайти помилку.

Шукаючи можливу помилку, продавцю було видано звіт бухгалтерії по руху кожного окремого товару, якого не вистачало.

У виявленій недостачі не вистачало великої кількості цементу, клею для плитки «Церезіт» та штукатурки Гр. пласт. Продавцеві запропоновано звірити рух (прихід-розхід) по даних товарах. Проте ОСОБА_5 під час повторної перевірки документів нічого знайти не зміг, про що складено акт № 1/а. В поясненнях щодо виявленої недостачі товаро-матеріальних цінностей продавець ОСОБА_5 написав, що зобов'язуєтся оплатити дану недостачу, якщо не знайде, кому міг видати ТМЦ.

Після цього було прийнято рішення зробити повторну інвентаризацію шляхом передачі ТМЦ іншому продавцеві, так як можливо щось було пропущено при перерахунку ТМЦ. Та дана передача ТМЦ тільки підтвердила попередню інвентаризацію ТМЦ.

30.01.2013 року ОСОБА_5 написав заяву про те, щоб дати йому тиждень для повторної звірки всіх прихідних та розхідних накладних. Після чого на роботу не з»являвся, в телефонному режимі повідомив, що нічого знайти не може і зобов'язується повністю погасити нестачу товаро-матеріальних цінностей до 04 лютого 2013 року. Проте ніякого погашення нестачі не відбулося по даний час. Також відповідач не повідомляв про знайдення помилок в бухгалтерських документах. Всі первинні документи про прихід та розхід товару в матеріально-відповідальної особи ОСОБА_5 є на руках.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, зіславшись на вищевикладені обставини. Додатково пояснили, що ОСОБА_5 працював продавцем, на якого була покладена повна матеріальна відповідальність. При інвентаризації ОСОБА_5 був присутній і пояснював, що пересортиця допущена у зв"язку з його неуважністю. Просив надати час звірити все по документах. Проте на складі був безлад. Ними були виявлені цілі палети матеріалу, в середину якого був поскладаний інший - дешевший товар, а зверху прикрито дорогим. Все це могло свідчити про те, що ОСОБА_5 зробив це умисно, щоб перекрити недостачу. Після першої інвентаризації вони надали відповідачу перелік матеріалів, яких не вистачало. Він провів свою звірку і написав, що з недостачею згідний.

Після передачі ТМЦ від ОСОБА_5 до нового працівника, під час якої перерахунок товару (інвентаризація) проводився більшою кількістю людей, недостача на туж саму суму також підтвердилася і вони повторно давали час ОСОБА_5, щоб виявити помилки. Готові були його вислухати, проте він не приходив, а на телефонні дзвінки його дружина відповідала, що помилок по документах знайти не можуть і оплатять недостачу.

Наявність лишків, які, з пояснень ОСОБА_5, залишені йому на зберігання, зазначено у переліку товарів, наданих ним у травні. У січні лишків не виявлено. ОСОБА_5 плиту однієї товщини продавав за ціною іншої плити, тобто у нього дешевшої плити не вистачало, а дорожчої був надлишок. Візуально між ними різниці не видно, щоб це виявити, потрібно плиту вимірювати мікрометром.

Про отримання матеріалів є прихідні накладні. Щомісячно ОСОБА_5 роздруковується звіт по приходу. Взаємозвірка між ними проводилася кожен день. Якщо виявлялися розбіжності, він усно пояснював про причини, і вони вірили йому.

Будь-яких доказів про неправильність проведеної інвентаризації, допущені при її проведенні помилки відповідач суду не надав, особисто був присутній під час проведення інвентаризації, брав у ній участь, користуючись при цьому своїми записами про облік товару, який він вів, пояснення писав без будь-якого тиску, не заперечував щодо передачі йому, як матеріально-відповідальній особі ТМЦ, недостача яких виявлена. Факт наявності недостачі не заперечив, погоджувався зі сумою боргу. А тому просили позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з"явився, подав письмові пояснення, які підтримав у судовому засіданні його представник ОСОБА_1, в яких зазначив, що з 01 липня 2010 року він працював продавцем у торговому складі № 5 магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» у підприємця ОСОБА_4, з яким уклав трудовий договір та договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. При призначенні на вказану роботу було складено акт-прийому передачі матеріальних цінностей, що фактично знаходились на складі, які ним було особисто перевірено та перераховано. На вказаному складі він отримував товар та його реалізовував. При отриманні товару накладних, згідно яких його поставлено, він не отримував. Дані накладні здавались постачальниками напряму в бухгалтерію, кількість і асортимент отриманого товару він записував у чорновому зошиті.

Приблизно раз у квартал, а то і рідше, він проходив документальну звірку з бухгалтерією, при якій звірялись дані про отримання товару в його зошиті з накладними бухгалтерії. При проведенні вказаних взаємозвірок нестач виявлено не було, навпаки було виявлено надлишки. У випадку виявлення надлишків, про даний факт ним повідомлялись працівники бухгалтерії, які додруковували накладні на товар, що знаходився у надлишку, та надавали йому для оприбуткування.

Отриманий товар реалізовувався безпосередньо ним. До складу прибували покупці, які розраховувалися з ним готівкою, після чого він видавав товар та складав відомість, яку в кінці дня передавав у бухгалтерію разом з готівковими коштами. У випадку проведення безготівкового розрахунку, після отримання товару ним складались три примірники безготівкових накладних установленого зразка з індивідуальним помером, в яких покупець ставив підпис про отримання товару. В подальшому оригінал вказаної накладної здавався в бухгалтерію, одна копія накладної надавалась покупцю інша копія залишалася в нього. Крім цього, бували випадки, що товар ним видавався на підставі усного дозволу ОСОБА_4, який, подзвонивши по телефону, повідомляв, щоб він видав певний вид і кількість товару, що ним робилося. У таких випдках він також складав три примірники накладних, на яких підпис про отримання товару у накладній не ставився, так як ОСОБА_4 вказував, що розрахунок за товар буде проведений пізніше. Через деякий час до нього дзвонили син та зять власника магазину ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які давали вказівки, щоб він знищив безготівкову накладну, оскільки, з їх слів, грошові кошти по даних накладних перераховані в бухгалтерію. Відповідно деякі безготівкові накладні ним були знищені. Були випадки, що на протязі робочого дня на склад прибував ОСОБА_7, який проводив раптову перевірку каси, перераховував наявну в касі готівку та звіряв її кількість з даними про відпуск протягом дня товару, при цьому жодного разу розбіжностей у касі виявлено не було.

Отриману виручку за товар, безготівкові накладні разом із заповненим денним звітом він щодня здавав у бухгалтерію. Раз у місяць проводилась документальна звірка товару, реалізованого за готівку, а саме: представлявся місячний звіт щодо реалізованого товару за готівку, який перевірявся бухгалтерією, однак жодного разу при проведенні звірок недостач виявлено не було. Раз у квартал проводилась документальна звірка реалізованого по безготівкових накладних товару, а саме: представлялись наявні в нього безготівкові накладні, на яких згідно даних бухгалтерії ставились відмітки про їх оплату, жодного разу при проведенні звірок недостач виявлено не було та зауважень з приводу ведення обліку товару не було.

28.05.2011 року була проведена інвентаризація на складі, в ході якої було виявлено надлишки товару на суму в розмірі близько 70 тис грн. В ході проведення вказаної інвентаризації бухгалтерією було надано список товару та його кількість, які повинні бути наявні на складі згідно прихідних та розхідних накладних, однак фактично виявлено більшу кількість деяких найменувань товару на суму близько 70 тис. грн. В подальшому виявлений надлишок товару було повторно поставлено на прихід. Сам надлишок виявлено було через неправильне ведення бухгалтерського обліку. У результаті вказаної інвентаризації був складений акт інвентаризації, який на руки йому не надавався. Через виявлені надлишки йому було надано премію у розмірі 900 грн.

16 січня 2013 року на вказаному торговому складі № 5 була проведена інвентаризація товаро-матеріальних цінностей, що знаходились в нього на матеріальному зберіганні. Вказана інвентаризація проводилась у його присутності та присутності його дружини ОСОБА_9 працівниками бухгалтерії ОСОБА_7 та ОСОБА_10 Для проведення інвентаризації бухгалтерією було надано перелік та вартість товару, який повинен бути на складі, однак даних про їх кількість у вказаному переліку не було. Ними перераховувалось тільки фактична кількість товару, яка зазначалась у переліку. Залишку товару, який повинен був бути згідно даних бухгалтерського обліку, вказано не було, і яка їх кількість повинна була становити йому не відомо до цього часу.

17.01.2013 року ОСОБА_7 було повідомлено, що виявлено нестачу, проте на яку саме суму він не вказав. Після цього він продовжував виходити на роботу, проводив звірку документів для встановлення розміру недостачі, оскільки на його переконання недостачі не повинно було бути.

21 січня 2013 року його було повідомлено про те, що сума недостачі становить близько 100 тис. грн. А в подальшому зі сторони ОСОБА_4, його сина ОСОБА_11 та дружини ОСОБА_10, в його адресу звучали погрози про фізичну розправу та вимоги, щоб в рахунок погашення боргу через нестачу, він переписав на ОСОБА_4 свій житловий будинок.

29 січня 2013 року в кінці робочого дня ОСОБА_4 погрозливим тоном сказав привезти документи на право власності на його житловий будинок для подальшого його переоформлення в нотаріуса, на що він відповів, що фактично недостачі не було.

30 січня 2013 року, перебуваючи на робочому місці, до нього підійшов ОСОБА_4 і запропонував пройти з ним у підсобне приміщення та поговорити. Зайшовши у приміщення, ОСОБА_4 зачинив з середини двері та почав вимагати документи на житловий будинок, почав його душити та погрожував, що викличе хлопців зі Львова, які заставлять його переписати будинок. На що він вкотре повідомив, що недостача вигадана, однак на його пояснення ОСОБА_4 ніяк не реагував. Про вказаний інцидент він повідомив ОСОБА_12.

Того ж дня працівники бухгалтерії повідомили його про те, що буде проводитись передача товару іншому продавцеві, про що він повідомив свою дружину, щоб вона допомогла провести передачу товару, так як він після інциденту з ОСОБА_4 знаходився у збудженому, переляканому стані. Після прибуття його дружини працівники бухгалтерії ОСОБА_7 та ОСОБА_10 знову привезли йому список товару без вказання його кількості. На запитання дружини, чому в списках не вказана кількість товару, ОСОБА_4 разом із сином ОСОБА_11 виштовхнув її зі складу, а ОСОБА_10 в цей час тримала його за шию, щоб він не зміг цьому перешкодити. Виштовшхнувши його дружину, ОСОБА_10 вигнали зі складу і ОСОБА_12 Вони ображали його нецензурними словами, погрожували фізичною розправою, кримінальною відповідальністю.

Приблизно через годину на склад прибули ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та привезли з собою акти інвентаризації від 17 січня 2013 року, згідно яких розмір виявленої нестачі становить 103577,00 грн. Окремий акт був складений на частину недостачі в розмірі 30840,00 грн. Вони покликали його в підсобне приміщення, щоб він підписав дані акти, при цьому продовжувались погрози та образи у випадку не підписання даних актів. Боячись за своє життя, він змушений був підписати вказані акти. Також ним була написана заява на ім'я ОСОБА_4 про те, щоб дати йому тиждень для повторної звірки всіх накладних та розхідних накладних. Вказана заява була написана на вимогу ОСОБА_6, щоб замінити попередньо написану та подану їй на руки заяву від 17.01.2013 року про його незгоду з результатами проведення інвентаризації. Також хочу зазначити, що ОСОБА_6 була зазначена в акті інвентаризації від 17.01.2013 року, хоча фактично присутньою під час проведення даної інвентаризації остання не була.

Після вказаного конфлікту в той же день його дружина звернулася зі заявою до Долинського відділення СБУ по факту побиття та вимагання зі сторони ОСОБА_4.

Наступного дня він з дружиною поїхали в УМВС України в Івано-Франківській області, де він написав аналогічну заяву з приводу побиття та вимагання, внесену до ЄРДР за №12013090020000142 від 01.02.2013 року.

З виявленою недостачею в розмірі 103577,00 грн. він категорично не згідний, так як дана сума недостачі є вигаданою, не підтверджена необхідними бухгалтерськими документами. Умислу на вчинення розтрати чи привласнення товарно-матеріальних цінностей в нього не було і таких дій він не вчиняв. Про це свідчить те, що в ході попередніх квартальних і щомісячних взаємозвірок з бухгалтерією нестач виявлено не було. Позивачем до уваги не прийнято те, що внаслідок інвентаризації від 28.05.2011 року повторно поставлено на прихід виявлені надлишки товару на суму близько 70 тис.грн., які в подальшому зараховані йому в недостачу. Крім цього, при проведенні інвентаризації встановлено пересортицю деяких найменувань товару, що унеможливлює об'єктивне її проведення. Наприклад, полікарбонат, отриманий згідно прихідних накладних товщиною 10 мм., при інвентаризації ОСОБА_7 було переміряно штангенциркулем, згідно показників якого встановлено його товщину у розмірі 9 мм. Таким чином вартість полікарбонату, який отримано згідно прихідних накладних під товщиною 10 мм, було самовільно замінено на нижчу вартість полікарбонату, товщина якого становить 8 мм, а різницю вартості даних видів полікарбонату загальною кількістю близько 20 тис.грн. зараховано йому як недостачу.

Виявлена недостача 390 мішків цементу М-400 є недійсною, оскільки частина вказаного цементу у кількості 266 мішків не може рахуватись як недостача, так як вона повторно поставлена на прихід після проведення інвентаризації 28.05.2011 року. 60 мішків цементу та інший товар на суму 19895,90 грн. фактично ним реалізовано згідно безготівкової накладної № 39 від 7 червня 2011 року ОСОБА_13, який поставив на даній накладній підпис про отримання товару. Однак у бухгалтерії ПП ОСОБА_4 повідомили, що дана накладна в бухгалтерії не відображена і її необхідно знищити. Хоча факт продажу товару на вказану суму мав місце, його може підтвердити ОСОБА_12, який його вантажив, та ОСОБА_13, який отримав товар. У результаті вартість товару на суму 19895,90 грн. відображена як недостача.

Крім того, зазначив, що вивезти товар на суму 103577,00 грн. він би фізично не зміг, оскільки територія складу охороняється.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, додатково пояснив, що 17.01.2013 року була проведена інвентаризація, проте тільки 30.01.2013 року ОСОБА_5 повідомлено про суму недостачі. Сума недостачі є вигаданою, так як на час інвентаризації не було відомо кількості наявного товару, оскільки перед початком інвентаризації з бухгалтерії принести перелік товару без вказівки на його кількість. Відповідач реалізовував товар також й інших підприємців, проте ніхто з них претензій до нього не має.

Акт від 17.01.2013 року ОСОБА_5 підписав під тиском. Обидва акти № 1 та № 1а від 17.01.2013 року йому дали тільки 30.01.2013 року. Пояснення відповідача про тиск та погрози з боку позивача підтверджуються заявою, яку написала його дружина, в СБУ та його заявою в органи внутрішніх справ. Про результати розгляду цих заяв він не знає, копій цих заяв у нього нема.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 134 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Ст. 135-1 КЗпП України передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. "в", "г" п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69, проведення інвентаризації є обов'язковим при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ); при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів).

Серед основних завдань інвентаризації, зазначених у п. 7 вказаної Інструкції є: виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 11.12 Інструкції при регулюванні інвентаризаційних різниць: а) взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущено тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворились за один і той же період, що перевіряється, та однієї і тієї ж особи, яка перевіряється; б) у разі, коли при заліку нестач лишками при пересортиці вартість цінностей, що виявились у нестачі, більше вартості цінностей, що виявились у надлишку, різниця вартості повинна бути віднесена на винних осіб; в) протокол інвентаризаційної комісії повинен бути у 5-денний термін розглянутий і затверджений керівником підприємства.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116.

Згідно копії трудового договору між працівником і фізичною особою від 01.07.2010 року та копії договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.07.2010 року, укладених між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_14, ОСОБА_5 був прийнятий на роботу продавця, безпосередньо пов"язану зі зберіганням, продажем, відпусканням переданих йому цінностей, безстроково. Відповідач взяв на себе повну відповідальність за забезпечення схоронності довірених йому підприємством цінностей та зобов"язався, зокрема, вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей, брати участь у інвентаризації довірених йому матеріальних цінностей. У випадку незабезпечення з провини працівника схоронності довірених йому матеріальних цінностей визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, її повернення виконуються згідно з діючим законодавством (а.с. 10-11).

На підставі наказу від 10.01.2013 року № 1 проведена інвентаризація наявних товарно-матеріальних цінностей, що знаходилися в торговому складі № 5 "ІНФОРМАЦІЯ_2." станом на 17.01.2013 року, про що складено акт № 1, з якого вбачається, що при інвентаризації виявлено недостачу товаро-матеріальних цінностей в розмірі 103577,00 грн. Акт підписаний членами інвентаризаційної комісії та керівником. В якому також маються підписи продавця (матеріально-відповідальної особи) ОСОБА_5 та його пояснення, в яких відповідач просить дати час виявити помилку в документах (а.с. 14).

Також на підставі вказаного вище наказу складено акт № 1/а, який, як пояснили в судовому засіданні представники позивача, відборазив результати інвентаризації по окремих позиціях товарно-матеріальних цінностей, згідно якого при інвентаризації виявлено недостачу цементу М-400 (Миколаїв) 50 кг - 390 шт. (55 грн/шт.), сума 21450 грн., клею для плитки Церазіт СМ-11 25 кг - 103 шт. (49 грн./шт.), сума 5047,00 грн., штукатурки Гр.пласт. ТК-транс 2/3 мм - 43 шт. (101 грн/шт.), сума 4343,00 грн. Загальна сума недостачі по даних товара х становить 30840 грн. Акт підписано комісією, керівником, матеріально-відповідальною особою. У акті наявний запис, зроблений відповідачем від руки та за його підписом про те, що він з виявленою недостачею згідний, а також пояснення остннього, в яких ОСОБА_5 зазначив, що просить надати час, щоб знайти, кому дав, міг забути написати накладну; якщо не знайде фірму, котра брала, зобов"язкується оплатити (а.с. 13).

Факт наявності недостачі та лишків підтверджується накладною на внутрішнє переміщення № У-00000007 від 17.01.2013 року, в якій зазначено залишок товарів на складі після проведення інвентаризації на загальну суму 478182,79 грн., кожен аркуш накладної підписано матеріально-відповідальною особою ОСОБА_5; переліком товарно-матеріальних цінностей, щодо яких виявлена недостача на загальну суму 179781,40 грн. та звітом про обіг товарів за період з 01.01.2010 року по 13.02.2013 року, в якому відображені лишки ТМЦ за цей період, які виявлені під час інвентаризації, на суму 75204,09 грн. (а.с. 18-24).

Крім того, недостача ТМЦ підтверджена 30.01.2013 року під час передачі цінностей іншій матеріально-відповідальній особі, що вбачається з накладної на внутрішнє переміщення № У-00000008 від 30.01.2013 року на суму 425569,16 грн., кожна сторінка якої підписана ОСОБА_5 та ОСОБА_15 (а.с. 15-17).

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що розрахунок суми збитків, завданих внаслідок недостачі ТМЦ проведено шляхом зарахування в суму недостачі суми лишків та становить 103577,00 грн.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він працює продавцем у ПП ОСОБА_4 Приймав ТМЦ від відповідача. Він як продавець має доступ до матеріальних цінностей. Мав такий доступ і ОСОБА_5 Коли він приймав товар, була створена спеціальна комісія. Пізніше він виявив, що по документах він прийняв дорожчий клей, а у палетах - дешевший. Відразу він цього не помітив, так як зверху клей був поскладаний обкладинками до низу, а по середині і знизу був клей тієї ж марки, але іншй номер. Тобто пересортиця була. ОСОБА_5 говорив, що його 29.01.2013 року побили. Він був цілий день присутній на роботі, проте не бачив і не чув, щоб когось били. З ОСОБА_5 більше не бачився. Товар він приймав за списком, шукали назву, дивилися кількість і передавали. ОСОБА_5 був присутній весь час, робив все, що йому казали, але нічого не говорив. Передача товару тривала з 09.00 год. до 15.00 год. Все було спокійно. Потім приїхала дружина відповідача, кричала на нього, говорила, що його притягнуть до кримінальної відповідальності і щоб він лягав в лікарню. Після 15.00 год. вони підписали звірку і в кінці робочого дня розійшлися. ОСОБА_5 був з ними до кінця. Він нічого йому не говорив, що має якісь зауваження чи претензії до власників.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що працює вантажником у ПП ОСОБА_4 Був присутній при передачі товару на складі ОСОБА_5 в кінці січня 2013 року, допомагав перераховувати, переносити товар. Палети були запечатані і розпочаті. При перевірці дивилися зверху, яка упаковка, всередині ніхто не передивлявся. З документами справи він не мав. ОСОБА_5 при інвентаризації був присутній. Декілька разів він виходив у туалет, повертався здоровий, без ознак побиття. Насильства чи погроз не було. ОСОБА_4 ні на кого не кричав. Але коли прийшла дружина ОСОБА_5, а потім її сестра, які кричали, щоб інвентаризацію не проводили, бо відповідач хворий, ОСОБА_4 попросив їх вийти. ОСОБА_5 сказав, що здоровий і що можна проводити інвентаризацію. Після інвентаризації на протязі тижня стало відомо про недостачу. Він з відповідачем пропрацював рік, були у нормальних робочих відносинах. Він грузив той товар, на який вказував ОСОБА_5 Документів, накладних йому ніхто не показував. Усі екземпляри ключів, печатка, якою опечатується склад, були тільки у відповідача. Після інвентаризації ОСОБА_5 він не бачив, телефонував йому, але він не відповідав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона працювала продавцем у ПП ОСОБА_4, потім у ОСОБА_6 Вона працювала у магазині, а відповідач на складі. В неї недостач не було. Вони не заміняли один одного, так як кожен відповідав за свій товар. Щороку проводилася інвентаризація. А для себе вони могли звірити товар у будь-який час. ОСОБА_5 був якись дивакуватий. Проте сварок, конфліктів не було. Ревізія проходила мирно, про його побиття нічого не чула.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що працює продавцем у ПП ОСОБА_6 Зі ОСОБА_5 безпосередньо не працювала. Інвентаризації у них проходять часто. Претензій немає. Про конфлікти, бійки нічого не чула. ОСОБА_5 був дивний, сприймав все по інакшому. До нього часто приходила дружина.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що з відповідачем особисто не знайомий, тільки вітається. У ПП ОСОБА_4 брав товар, як на фірму, так і собі особисто. Щодо 60 мішків цементу та інший товар на суму 19895,90 грн. на який виписувалася безготівкова накладна № 39 від 7 червня 2011 року пояснив, що він особисто зробив підбірку товарів. Проте вийшла проблема з транспортом, і він не зміг забрати товар. Пізніше він приїхав за товаром, але не було всього в наявності, тому вони зробили нову підбірку, і він відразу забрав товар. Частину оплатив відразу, а частину - пізніше, повідомивши ОСОБА_5, що перша підбірка (рахунок-замовлення від 07.06.2011 року) не дійсна. Той рахунок він підписав з тим, що забере товар. Пізніше дізнався, що у відповідача є претензії до нього. ОСОБА_5 був неймовірно дотошний. Йому він гроші ніколи не давав, так як розрахунки проводив безпосередньо з ОСОБА_6 Коли другий раз підбирав товар, відповідач був присутній як матеріально-відповідальна особа. При розрахунку до нього жодних претензій не було.

Даний факт підтверджується копіями накладних № 184 від 09.07.2011 року та № 39 від 07.06.2011 року (а.с. 37).

Пояснення ОСОБА_13 спростовують твердження відповідача про безпідставне включення йому у недостачу 19895,90 грн. за відпущений ОСОБА_13 товар згідно безготівкової накладної № 39 від 07.06.2011 року.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_10 пояснила, що в січні вона, син, чоловік, а також відповідач робили інвентаризацію. Потім бухгалтерія рахувала. Була виявлена недостача, тому повторно проводили ще одну інвентаризацію. Недостача була дуже велика. Вони навіть не могли повірити. Під час інвентаризації ніяких конфліктів не було. 30.01.2013 року було виявлено, що по кількості товар співпадає, але в наявності серед дорогого товару виявлено дешевий товар. На запитання, чому виявлена інша якість товару, відповідач тільки стискав плечима. Товар ОСОБА_5 перевіряв, отримував його по накладній, в якій підписувався, а тоді йому давалася накладна з націнкою. Кожен товар має код. Вони перевіряють по коду та ціні. Перевіряли кількість.

За двінком ОСОБА_5 прийшла його дружина зі сестрою, почали кричати, скандалити, не давала проводити інвентаризацію, тому вона зателефонувала до чоловіка ОСОБА_4 Її попросили вийти, практично видворили. Після цього інвентаризація продовжувалася спокійно. Побої не наносили, документів на будинок не вимагали. Вона ніколи не телефонувала до дружини відповідача з проханнями допомогти зробити щось. Вона допомагала чоловіку проводити інвентаризацію.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що її чоловік працював у ОСОБА_4 кладовщиком і продавцем. Він приймав товар і видавав по безготівкових і готівкових рахунках. Вона неодноразово приходила, допомагала здавати звіти. ОСОБА_10 сама не раз кликала її допомогти зробити звіти. Була на першій інвентаризації. На другу її не пустили.

17.01.2013 року була інвентаризація, присутніми на якій були ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_7, вона і її чоловік. ОСОБА_7 рахував, а її чоловік мав список товарів без зазначення їх кількості. ОСОБА_4 сказав, що є велика недостача.

30.01.2013 року відбувалася передача товару іншому працівнику. Чоловік подзвонив їй, був дуже схвильований, просив йому допомогти. Але її силою виштовхали за ворота. Біля 09.00 год., коли вона зайшла на склад, у її чоловіка був листок з переліком товарів без їх кількості. Вона з даного приводу зробила зауваження ОСОБА_10 Остання після цього зателефонувала до чоловіка, який прийшов, вдарив її по обличчю і виштовхав з приміщення, при цьому порвавши куртку. Штовхали її і чоловіка. Вона бачила, що чоловік наляканий, тому не хотіла його залишати. Тоді з нею була її сестра, яка чекала її на вулиці. Вона у той же день звернулася в СБУ, а наступного дня їх возили в м. Івано-Франківськ. ОСОБА_4 вимагав документи на будинок. ОСОБА_5 казав, що його заставили підписати акти. Зі слів чоловіка їй відомо, що позивач бив його неодноразово, чинив тиск з приводу будинку. Після звернення в СБУ та міліцію вони разом зі слідчим їздили в м. Івано-Франківськ. Побої не знімали.

В той час вона працювала у торгівлі неофіційно. Допомагала чоловіку проводити звірку по накладних, щоб він не втрачав виручку. Допомагала відповідачу, так як він самостійно не може дати відпору, не може сам одночасно читати, писати і рахувати.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження пояснення відповідача та свідка ОСОБА_9 про те, що у день інвентаризації та після її проведення на ОСОБА_5 чинився фізичний та психологічний тиск, до нього застосовувався примус, внаслідок чого він підписав акти, а також що йому були завдані побої. Дані обставини спростовані: поясненнями представників позивача, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17; підписами та власноручними записами і поясненнями ОСОБА_5 у актах інвентаризації №№ 1а та 1, накладних від 17.01.2013 року та від 30.01.2013 року (а.с. 13-20); повідомленням УМВС України в Івано-Франківській області № 8/12924 від 30.12.2013 року про те, що СВ Долинського РВ розслідувалося кримінальне провадження № 12013090020000142 від 01.02.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, за заявою ОСОБА_5 про неправомірні дії ОСОБА_4 29.03.2013 року за результатами проведеного досудового розслідування прийнято рішення про закриття зазначеного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 195).

Крім того, 30.01.2013 року ОСОБА_5 написав заяву, в якій він просив надати йому тиждень для повторної звірки по всіх прихідних та розхідних накладних (а.с. 12). Така можливість ОСОБА_5 була надана, як ствердили в судовому засіданні представники позивача та свідок ОСОБА_10, проте він ніяких помилок не виявив та зауважень щодо проведеної інвентаризації не заявляв.

А тому немає підстав вважати, що акти за результатами інвентаризації підписані відповідачем не з власної волі, під тиском, примусом. ОСОБА_5 був присутній при проведенні інвентаризацій, передачі ТМЦ іншій особі, підписав документи, давав письмові пояснення, не оскаржував результати інвентаризації.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Не знайшли в судовому засіданні свого підтвердження твердження відповідача про те, що внаслідок інвентаризації від 28.05.2011 року повторно поставлено на прихід виявлені надлишки товару на суму близько 70 тис.грн., які в подальшому зараховані йому в недостачу. Виявлена недостача 390 мішків цементу М-400 є недійсною, оскільки частина вказаного цементу у кількості 266 мішків не може рахуватись як недостача, оскільки повторно поставлена на прихід після проведення інвентаризації 28.05.2011 року. Ці пояснення спростовуються довідкою про вартість товарів на складі ОСОБА_5, в якій маються записи, проведені в ручну, як пояснили представники позивача, ці записи здійсені при проведенні інвентаризації 28.05.2011 року (а.с. 33-36), а також довідкою, виданою ПП ОСОБА_4, про те, що під час інвентаризації 28.05.2011 року на складі ОСОБА_5 вартість ТМЦ, що була в надлишку, дорівнювала вартості ТМЦ, яких не вистачало при інвентаризації (а.с. 197).

Жодним доказом не підтвердження пояснення відповідача про те, що полікарбонат, отриманий згідно прихідних накладних товщиною 10 мм., при інвентаризації було самовільно замінено на нижчу вартість полікарбонату, товщина якого становить 8 мм, а різницю вартості даних видів полікарбонату загальною кількістю близько 20 тис.грн. зараховано йому як недостачу.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача та його представника про відсутність недостачі в підтвердження чого вони посилаються на постанову про закриття кримінального провадження від 25.11.2013 року відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 152), оскільки обов"язок відшкодувати збитки, спричинені недостачею, не залежать від факту притягнення матеріально-відповідальної особи до іншого виду юридичної відповідальності, про що вказано в ч. 3 ст. 130 КЗпП України. Крім того, згідно повідомлення Долинської міжрайонної прокуратури № 98-578 вих.-14 від 17.02.2014 року 23.02.2014 року Долинською міжрайпрокуратурою винесено постанову про скасування постанови від 25.11.2013 року про закриття кримінального провадження № 12013090160000308 у зв"язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, в діянні ОСОБА_5 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України як незаконну та необгрунтовану, а матеріали кримінального провадження направлено в Долинський РВ УМВС для проведення досудового розслідування (а.с. 196).

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що між сторонами 01.07.2010 року був укладений трудовий договір та договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до яких відповідач працював продавцем на складі № 5 ПП ОСОБА_4 та був матеріально-відповідальною особою, який ніс обов"язки та повну матеріальну відповідальність за забезпечнння схоронності ввірених йому товарно-матеріальних ціностей. Він один мав доступ до складу, ключі та печатка для опломбування якого зберігалися тільки у нього. ОСОБА_5 особисто приймав та відпускав товар, перевіряв його за асортиментом, артикулом, видом, якістю. У зв"язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов"язків при проведенні інвентаризації 17.01.2013 року на складі була виявлена недостача, яка з урахуванням лишків, становила 103577,00 грн. Дана недостача підтверджена і при повторній інветаризації під час передачі ТМЦ іншій особі 30.01.2013 року. Відповідач був присутній під час проведення інвентаризації, підписав акти, складені за її наслідками, писав письмові пояснення. За його заявою йому давався час, щоб провести звірку з документами і виявити помилки. Проте жодних претензій чи зауважень у нього не було. Також в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що акти про результати інвентаризації підписані відповідачем при застосуванні до нього психологічного чи фізичного тиску.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до переконання, що заявлений позов є підставний та підлягає до задоволення.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 130-131, 134, 135-1, 135-3, 136-138 Кодексу законів про працю України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України, Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69, Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116.керуючись ст.ст. 208, 209, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

Р І Ш И В:

Позов приватного підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення збитків, завданих нестачею товаро-матеріальних цінностей задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь приватного підприємця ОСОБА_4 103577,00 (сто три тисячі п"ятсот сімдесят сім) гривень матеріальної шкоди та 1149,97 (одну тисячу сто сорок дев"ять гривень 97 копійок) гривень судових витрат, понесених позивачем згідно долучених квитанцій.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення цього суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: