Рішення № 38385308, 11.04.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/934/2013 Головуючий в І інстанції: Скрипнік Л.А.

Категорія: 27 Доповідач: Вербицька Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року квітня місяця 11 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Вербицької Л.І.Суддів:Радченка С.В. Слюсаренко О.В.При секретарі:Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 червня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог Банк посилався на те, що 03 липня 2007 року між ним та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №HET0GA00001942, відповідно до умов якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 33 263,80 доларів США строком до 03 липня 2017 року зі сплатою 11,04 відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

04 липня 2007 року, в якості забезпечення виконання кредитного договору, між Банком та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_5 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 82,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Нерухоме майно належить відповідачці на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 2007 року, обумовлена сторонами договору ціна предмету іпотеки становить 188 744,00 грн. Відповідно до ст.6 Закону України «Про іпотеку», іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки.

Оскільки ОСОБА_6 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, Банк просив суд:

- достроково в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2007 року в розмірі 562 531,69 грн., що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25 травня 2012 року складає 70 382,44 доларів США, звернути стягнення на будинок загальною площею 82,50 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки;

- виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України;

- стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 червня 2013 року позов Банку задоволено частково. Вирішено:

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HEТ0GА00001942 від 03 липня 2007 року, укладеним між Банком та ОСОБА_6 у розмірі 562 281,69 грн., що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25 травня 2012 року складає 70 373, 17 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки будинок загальною площею 82,50 кв.м. та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б\н від 04 липня 2007 року) Банком (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом і іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки;

- виселити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, із житлового будинку розташованого, за адресою: АДРЕСА_1;

- стягнути з ОСОБА_5 на користь Банку витрати з оплати судового збору в сумі 3 219,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 09 жовтня 2013 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, вважаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Банку незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин щодо розміру нарахованої Банком заборгованості за кредитним договором та не застосування до виниклих правовідносин строку спеціальної позовної давності, а також з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог Банку не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 основного зобов'язання за умовами кредитного договору Банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень Закону України «Про іпотеку», а також відповідно до умов укладених сторонами договорів.

Судом встановлено, що 03 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №HET0GA00001942, відповідно до умов якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 33 263,80 доларів США строком до 03 липня 2017 року зі сплатою 11,04 відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом При цьому позичальник зобов'язався щомісячно погашати кредит рівними частинами, сплачувати відсотки за користування кредитом та інші винагороди, передбачені договором (а.с.11-13).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 04 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_5 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 82,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.14-16).

Починаючи з серпня 2008 року ОСОБА_6 припинив виконувати свої зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості, в результаті чого станом на 25 травня 2012 року його заборгованість перед Банком склала 70 382,44 доларів США, що складає: 234 044,62 грн., що за курсом НБУ становить 29 283,03 долари США, - заборгованість за кредитом; 13 182,90 грн., що за курсом НБУ становить 16 493,20 доларів США, - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами; 21 013,72 грн., що за курсом НБУ складає 2 629,18 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 148 626,13 грн., що складає 18 595,70 доларів США, - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; штраф (фіксована частина) - 250,00 грн., що складає 31,28 доларів США, та штраф (процентна складова) - 26 775,31 грн., що складає 3 350,06 доларів США (а.с.6-7).

Розмір заборгованості встановлений на підставі наданого Банком розрахунку та визначений з урахуванням умов кредитного договору. Посилання апелянта на те, що Банком не вірно розраховано суму заборгованості і судом безпідставно стягнуто її на підставі наданого Банком розрахунку, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки апелянтом не надано суду переконливих доказів того, що сума заборгованості, розрахована Банком, не відповідає закону та умовам укладеного між сторонами кредитного договору, а має складати іншу суму.

Вимоги договору щодо нарахування відсотків, комісії, пені та розміру штрафу за порушення кредитних зобов'язань не суперечать вимогам чинного законодавства, не визнавалися недійсними в установленому законом порядку, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за вимогою Банку.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, враховуючи положення наведених норм матеріального права та зважаючи, що факт невиконання ОСОБА_6 основного зобов'язання встановлений і розмір заборгованості, визначений Банком, не спростований, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Банк правомірно вимагає звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_5 04 липня 2007 року, а саме на будинок загальною площею 82,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. При ухваленні рішення в цій частині, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

У відповідності до вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» Банком на адресу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у червні 2012 року направлена письмова вимога про усунення порушення зобов'язань за кредитним договром (а.с.9,10).

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду про звернення стягнення на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1, з наступних підстав.

Відповідно до п.35.3 договору іпотеки від 04 липня 2007 року предметом іпотеки є належний відповідачу на праві власності житловий будинок літ. «А» кам'яний, житловою площею 46,5 кв.м., загальною площею 82,5 кв.м., з літньою кухнею літ. «Б», сараєм літ. «В2, гаражем літ. «Г», душем літ. «Д», туалетом літ. «Ж», огорожею №1,2,5, зливною ямою №3, мостінням 1, який розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 487,0 кв.м. Цільове призначення предмету іпотеки - жила нерухомість, вартість предмету іпотеки складає 188 744,00 грн. (а.с.16).

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7 07 червня 2007 року за реєстровим №3861, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації за реєстровим №9477, реєстраційний №11003721.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодацю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі наведеного та зважаючи, що матеріали справи не містять відомостей щодо належності відповідачу земельної ділянки на якій розташовано будинок, а також те, що предметом договору іпотеки є лише житловий будинок, який належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1, і вважає за необхідне рішення суду в цій частині скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зазначених вимог.

Крім того, частково задовольнивши позов, та звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки Банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом і іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, суд не врахував, що відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» уразі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз'яснив в п.42 постанови № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Враховуючи, що рішення суду не містить зазначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог слід змінити, зазначивши, що початкова ціна житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1, встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Оскільки висновок суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором є обгрунтованим, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині виселення відповідача із житлового будинку, який знаходиться в іпотеці Банку. Рішення суду в цій частині відповідає вимогам, передбаченими ст.ст.39,40 Закону України «Про іпотеки», відповідно до яких одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає як такі, що висновки суду по суті спору не спростовуються та не ґрунтуються на нормах закону, що регулюють спірні правовідносини та не підтверджені належними доказами.

Таким чином, рішення суду в решті частини задоволення позовних вимог ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального закону і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 5, 11, 33, 35, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.303, 307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 червня 2013 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» змінити зазначивши, що початкова ціна житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1, встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Рішення суду в частині звернення стягнення на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1, скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на земельну ділянку відмовити.

Зазначене рішення суду в іншій частині часткового задоволення позовних вимог залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді