Постанова № 38385723, 25.03.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/21794/13-а

№пр.2а/521/133/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Буран О.М., при секретарі Янкул Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси про визнання дій протиправними, скасування рішення та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси щодо утримання з її нарахованої пенсії переплати у розмірі 1805,13 грн. на підставі рішення №769, яке було винесене 21.08.2013 р. управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси «Про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам внаслідок зловживань з його сторони». Також, позивачка проситьа скасувати зазначене рішення та стягнути з відповідача на її користь, на її думку, безпідставно утримані грошові кошти.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 посилалась на те, що на підставі довідки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління міндоходів в Одеській обл. №1016/25-52-18-02-07 від 10.09.2013 р., а також ідентифікаційних даних ДПІ, вона взята на облік в ДПІ як підприємець-фізична особа 25.05.2000р. та знята з обліку 26.05.2000р. у зв'язку з припиненням за рішенням власника, реєстрація в якості платника ПДВ - анульована. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 272515 серії АБ записів про проведення реєстраційних дій відносно неї не знайдено. Позивачка зазначала, що печатки і штампи не виготовляла, режим оподаткування, в тому числі спрощений не обирала, не ставала на облік в інші соціальні фонди та не використовувала найману працю, доходи від підприємницької діяльності не отримувала, відомостей до державного реєстратора про підтвердження свого статусу як підприємця, що є обов'язковим з вступом в силу Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вона не подавала. Все це, на її думку, свідчить про не здійснення нею підприємницької діяльності. Позивачка вважає, що будь-які відомості про те, що на час призначення її пенсії в 2002 році та на період, зазначений в оскаржуваному рішенні, з 30.07.2009 р. по 31.12.2009 р., 01.10.2011 р. по 31.08.2013 р., вона перебувала на обліку як підприємець та отримувала доходи від підприємницької діяльності, відсутні. Також, позивачка зазначала, що оскаржуване рішення є протиправним та незаконним з підстав прийняття його не уповноваженою особою, оскільки воно є фінансовою санкцією, однак в супереч вимог ч.17 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», було прийнято заступником начальника управління - Орищенко І.Б.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає доцільним задовольнити адміністративний позов.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст.46 Конституції України, яка передбачає право громадянина України на державне пенсійне забезпечення, ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом, а також Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 з 09.06.2002 р. є пенсіонером за віком, отримує пенсію у розмірі 975,46 грн. та стоїть на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси, особовий рахунок НОМЕР_2.

21.08.2013 р. відповідачем було винесено рішення №769 «Про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам внаслідок зловживань з його сторони», з зазначенням, що позивачка не повідомила управління пенсійного фонду про працевлаштування, у звязку з чим у період з 30.07.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.10.2011 р. по 31.08.2013 р. утворилась переплата у розмірі 1805,13 грн., з утриманням з її пенсії 20% щомісячно до повного погашення.

Підставою для винесення рішення управлінням пенсійного фонду було знаходження даних ОСОБА_1, як фізичної особи - підприємця, в місцевій базі даних суб'єктів підприємницької діяльності Сектору з організаційного забезпечення та архівної роботи Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.

Відповідно до ч.1 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи, а пенсія непрацюючих пенсіонерів індексується в розмірі, що з урахуванням оплати праці не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Згідно з п.9 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 працюючим пенсіонерам в першу чергу індексується сума оплати праці. Індексація пенсії, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, провадиться після індексації суми оплати праці на підставі довідки підприємства, установи, організації, де працює пенсіонер, в якій зазначається розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексована її сума і сума індексації.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду, в тому числі, для визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4.3.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ № 4-6 від 03.06.1999 року (в редакції на 2002 р.), зняття з обліку платника збору проводилося на підставі інформаційного повідомлення органу державної реєстрації про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за умов, визначених чинним законодавством.

Пунктом 4.3.1. вказаної Інструкції, у разі повідомлення платника або уповноваженого ним органу про те, що ним подано заяву про скасування державної реєстрації, або на підставі рішення арбітражного суду, прийнятого за умов, визначених Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, орган Пенсійного фонду проводить документальну перевірку розрахунків за платежами. На основі акта перевірки платник розраховується з Пенсійним фондом.

Ст.8 Закону України «Про підприємництво», що діяв на момент реєстрації СПД - 2000 р. та на час призначення пенсії - 2002 р., підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як субєкт підприємницйької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Отже, спрямування на отримання прибутку - основна ознака підприємництва, оскільки визначає безпосередню мету, задля якої здійснюється ця діяльність.

Ч.1 ст.4 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», що набрав чинності з 01.07.2004 р. передбачає, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.42 цього Закону, для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має реєстраційний номер облікової картки платника податків, або уповноважена нею особа (далі - заявник) повинна подати особисто (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) або через уповноважену особу державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.

На підставі ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З аналізу вищезазначених норм, державна реєстрація фізичної особи СПД є офіційним визнанням державою, через факт її реєстрації - права на здійснення цією особою підприємницькою діяльністю.

Відповідно до положень п.28 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне-пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 за документ, який підтверджує, що особа не працює, приймаються: трудова книжка та довідка органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку у даному органі державної податкової служби як фізична особа - підприємець.

Тому, в разі реєстрації в державній податковій службі, фізична особа вважається працюючою.

Як вбачається із довідки ДПІ у Малиновському р-ні м.Одеси Головного управління міндоходів в Одеській обл. №1016/25-52-18-02-07 від 10.09.2013 р. ОСОБА_1 перебувала на обліку в ДПІ з 25.05.2000 р. Станом на 09.09.2013 р. згідно ІС «Податковий блок» припинено, ліквідовано, закрито в ДПІ у Малиновському районі.

Відповідно до ідентифікаційних даних, ОСОБА_1 взята на облік в ДПІ як підприємець-фізична особа 25.05.2000 р. та знята з обліку 26.05.2000 р. у зв'язку з припиненням за рішенням власника, реєстрація в якості платника ПДВ - анульована.

Крім того, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 272515 серії АБ вбачається, що станом на 04.03.2013 рік записів про проведення реєстраційних дій відносно ОСОБА_1 не знайдено.

Таким чином, будь-які передбачені Законом відомості про те, що на час призначення ОСОБА_1 пенсії в 2002 році, та на період, зазначений в оскаржуваному рішенні, з 30.07.2009 р. по 31.12.2009 р., 01.10.2011 р. по 31.08.2013 р., вона перебувала на обліку як підприємець та отримувала доходи від підприємницької діяльності, відсутні.

Позивачка печатки і штампи не виготовляла, режим оподаткування в тому числі спрощений не обирала, не ставала на облік в інші соціальні фонди та не використовувала найману працю, 26.05.2000 р. знята з обліку платника податків як підприємець - фізична особа, доходи від підприємницької діяльності не отримувала, відомостей до державного реєстратора про підтвердження свого статусу як підприємця, що є обов'язковим з вступом в силу Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вона не подавала, а все це, свідчить про не здійснення позивачкою підприємницької діяльності.

З урахуванням представлених доказів по справі судом встановлено, що не є вірним висновок управління пенсійного фонду про виникнення переплати внаслідок зловживань з боку позивача, що дає право на утримання з його пенсійних виплат.

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському р-ні м.Одеси № 769 від 21.08.2013 року про утримання з ОСОБА_1 суми пенсії було прийнято заступником начальника управління - Орищенко І.Б.

Правопорушення - це протиправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, що зумовлює юридично визначені негативні наслідки для правопорушника.

За своїм соціальним значенням протиправна поведінка (правопорушення) соціально шкідлива, тобто спричиняє чи може спричинити шкоду нормальним суспільним відносинам, правам, свободам, законним інтересам суб'єктів.

Ця шкода може бути різною залежно від наслідків протиправного діяння, його соціальної оцінки (матеріальною і моральною, значною і незначною); юридична ознака правопорушення полягає в його протиправності. Поведінка суперечить приписам правових норм. Держава в законі фіксує ознаки правопорушення.

Критерієм правомірності дій має бути право як втілення справедливості, тому саме з позицій гарантованих конституцією прав і свобод людини повинні розцінюватися державою ознаки протиправності діянь. В умовах недемократичного режиму державна влада може свавільно, самостійно і за своїми уподобаннями, ігноруючи правовий критерій, визначати формально-юридичні критерії протиправності і міру відповідальності за правопорушення; з погляду юридичних наслідків правопорушення як юридичний факт породжує охоронні правовідносини, в межах яких реалізуються заходи відповідальності за вчинене правопорушення.

Для суб'єкта правопорушення юридичні наслідки завжди будуть негативними (втрата благ); зовнішня (об'єктивна) характеристика правопорушення полягає в тому, що воно завжди є діянням суб 'єкта (дія чи бездіяльність), яке з юридичного погляду виражається: 1) у невиконанні суб'єктом своїх обов'язків, що випливають з договору чи закону; 2) у недотриманні заборон, установлених правовими нормами; 3) у зловживанні суб'єкта своїми правами, створенні будь-яких перепон для використання своїх прав іншими суб'єктами тощо.

Контролюючі можливості держави полягають у тому, що вона може притягнути до юридичної відповідальності за правопорушення з метою поновлення порушених прав суб'єктів з наступним покаранням правопорушника. Слід враховувати, що правопорушення можливе лише тоді, коли воно вчинене деліктоздатним суб'єктом, тобто суб'єктом, здатним згідно із законом самостійно нести юридичну відповідальність за власні винні протиправні діяння.

Таким чином, протиправна поведінка може бути визнана правопорушенням, якщо вона є: діянням (дія чи бездіяльність); протиправною; винною; соціально шкідливою (небезпечною); караною.

Вказане спірне рішення було прийнято у зв'язку зі сплатою, на думку відповідача, надмірних грошових коштів з урахуванням індексації пенсії як не працюючому пенсіонеру з посиланням на вимоги п.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Тобто за своєю правовою суттю є фінансовою санкцією за вчинення правопорушення.

На підставі ч.16 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі: 1) приховування (заниження) суми заробітної плати (виплат, доходу), на яку нараховуються страхові внески; 2) порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків; 3) ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків; 4) неподання відомостей про обставини, що спричиняють зміни юридичного статусу страхувальника, порядку сплати ним страхових внесків; 5) порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду і Накопичувального фонду; 6) неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів Пенсійного фонду і Накопичувального фонду або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності і відомостей, передбачених цим Законом; 7) несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Ч.17 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду розглядати справи про правопорушення і накладати фінансові санкції та адміністративні стягнення мають право директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду, його заступники, начальники головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, начальники управлінь Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а в разі їх відсутності - заступники начальників цих управлінь, на підставі документів, що свідчать про вчинення правопорушення.

Однак, а ні своїх запереченнях проти позову, ані в судовому засіданні відповідач не надав суду будь-яких відомостей про те, що начальник УПФ був відсутній на час прийняття спірного рішення, в тому числі не мав можливості виконати свої обов'язки.

Ч.1 ст.69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

На підставі ч.ч.1-2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючі, що відповідач звільнений від сплати судового збору, відповідно до п.18 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору розподілу та стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.7-9, 69-71, 158-163, 167 КАС України, ст.46 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси про визнання дій протиправними, скасування рішення та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси щодо утримання з нарахованої пенсії ОСОБА_1 переплати у розмірі 1805,13 грн. на підставі рішення №769, яке було винесене 21.08.2013 р. управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси «Про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам внаслідок зловживань з його сторони».

Скасувати рішення №769, винесене 21.08.2013 р. управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси «Про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам внаслідок зловживань з його сторони».

Стягнути з управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси, код ЄДРПОУ 26302750, р/р 256053043706 в Одеському Облуправлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 328845, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1), грошові кошти, утримані з неї на підставі рішення №769, винесеного 21.08.2013р. управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси «Про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам внаслідок зловживань з його сторони» у розмірі 1805,13 (одна тисяча вісімсот п*ять) гривень 13 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.М. Буран